Вчені з Пирятинського національного природного парку, які протягом трьох сезонів ведуть цілодобове відеоспостереження за гніздовим життям пари лелек-зірок, що давно облюбували жердинку в селі Леляки, зафіксували, що Грицик відлетів, ймовірно, 14 серпня, а Одарка — 16-го. Троє їхніх дітей, припускають вчені, відлетіли 24 липня, а одне після цієї дати поверталося до гнізда двічі.
Чому батьки-лелеки відпускають своїх дітей у перший тривалий і небезпечний переліт самих? Чому пара лелек розпадається перед польотом у тепліші краї? Чи впливає війна на зменшення чисельності цих птахів, які здавна є символом України? Про це та інше «ФАКТИ» запитали доцента кафедри екології та зоології Навчально-наукового центру «Інститут біології та медицини» Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидата біологічних наук, позаштатного провідного наукового співробітника Національного природного парку «Пирятинський» Анатолія Подобайла .
Може подолати 300 кілометрів за день
— Мінливість міграції забезпечує стабільність виду, — каже вчений. — З природної точки зору, літати однією зграєю нераціонально та небезпечно. І тому, якщо одна група гине в дорозі, інша виживе. Це перше.
ВІДЕО ДНЯ
По-друге, лелеки, маючи дуже широкий розмах крил, долають сотні кілометрів, практично не махаючи ними, оскільки успішно використовують теплі висхідні повітряні потоки. Завдяки цьому вони економлять енергію. Збираючись у величезні зграї, вони можуть чекати попутного вітру день, два чи тиждень. Навіть якщо Грицик та Одарка починали разом, то це вже не сім'я: після розмноження їхні гонади значно знижують активність, а анатомічні відмінності між ними згладжуються.
Менші відлітають трохи раніше, дорослі традиційно летять пізніше.
РЕКЛАМА
Лелеки Грицик та Одарка були парою
— Що використовують молоді птахи для орієнтації під час польоту? Як вони не збиваються з курсу?
— Як саме лелеки орієнтуються під час польоту, досі залишається загадкою для вчених. Одна з теорій стверджує, що вони можуть відчувати магнітне поле Землі та використовувати його для визначення напрямку. Вони також орієнтуються за сонцем, зірками та рельєфом місцевості. Але той факт, що цей шлях закладений у генах, незаперечний. Це інстинкт. Крім того, молоді птахи літають зграями з дорослими, чужоземними лелеками, які не дозволять їм збитися з шляху.
РЕКЛАМА
— Де їхній маршрут?
— Звісно, до Південної Африки. Лелеки з нашого регіону летять вздовж Дніпра на південь, огинають Чорне море через Румунію, Болгарію, потім на Близький Схід (Ліван, Ізраїль) і до Африканського Рогу. Облетівши Сахару зі східного боку, вони розходяться по Південній Африці. Деякі зупиняються в Південному Судані дорогою, деякі осідають в Ефіопії. Це може тривати більше місяця.
Зазвичай вони літають лише вдень на великих висотах, здебільшого над сушею, і перетинають воду лише за необхідності. Вони можуть подолати до 300 кілометрів за день.
— Чому лелеки не розмножуються в теплих регіонах?
РЕКЛАМА
— Ні, більше! Вони там навіть не гніздяться. Посушливий клімат, брак води та їжі не сприяють вихованню потомства. До того ж, будівництво гнізда — завдання не з легких. То навіщо витрачати енергію? Легше просто сидіти на дереві…
Зустріч з батьком
— Анатолію Віталійовичу, чи впливає глобальне потепління на приліт та відліт лелек?
— Два-три роки це непомітно. А якщо проаналізувати останні тридцять років, то побачимо, що перелітні птахи, не лише лелеки, почали прилітати до нас трохи раніше і відлітати пізніше. Адже чим раніше пара прилітає, тим більше часу у неї є, щоб виростити здорове дитинча. Лелека прилетів пізніше — не знайшов гнізда, а потім тиждень-два, а то й три, йому доводиться тягати гілки, щоб його побудувати. А це ризик того, що пташенята не встигнуть зміцніти до періоду міграції.
— Навесні, коли прилітають лелеки, часто бувають морозні ночі та випадає сніг. І люди завжди хвилюються за бідних птахів, які, бажаючи зігрітися, ховають одну ногу в пір'ї на животі…
— Густе оперення допомагає їм витримувати низькі температури — до -3°C. А стоячи на одній нозі, великі птахи витрачають менше енергії та зберігають тепло. Вони легко утримують рівновагу завдяки особливій будові кінцівок. Набагато важливіше, щоб ґрунт і водойми в цей час не замерзали, бо тоді птахам нічого їсти.
— Як змії з'являються в гнізді лелеки?
— Харчування лелек — особлива тема. Батьки приносять їжу своїм дитинчатам з ранку до вечора. Черв’яків, личинок, комах, а пізніше — жаб, мишей, змій і навіть кроленят, як це було цього сезону.
Цього року, каже Анатолій Подобайло, у їжі лелек переважали дощові черв’яки, оскільки вологи було достатньо, і вони були найдоступнішими.
— Лелеки — це хижаки, які стоять на вершині ієрархічної піраміди. Хижак — це маркер здоров'я екосистеми, — продовжує пан Анатолій. — Вони харчуються, перш за все, найдоступнішою їжею. Лелеки не шукають навмисно ту чи іншу «жертву» для їжі. Якби змій було більше, то вони, звичайно, частіше починали потрапляти лелекам на очі, і їм не доводилося б витрачати зайву енергію на їх полювання. Таким чином, лелеки регулюють стабільність екосистеми.
— Гадаю, я не єдиний, хто дивується, як дорослий птах може принести до свого гнізда довгу змію.
— Лелеки носять їжу здебільшого в стравоході, а не в дзьобі, щоб центр маси тіла не зміщувався надто вперед. Вони ковтають рептилію, поки вона ще нерухома, попередньо зламавши їй хребет, а в гнізді відригують їжу, на яку молодняк одразу ж накидається.
— А чи стали зайченята здобиччю лелек з Лелякова вперше за три роки спостережень?
«Справді, ми ніколи раніше не бачили нічого подібного. Мабуть, Одарка та Грицик десь натрапили на вухатих сов. Вони принесли до гнізда чотирьох чи п’ятьох.»
— Чи полюють лелеки на свійських курей у їхньому природному середовищі існування?
— Звісно, Одарка чи Грицик могли б зловити курку на вечерю. Але ми цього не спостерігали, і селяни не скаржилися. Однак за інших лелек з Національного парку (а у нас 80 їхніх гнізд) я не ручуся.
Лелеки незадовго до відправлення
Горобці нікуди не зникли.
— Які ще цікаві спостереження ви можете нам розповісти про цей рік?
— Це не наукові висновки, а просто констатація факту: гніздо лелеки — це ціла екосистема. У ньому розмножуються безхребетні тварини та мешкає кілька видів птахів. Ми спостерігали, як чорногруді лелеки витягували з глибини гнізда личинки, ймовірно, бронзових жуків, а можливо, навіть жуків-носорогів. Після того, як господарі пішли, гніздо відвідало не менше десятка видів дрібних птахів: плиски, ластівки, синиці, дрозди, одуди, кілька видів пастушків… Деякі з них шукають там собі їжу, інші крадуть будівельний матеріал для свого гнізда, наприклад, горобці. А деякі просто сідають відпочити під час польоту.
— До речі, про горобців. Судячи з того, як вони «зайняли» гніздо Грицика та Одарки, ці пташенята нікуди не зникли…
— Чомусь усі хочуть сенсації. Як вони підняли паніку в громадському просторі: «Ой, горобці зникли!» Але вони нікуди не зникли! Ну, їхня чисельність зменшилася, можливо, на третину. Але це нормальні хвилі чисельності, характерні для будь-якого виду в дикій природі.
У гнізді Одарки та Грицика живуть і розмножуються лише хатні горобці. Польові горобці з'являються періодично. З настанням холодів вони знайдуть собі тепліші місця.
— А де лелеки здебільшого гніздяться? На стовпах?
— Раніше вони гніздилися на будинках і деревах. Але їм потрібне зручне місце для посадки, якого дерево дуже часто не забезпечує, а солом’яних чи очеретяних дахів, придатних для гніздування протягом тривалого часу, немає. Тому опори ліній електропередач виявилися для них найкращими, попри ризики ураження електричним струмом.
Зокрема, у нашому парку три чверті гнізд лелек знаходяться на стовпах, значна частина – на водонапірних вежах, кілька – на деревах, а два – на будинках. Тенденція до збільшення кількості гнізд на лініях електропередач продовжується.
«У нашому парку три чверті гнізд лелек розташовані на стовпах», – каже Анатолій Подобайло.
— Чи відлітають лелеки від нас раніше за інших перелітних птахів?
— Гадаю, болотяні крячки відлітають найраніше. Вони зникають до липня. Одуди відлітають рано. Бджолоїдки, ластівки та пастухи залишаються довше. І навіть поодиноких лелек бачили до кінця серпня.
— Чи вплинула війна на переміщення популяції тетерева якомога далі від зони бойових дій?
— Якщо війна і має на це якийсь вплив, то незначний. Річ у тім, що південний схід України — це крайня точка ареалу лелек, і їх там мало.
Раніше «ФАКТИ» розповідали, як потомство зоряних лелек Грицика та Одарки навчилося літати та злетіло.
Фото зі сторінки «Лелека Грицько» та Ірини Саражинської у Facebook, інтернет-видання «Зміст»
