Тема рідного дому — сьогодні одна із найактуальніших для мільйонів наших співвітчизників. Рідний дім — це родинна історія, сьогодення та майбутнє.
«ФАКТИ» продовжують серію інтерв’ю про український фарфор — вишуканий та самобутній. Сьогодні співрозмовниця «ФАКТІВ» — колекціонерка та дослідниця вітчизняної порцеляни, авторка книги про український фарфор Людмила Карпінська- Романюк. Вона розповіла про особливості сервізів Тернопільського фарфорового заводу, роботи митців якого зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, Музеї історії Києва, а також в провідних музеях Одеси, Тернополя, Хмельницького та інших міст України. Раніше Людмила Карпінська- Романюк розповідала про коростенські сервізи.
«Всього в Украні було 15 виробничих фарфорових підприємств»
— Які фарфорові заводи виготовляли в Україні сервізи?
РЕКЛАМА
– В 1972 році мені на весілля подарували два чайних сервізи на шість персон виробництва Тернопільського фарфорового заводу. Радість була неймовірною, адже тоді сервізи були у дефіциті. Придбати без «блату» їх було практично неможливо. У 1960-х роках керівництво галузі прийняло рішення про спеціалізацію порцелянових підприємств. Баранівський завод перейшов на випуск столового посуду широкого асортименту, а Городницький та Довбиський — на чайно — кавовий. Нові заводи були створені в Тернополі, Сумах, Полтаві, а також у місті Бориславі Львівської області. Усього в Україні було 15 виробничих фарфорових підприємств. Вони випускали близько 40 відсотків фарфорової продукції у СРСР.
Людмила Карпінська – Романюк – колекціонерка та дослідниця українського фарфоруРЕКЛАМА
У 1986 році головний художник об’єднання «Укрпромфарфор» Юрій Лобанов розповідав: «Багато чого змінилося в останні роки у створенні порцеляни і у виробництві масового посуду. Коли я прийшов в об'єднання у 1973 році, не вистачало асортименту, потрібні були перш за все чашка, кружка, тарілка, ми думали більше про користь, ніж про красу, про те, як скоріше наситити ринок. Перед нами стояла проблема тиражу. Зараз же ми працюємо над тим, щоб повернути фарфору прозорість і різноманіття форми, знову зробити його тонкостінним. Для мене білий прозорий фарфор подібний до прекрасного чистого неба, дивлячись на яке, можна не тільки мріяти, але й матеріалізувати свою мрію. Ми знаємо, що небо може бути хмарним і безхмарним. Так і наша робота художників з порцеляни: коли задум вдається — у нашому небі сяє сонце».
П. Тарасенко. Чайний сервіз «Горохи». Тернопільський ФЗ. 1975РЕКЛАМА
— Читала, що особливо своєю продукцією славився Тернопільський фарфоровий завод.
– Так. Заснований у 1964 році Тернопільський фарфоровий завод став випускати чайні й кавові сервізи, кухонні, столові набори та сувенірну продукцію. Довгий час головним художником мануфактури був Петро Тарасенко. Він приїхав з Баранівки у Тернопіль у травні 1964 року. Його запросили для налагодження художньої роботи. Петро Тарасенко взяв на себе розробку нових технологічних зразків форм й малюнків. З колективом однодумців було знайдено рецепт білої маси гарної якості, яка давала тоненький та просвічуваний черепок.
РЕКЛАМА
Чайний сервіз «Конфеті». Тернопільський ФЗ. 1975
Навіть буденні речі — тарілки, кухлі, вазочки — тернопольські митці Віталій Горолюк, Володимир Спиця, Дмитро Павлусик, Лариса Ткачук, Марія Терещук, Олеся Томків-Войтович, Віктор Колісник, Євген Овчарик, Сергій Гавриш, Юрій Іщук, завжди намагались зробити цікавими, оригінальними, привабливими. У формах та малюнках заводські художники гармонійно поєднували нев'янучі традиції народного мистецтва із тогочасною естетикою. Завод проіснував 42 роки. Яскраве, але доволі коротке життя, навіть по людським міркам…
Малюнки О. Томків — Войтович «Сорочинський ярмарок» на предметах від чайного сервізу форми В. Спиці, Д. Павлусика «Ромашка». Тернопільський ФЗ. 1991
«Сервізи мануфактури — втілення домашнього затишку, комфорту, тепла»
— Які сервізи Тернопольського фарфорового заводу були найвідоміші?
– Пам’ять береже першокласні чайні й кавові сервізи, вази, тарелі, скульптури, які, знаю, у багатьох людей є вдома. Але ці вироби, впевнена, недооцінені. Кожен атрибут, який використовували під час традиційного чаювання, був створений, щоб повною мірою розкрити всі нотки класичного чаю. Білі кольори порцеляни для надання їм урочистого звучання лаконічно підкреслюють золоті відводки.
П. Тарасенко. Сервіз для кави «Юність». Тернопільський ФЗ. 1975
Чудовий ансамбль, наприклад, створюють елементи набору «Два кольори» (1970), що декоровані в єдиному стилі ніжним двокольоровим узором. Всі сервізи мануфактури — втілення домашнього затишку, комфорту, тепла.
П. Тарасенко. Чайний сервіз «Два кольори». Тернопільський ФЗ. 1970.
— У чому особливість посуду цієї мануфактури?
– Найчастіше чашки виготовлялися як піали з пласким дном або встановлювалися на невисоку ніжку. У чашках дуже зручні ручки. А широка поверхня такої чашки дозволяє швидше остигати напою в ній.
П. Тарасенко. Чайний сервіз «Мальви». Тернопільський ФЗ. 1970
— Помітила, що в асортименті Тернопільського фарфорового заваду чимало сервізів у горошок…
— «Питиму чай із кухля в горохи» — знайома фраза, а перед очима — червоний сервіз у великі білі горошки. Чи не так? Пити чай з чашки у горошок — цей тренд у Європі знову актуальний.
В. Спиця, В. Горолюк. Чайний сервіз «Горошини». Тернопільський ФЗ. 1972
А вперше світ зазнав потрясіння горошком у 1760 роках, коли почалася промислова революція і стало можливим створювати тканини у горох. Друге пришестя гороху відбулося разом із танцем «полька». У ті часи, приблизно в 1840-х роках, в горошках було все: вбрання, підтяжки, тістечка. Усі пристойні танцюристи фламенко шили собі сукні з рюшами, прикрашені горошком. А модний журнал того часу так представляв хіт сезону на жіночій шиї: «Шарф у горошок з мусліну для легкого літнього одягу, оточений зубчастим краєм». У ХХ столітті веселий принт знову з'являється на подіумі. Королева краси — 1926 виходить у купальнику в горошок і отримує титул Міс Америка, а згодом навіть миші красуються в червоно-білому горосі. Мова про Мікі Мауса — знаменитість кіностудії Діснея. «Якщо миші можуть, то й котам дозволено», — так подумав Френк Сінатра і в 1940 році виконав пісню «Polka Dots and Moonbeams», а згодом горохові сукні одягли Мерилін Монро та інші всесвітньо відомі красуні. Щодо ж сервізів у горошок, тернопільські художники ще на початку 1970 років освоїли цей візерунок. А полюбився він всіма тому, що у ньому молодість, грайливість, легкість.
«Гарний посуд — це перш за все світлий настрій, який сприяє творенню добра та краси навколо»
— Який сервіз цього заводу у вас найулюбленіший?
– Це ансамбль художника декоративно-прикладного мистецтва Олесі Томків-Войтович, створений за мотивами драми — феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». У його складі — декоративне блюдо, столовий сервіз, чайний набір. На предметах зображені чарівна Мавка та красивий Лукаш. Молодий хлопець грає на сопілці, пісня якої розбудила лісову красуню, покликала її до життя і любові. Навколо них на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Малюнки підкреслюють вишуканість форм фарфору.
В. Спиця, В. Горолюк, О. Томків — Войтович. Чайний набір «Лісова пісня». Тернопільський фарфоровий завод. 1992
Чому цей набір найулюбленіший? Продовж великого проміжку часу збираю тематичний фарфор про життя та творчість нашої великої поетеси.
— Як радите використовувати сервізи тих часів у побуті — хай стоять для краси у сервантах від нагоди до нагоди чи варто користуватися щодня?
— У побуті столові сервізи для сервірування їжі мають дві функції: сервірувальну (предмети для декорування стола) та інтер'єрну (предмети для прикраси інтер'єрів). Отже, вибір за вами. Під час чаювання розслабляйтеся за душевною розмовою з близькими людьми. Гарний посуд — це перш за все світлий настрій, який сприяє творенню добра та краси навколо.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з дослідницею історії скла Оленою Тахтай: «Посуд з бабусиних сервантів екологічно чистий. Сервіруйте ним стіл не лише для краси, а й заради здоров’я».
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку В. Спиця, В. Горолюк. Чайний сервіз «Білі горошини». Тернопільський ФЗ. 1974
