Викладач Києво-Могилянської академії та громадський діяч Валерій Пекар, згадуючи про заяви росіян на перемовинах в Стамбулі про те, що рф може воювати віками, зазначає, що зневіра — «гірше лихо, ніж марні сподівання».
«Зневіра — ще гірше лихо, ніж марні сподівання, — пише Валерій Пекар. — Багатьом не подобається, коли я пишу про російські воєнні невдачі, про економічну кризу в росії, про поступовий занепад всіх імперських «скрєп».
ВІДЕО ДНЯ
Вони вбачають в цьому створення марних очікувань швидкого замирення чи навіть швидкої перемоги чи навіть швидкого розпаду росії. Щось на кшталт два-три тижні.
Але я ніде такого не говорю. Я постійно підкреслюю, що швидко не буде. Що Трамп не прийде — порядок не наведе. Що розмови про швидкий мир і вибори вже за кілька місяців — марні й шкідливі.
Але і в протилежний бік не треба хилитися. Розмови про столітню війну, про наступні війни, в яких знову й знову воюватимуть наступні покоління українців, — не менш шкідливі. Вони створюють хибне відчуття безнадії, а саме цього прагне ворог. Битися в умовах безнадії можуть лише дуже сильні особистості, а таких за визначенням небагато. Більшості людей потрібна надія.
РЕКЛАМА
І надія справді є. Жодна війна не безкінечна. Жодна імперія не вічна.
Розмови про російсько-шведську війну, що тривала 21 рік, чи про Столітню війну не враховують принципової відмінності: давні війни — це кілька коротких рішучих битв невеликих професійних армій, між якими роки маневрів і підготовки. Індустріальні війни нашого часу — це щоденні бойові зіткнення сотень тисяч чи навіть мільйонів людей. Зовсім різні речі.
Війна як лісова пожежа — сама випалює матеріал для свого продовження. Це не означає, що лісова пожежа є несерйозною, що вона швидко закінчиться, що не потребує протидії. Це означає, що вона не вічна й не безкінечна.
РЕКЛАМА
Зневіра — ще гірше лихо, ніж марні сподівання. Бо не впадати в марні сподівання можна навчитися. А зі зневіри виходу нема.
«Першими ламались ті, хто вірив, що скоро все закінчиться. Після них — ті, хто не вірив, що це колись закінчиться. Вижили ті, хто фокусувався на своїх діях, без очікувань про те, що може чи не може статися», — казав Віктор Франкл, в'язень концтабору, вчений, психіатр.
Щоб війна закінчилася, нам всім треба перемкнутися на режим війни. Поставити перемогу першим пріоритетом свого життя. Тому що все решта — особисті здобутки, розвиток бізнесу, політичні перемоги, відновлення громад тощо — є наслідком завершення війни та сталого миру. Не буде сталого миру — не буде нічого.
Війна не завершується від мирних заклинань. Війна завершується тоді, коли накопичується критична маса зусиль. Ми ще далекі від цієї точки. Давайте наближати".
РЕКЛАМА
Фото із соцмереж
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
