1 жовтня 2024 року на одній з вулиць Солом'янського району столиці багатотонна вантажівка раптово втратила кермо. Виявилося, що водій знепритомнів за кермом. Автомобіль мчав прямо до перехрестя, де могли загинути десятки людей. Страшно навіть уявити наслідки, якби це сталося. У вирішальний момент поруч був Максим Фомін, інструктор з тактичної медицини та домедичної підготовки благодійного фонду «Соломянські котячки». Юнак, не вагаючись, стрибнув у рухому кабіну, зумів загальмувати вантажівку та запобігти масштабній трагедії. Відразу після цього він надав першу медичну допомогу водієві та підтримував його до прибуття медиків, підбадьорюючи чоловіка та запевняючи його: «Все буде добре». Відео з місця події «стало вірусним» у мережі. Вражені мужністю хлопця, українці не стримували емоцій, наголошуючи, що він гідний нагороди. Нещодавно за цей вчинок Максим був нагороджений нагородою Державної служби з надзвичайних ситуацій «Герой-рятувальник 2025 року».
«Я повертаю голову – а перед очима немов кадри з фільму»
— На останніх курсах я працював неповний робочий день, бо хотів мати власні гроші, — розповідає «ФАКТАМ» Максим Фомін . — Потім я вступив до університету на економічний факультет, але через специфіку роботи я закинув навчання, бо фізично не вистачало на це часу.
ВІДЕО ДНЯ
— Що ви робили, коли почалася Велика війна?
— Не було й думки тікати з рідного міста. Я розумів, що Київ — фортеця, тут сильні та патріотичні люди, тому що б Росія не робила, захопити місто їй не вдасться. На моє рішення залишитися вдома вплинуло й те, що я хотів бути корисним. Хоча мені тоді було 16 років. З друзями в нашому будинку в Солом'янському районі ми допомагали облаштовувати укриття для людей. Чистили вентиляцію, вмикали світло, щоб усім, хто там ночував, було комфортно. Крім того, займалися фортифікаційними роботами в районі.
РЕКЛАМА
— Як ви стали інструктором з тактичної медицини?
— Якщо чесно, я давно цікавився цим напрямком. Я постійно в ньому розвивався, спілкувався з багатьма бойовими медиками, проходив відповідні курси. Хотів на фронт, але мені відмовили через вік. Зрештою, у листопаді 2022 року я звільнився з роботи та приєднався до благодійного фонду «Соломянські котики». Спочатку був волонтером на пунктах невразливості. Потім почав займатися іншими проектами. Зокрема, деякий час був керівником проектів. Потім викладав курси для цивільного населення з надання медичної допомоги вдома. Отримавши певні знання та навички, став інструктором з тактичної медицини. Зараз я також викладаю військовим.
— Чи можете ви пам’ятати події 1 жовтня 2024 року?
— Так, я досі пам’ятаю кожну деталь, бо це не забудеш. Все це сталося недалеко від офісу нашої організації на вулиці Олексія Тихого. Я був на вулиці біля шлагбаума, просто розмовляв з нашим директором. До цього я два тижні не був у Києві, проходив курс бойового медика. Раптом якийсь незрозумілий звук! Я повернув голову – а перед очима, як кадри з якогось фільму. Повільно під’їхала вантажівка і переїхала машини. Вікно було відчинене, водій був непритомний… Десь за кілька десятків метрів – жваве перехрестя. Тож можете уявити, що могло статися… Моя реакція одразу спрацювала, і я побіг до вантажівки. На той час у мене вже був рік водійського досвіду, я навіть керував бронетехнікою. Я стежив, щоб загрози не було, щоб інші машини мене не збили, щоб сама вантажівка мене не розчавила. Я відчинив двері і побачив, що водій непритомний, вже трохи випав, але його тримає ремінь безпеки. Стоячи на нижній сходинці вантажівки, я однією рукою зняв праву ногу водія з педалі газу та іншою натиснув на гальма. Я знайшов стоянкове гальмо та натиснув на нього. Я кинувся на допомогу водієві.
РЕКЛАМА
«За кілька десятків метрів було жваве перехрестя, — згадує Максим. — Тож можете собі уявити, що могло статися».
«Що з ним сталося?»
— У нього була голова нахилена набік, з рота текла слина, були судоми. Тому я запідозрив епілепсію, що потім підтвердили лікарі. Я стежив, щоб водій не зачепив себе. Я тримав його голову, весь час розмовляв з ним. Він кивав у відповідь. Мої колеги допомогли звільнити його від ременя, викликали медиків, поліцію, приїхали рятувальники. Все закінчилося добре, бо всі живі, а машини можна полагодити, вони отримали незначні пошкодження. Вкотре переконуюся, що критична ситуація можлива будь-якої миті. Ми завжди повинні бути готові. Набувайте навичок першої медичної допомоги, це важливо. Приходьте на тренінги з «першої медичної допомоги».
Читайте також: «Ми завжди «наготові», завжди готові до надзвичайної ситуації»: студентка медичного університету працює медсестрою у трьох операційних
РЕКЛАМА
— У той момент ви зовсім не хвилювалися?
— Ні, це б мені тільки заважало. Я чітко виконав усі дії. Добре, що все тоді так закінчилося і мої знання та вміння допомогли. Хоча, визнаю, досвід цікавий. Я помітив, що після того випадку люди почали більше цікавитися першою медичною допомогою, що мене дуже порадувало.
Максим Фомін (ліворуч) отримав нагороду «Герой-рятувальник 2025 року»
«Водій сказав, що це з ним трапилося вперше»
— Що ви рекомендуєте робити, якщо у людини стався епілептичний напад?
— Не кладіть пальці йому в рот. Варто допомогти йому безпечно пережити напад. Можна підкласти йому під голову рюкзак або обережно притримувати голову потерпілого, щоб вона не вдарилася об землю, бо всі його м’язи напружені.
— Ви розмовляли з водієм вантажівки після цього?
— Він написав мені подяку, сказав, що в лікарні. Сказав, що це вперше з ним трапилося. Дійсно, навіть під час медичного огляду епілепсію можуть не побачити, вона може бути як вродженою, так і набутою.
— Ким ви бачите себе в майбутньому?
— Я хотів би присвятити своє життя обороні країни та продовжувати займатися тактичною медициною.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що під час останнього масованого російського нападу на Київ загинув водій вантажівки з Туреччини.
