Коли 8 лютого президент України Володимир Зеленський нарешті замінив Валерія Залужного на Олександра Сирського на посаді командувача Збройними силами в рамках ширшої реорганізації, це було так, ніби щойно сталося щось доленосне. Частково це пов'язано з вирішальною роллю генерала Залужного у доблесній відсічі російським військам у перші дні вторгнення, а також з його популярністю серед особового складу та цивільного населення України. Але звільнення генерала викликає занепокоєння з іншої, більш важливої причини. Це знаменує новий і вирішальний етап у війні — той, на якому Володимир Зеленський ризикує помилитися, пише The Economist
ВІДЕО ДНЯ
«Відмінності між актором-політиком та його загартованим у боях командиром частково стосувалися культури та особистості. Після вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року ці відмінності стали неважливими — більше того, вони, можливо, навіть стали сильною стороною. У надихаючому прикладі мережевої культури України кожен компонент опору країни зосередився на своєму власному завданні. Замість того, щоб здійснювати централізований контроль, Зеленський продовжував бути головним патріотом, висловлюючи рішучу відмову своєї нації поступатися перед обличчям російської агресії. Генерал Залужний, який фактично вже багато років воював з росією, зосередився на бойових діях. Лише коли російська та українська армії окопалися, а лінія фронту застопорилася, ці тертя почали завдавати шкоди. Не секрет, що в міру того, як їхні стосунки погіршувалися, вони також почали розходитися в поглядах на те, що робити на полі бою. Володимир Зеленський та його адміністрація покладали на генерала Валерія Залужного відповідальність за минулорічний невдалий контрнаступ».
Як пише видання, вони хотіли, щоб українська армія готувалася до подальших атак, і тиснули на нього, щоб він розробив бойові плани і взяв на себе непопулярний тягар мобілізації більшої кількості військ.
«Генерал відкинув їхні аргументи. Він зауважив, що його обережність після провалу першого штурму призвела до втрати життєво важливих військ і техніки. Він стверджував, що не може планувати наступний контрнаступ, не знаючи, якими ресурсами він володіє. Він сказав, що мобілізація суспільства є обов'язком політиків — і він мав рацію. На війні немає нічого незвичайного в тому, що політики і солдати невисокої думки один про одного. Що насправді прирекло відносини між паном Зеленським і генералом Залужним, так це зміна поглядів президента на те, як війна визначатиме, якою країною має стати Україна».
РЕКЛАМА
Коли журнал The Economist вперше взяв інтерв'ю у Володимира Зеленського в Києві, всього через кілька тижнів після вторгнення, він красномовно розповідав про те, як його країна бореться за свою долю як європейської демократії. За його словами, Україна цінує життя більше, ніж територію. Однак нещодавно, зазначають автори публікації, президентство Володимира Зеленського стало визначатися метою повернення всієї окупованої території України.
«Коли стало зрозуміло, що ця військова мета не може бути досягнута, нетерпіння Зеленського щодо свого генерала зростало. Він і його чиновники відчували загрозу від популярності генерала Залужного. Це була одна з причин, чому він прагнув централізувати владу в президентському комплексі в Києві. На жаль, політика в Україні не схожа на політику у Вашингтоні чи Парижі. Це гола боротьба за ресурси і владу. За цих обставин генерал правильно зробив, що пішов у відставку. Питання полягає в тому, що залишається президенту і новому главкому, генералу Сирському, якого підвищили з посади командувача сухопутних військ країни».
РЕКЛАМА
Одним із ризиків для Володимира Зеленського, констатує видання, буде невдоволення, спровоковане в армії звільненням улюбленого командира.
«Генерал Сирський має репутацію людини, яка готова вступити в бій з ворогом, навіть якщо це коштуватиме великих людських і технічних втрат. Він є суперечливою фігурою, яка викликає сильну реакцію серед офіцерів, що служать. Одні вихваляють його професіоналізм, інші кажуть, що він залякує своїх підлеглих і керує страхом. Він менш схильний ставити під сумнів пріоритети свого президента. Обійнявши найвищу посаду, він повинен буде пом'якшити свій стиль командування і навчитися говорити правду владі», — пише The Economist
РЕКЛАМА
Видання зазначає, що зараз важливо, аби ці зміни не погіршили боєздатність України.
«Незабаром країні знадобиться нова мобілізація, навіть якщо генерал Сирський використовуватиме свої війська переважно для оборони — як він і має робити зараз. Найважливіше питання полягає в тому, чи зможе Володимир Зеленський скористатися звільненням генерала Валерія Залужного, щоб переорієнтувати своє бачення війни. Сьогодні він все ще публічно чіпляється за свою обіцянку, що Україна поверне кожен сантиметр землі, окупованої російськими військами. Якби українські сили змогли вигнати російських окупантів, це було б чудово. Однак, якщо не зміниться щось абсолютно несподіване, війна, визначена територією, — це війна, в якій Україна не може перемогти. Тому Зеленський повинен розглядати цю реорганізацію як шанс переосмислити своє бачення війни. Щоб вистояти в довгій боротьбі, Україна повинна підвищити свою стійкість. Україна вийде переможцем з цього кривавого конфлікту, якщо вона буде процвітаючою, демократичною, орієнтованою на Захід країною. У цьому питанні не повинно бути ніякої різниці між президентом і його командирами».
Раніше повідомлялося, що окрім Залужного, Зеленський може звільнити начальника Генштабу Шапталу. Також «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з Еллою Лібановою: «Якщо ми війну програємо, Україна перетвориться на тотальну Бучу».
