Останнім часом ми спостерігаємо чергову хвилю глобальної активності щодо спроб дипломатичного припинення нашого протистояння з нашим вічним ворогом. Однак, незважаючи на те, що відбувається багато важливих зустрічей та обговорень, на жаль, немає підстав для оптимізму. Усім зрозуміло, що кремлівський фюрер піде до кінця.
«ФАКТИ» поспілкувалися з досвідченим політиком, дипломатом та аналітиком Романом Безсмертним про ключові події. Ми поспілкувалися лише через кілька годин після чергового жахливого ворожого нападу на столицю.
«Трамп тікає від проблем, а не вирішує їх»
— Романе Петровичу, цими днями Київ відвідали дуже поважні гості. Це Генеральний секретар НАТО Марк Рютте, спеціальний представник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог, прем'єр-міністр Канади Марк Карні, віце-канцлер Німеччини Ларс Клінгбайль, прем'єр-міністр Норвегії Йонас Гар Штере, міністри оборони Швеції, Данії, Румунії, Литви, Латвії та Канади. А 29 серпня українська делегація вирушить до Нью-Йорка на переговори зі спеціальним посланником президента США Стівеном Віткоффом. Але чи є сенс зустрічатися з людиною, яка каже, що Путін хоче припинити війну, а Зеленський проти цього? Сполучені Штати імітують мирний процес. Тим часом українці щодня відчувають «бажання Росії до миру».
ВІДЕО ДНЯ
— Я б розділив усі зустрічі та переговорні процеси, які зараз відбуваються, на два напрямки: діалог між партнерами та контакти з ворогом.
Надзвичайно важливо продовжувати комунікацію з партнерами, особливо зі Сполученими Штатами, оскільки такі фігури, як Віткофф та низка лідерів, зокрема в Пентагоні, та інші особи з оточення Дональда Трампа, мають дуже погане, якщо не набагато точніше, розуміння того, що відбувається, оскільки вони мають однобоку інформацію та явно використовують джерела, пов'язані з російською пропагандою. Зустрічі та розмови з такими людьми повинні бути ретельно підготовлені, щоб чітко пояснити їм усі нюанси. Те, що каже Віткофф, показує, що він взагалі не знає матеріалу. Він не розуміє ні причин, ні мотивів і дуже залучений до російської пропаганди. Він просто транслює те, що йому дозовано згодовують з Москви. Тому необхідно зв'язатися з Віткоффом, серед іншого, тому що від дози дезінформації, яку йому влиють, залежить доля Сполучених Штатів Америки та доля Трампа як президента.
Читайте також: «Нам потрібно чітко дати зрозуміти, що Україна не робитиме того, чого хочуть фюрер чи Трамп», — Роман Безсмертний
РЕКЛАМА
— А ви думаєте, що сам Трамп розуміє, що відбувається? Я зараз читаю книгу Боба Вудворда «Страх: Трамп у Білому домі» про його перший термін. Лише одна цитата: «Сполучені Штати у 2017 році опинилися під владою емоційно піднесеного, ексцентричного та непередбачуваного лідера». А тепер ці його риси стали ще більш загрозливими.
— По-перше, Трамп відомий метою під назвою Нобелівська премія. Саме ця мета фактично корелює з його поведінкою. Тому іноді, замість того, щоб приймати адекватні рішення, він діє, виходячи зі своєї тактики досягнення цієї мети.
Вудворд абсолютно правий у багатьох випадках, коли оцінює судження Трампа як поверхневі, необґрунтовані, іноді просто хуліганські. Трамп тікає від проблем, а не вирішує їх. Це підтверджує Джон Болтон у своїй книзі «Кімната, де це сталося». В обох цих книгах чітко видно, що, йдучи до мети, Трамп не переймається глибоким розумінням ситуації.
По-друге, у Трампа є одна цінність – гроші, яким він підпорядковує все. А якщо додати до цього, що він абсолютно не емпатична людина, то для нього певні моральні категорії виходять за рамки його людських рис, якщо їх взагалі можна назвати людськими. І це змішання призводить до його суджень, які багатьом часом здаються неадекватними. Психологи давно визначили, що саме так поводиться рекурентний нарцис, якому байдуже на багато речей, на окремі деталі, а йде шляхом максимального узагальнення.
РЕКЛАМА
Тут Віткофф говорить про готовність Путіна до миру, хоча українців щодня атакують бомбами, безпілотниками, балістичними та крилатими ракетами. Для розсудливої людини це означає, що московський фюрер не має бачення шляху до миру. Що ж до Трампа, то його фрази про те, що йому нібито шкода, що гинуть мирні жителі та військовослужбовці, мають механічний характер. Вони не є продуктом його моралі та людських почуттів.
Однак, я повернуся до цієї групи контактів. Вона дуже важлива. Бо, незважаючи на те, що кожен із цих людей, включаючи Віткова, виконує відведену йому роль – просто заповнює інформаційний ефір, зрештою, він теж людина, він ще й батько, який втратив сина. Тому з ним можна поговорити, пояснивши, що його дезінформують у Кремлі.
Також необхідно працювати з Трампом, його адміністрацією та оточенням. Колектив європейських лідерів та президент України періодично — на короткий час! — вдається достукатися до Трампа. Однак, треба розуміти, що ця рекурентна нарцисична сутність дуже швидко повертає його до стану павича, де він не бачить нікого, крім себе.
«Колектив європейських лідерів і президент України періодично – на короткий час! – вдається достукатися до Трампа. Однак, треба розуміти, що ця рекурентна нарцисична сутність дуже швидко повертає його до стану павича, де він не бачить нікого, крім себе», – вважає Роман Безсмертний.
Читайте також: «Можливо, це не дуже приємна для нас паралель, але Трамп зараз поводиться як Зеленський після обрання», — аналітик Леонід Швець
РЕКЛАМА
Тепер щодо другої категорії контактів – це зустрічі з ворогами. Вони мають зовсім інший характер, оскільки всі чудово розуміють, що московський фюрер прийняв рішення і робить ставку на війну. У цьому переговорному процесі що можна зробити максимально? Повернути викрадених мирних жителів та незаконно депортованих дітей, обміняти військовополонених, повернути тіла загиблих солдатів та мирних жителів.
Все це, звичайно, потрібно робити, хоча ця тема явно вирішується зовсім іншими способами згідно з міжнародним гуманітарним правом, де всі ці моменти визначені. Я неодноразово наголошував, що Кремль навмисно втягує цю частину в двосторонні переговорні процеси і вважає, що цим він якимось чином підтверджує своє прагнення до якогось діалогу. Але це все брехня, бо фюрер ігнорує вимоги міжнародного гуманітарного права. Наприклад, немає доступу до місць, де утримуються українські військовополонені, особливо ті, хто має важкі травми та складні захворювання. Тобто расисти тлумачать міжнародне гуманітарне право як завгодно. Однак це стосується не лише його.
Окрім цих двох напрямків (контакти з партнерами, які чогось не розуміють, з партнерами, які перебувають у цьому процесі, і з ворогами), є дуже важлива третя категорія – робота з лояльними партнерами. Від неї також не можна відмовитися. Я маю на увазі держави, які надають нам допомогу. Ми повинні постійно підтримувати з ними діалог, інформувати, уточнювати, пояснювати, консультуватися щодо прийняття правильних рішень.
Тобто, вся ця робота має проводитися за допомогою дипломатичних механізмів.
— Зараз активні дискусії щодо гарантій безпеки для України. Цю тему було ініційовано на зустрічі європейських лідерів з Трампом у Вашингтоні, куди вони прибули після ганебних подій на Алясці, коли весь світ побачив кадри червоної доріжки для російського диктатора та оплесків американського президента. За словами Рютте, нова модель гарантій має запобігти повторній агресії з боку Росії та гарантувати нам безпеку на високому рівні. Однак, на вашу думку, Трамп народжує Будапештський меморандум – 2.
— Що показує навіть поверхневий аналіз діалогів щодо гарантій безпеки? Що, на жаль, поки що це розуміється на рівні постановки проблем і розмов навколо статті 5 Вашингтонського договору про створення НАТО. Хоча ці розмови важливі насамперед для того, щоб людство усвідомило, що це не балаканина, а реальна річ. Водночас переважна більшість наших партнерів по Альянсу не бачать, як це можна зробити технологічно.
Але є й другий момент. Як правильно вважають аналітики, ситуація розвиватиметься в бік загострення. Вони це чудово розуміють. Журналіст Холман Дженкінс у своїй статті у Wall Street Journal пише, що нам усім потрібно готуватися до чогось більшого. Тому ці діалоги з партнерами мають проводитися так, щоб вони були якомога тісніше залучені до процесу та готувалися до війни. Бо давайте будемо відвертими: до чого зрештою зводяться всі їхні пропозиції? «Так, ми готові допомогти, але наша участь буде сторонньою».
Читайте також: «Більшість європейців взагалі не думають про Україну», — письменник Станіслав Асєєв
— Ви прокоментували: «Схоже, що робота триває, але жоден з учасників не погоджується направити підрозділи на лінію зіткнення, і більше того, расистська сторона, як потенційний учасник мирної угоди, яка ще не укладена, відкидає будь-яку участь держав-членів НАТО у виконанні таких функцій».
— Наразі лише дві країни чітко заявили, що їм доведеться направити контингент до України. Це Велика Британія та Франція. І ще чотири сказали, що не виключають цього. Це країни Балтії та Канада. Решта, як бачимо, або вагаються, або чітко заявили, що не братимуть участі в цьому процесі.
Ось що можна сказати, коли бачиш, що війна далеко від тебе. Однак, коли вона доходить до твого порогу, раптом виявляється, що ти до неї не готовий. Більшість аналітиків кажуть: якщо нинішня політика Трампа та його команди продовжиться, війна розшириться. Це не просто натяк на континентальну чи глобальну війну, а чітка вказівка на те, що дорога веде саме туди. Тому висновок один: готуйтеся. А готуйтеся можна лише тоді, коли ви залучені до процесу. Так кажуть усі військові експерти.
Інтенсивність нинішньої російсько-української війни, її тактика – це речі, які 90% армій світу сьогодні не опанували. Є три армії, які повністю або частково це розуміють. Це Збройні Сили України, армії Росії та Північної Кореї. Всі інші – спостерігачі ззовні. Вони не бачать внутрішніх механізмів. Таким чином, головне завдання – не просто говорити про залученість до реалізації гарантій безпеки, а й готувати партнерів і союзників, щоб вони були поруч з нами і розуміли вже зараз, як їм доведеться захищатися у разі війни.
«Сьогодні Україна пише правила війни та разом зі своїми партнерами, які відстоюють ідеали свободи та демократії, вдосконалює право та правила земного життя людини», – вважає Роман Безсмертний.
— Трамп нещодавно оголосив, що змінить назву Пентагону на Військове міністерство. Він сказав, що ми не повинні обмежуватися лише обороною: «Ми також хочемо бути наступальними». Що стоїть за цією ініціативою?
— Якось у розмові з європейськими журналістами людина з оточення Дональда Трампа сказала таку фразу: «Зачекайте — настане ранок, і Трамп почне шокувати всіх своїми повідомленнями». Про Пентагон — це теж новини з шокуючим змістом. Суть у тому, щоб знову вкинути тему, ідея якої зводиться до зміни назви. Згадайте, що сталося з Мексиканською затокою. Або його розмови про Гренландію, Панаму, Канаду тощо. Це одна з таких. Тобто, шок — це самоціль. Трамп прокидається і наповнює світовий інформаційний простір черговою балаканиною. І кого хвилюватиме, що завтра буде чергова шокуюча інформація?
— Прямих переговорів між Зеленським і Путіним не буде, це очевидно. При цьому в західній пресі все частіше лунають фрази на кшталт «дипломатичне рішення ближче, ніж будь-коли». На чому вони ґрунтуються?
— Це логічне продовження та заключний рядок оди величі Трампа — «наш великий Дональд розпочав блискучий процес припинення війни, тому є дипломатичне рішення, і все скоро вирішиться». І нічого більше. Це розуміють усі. Згадайте зустріч європейських лідерів у Білому домі та їхні короткі заяви на кшталт «ах, який великий Дональд Трамп», за винятком Урсули фон дер Ляєн, яка сказала, що «ви виконали чудову роботу, і ми повинні її продовжити».
Читайте також: «Трампу зараз нічого запропонувати Путіну, а Путіну нічого запропонувати Трампу», — політолог Олег Сагакян
«Немає нічого сильнішого, ніж жити за правилами»
— 25 серпня президент Польщі Кароль Навроцький наклав вето на закон про соціальну допомогу безробітним українцям. Його погляди на Україну давно відомі. Ще будучи директором Польського інституту національної пам'яті, він був відомий своєю відвертою антиукраїнською риторикою та заявляв, що Україна не зможе вступити до ЄС та НАТО, поки не будуть вирішені історичні суперечки. Польща — наш друг і партнер, поляки першими нам допомогли. Якими можуть бути наслідки заяв Навроцького?
— По-перше. Навроцький — людина особливих моральних якостей, він абсолютно не готовий до такої посади. Він своєрідний близнюк Дж. Д. Венса. Перший виріс на іржавому американському Заході, а другий — в іржавому Гданську. Ця люмпенізація є в обох.
Коли читаєш книгу Навроцького «Сповідь Нікосії з-за могили», видану під псевдонімом Тадеуш Батир, та книгу Дж. Д. Венса «Елегія Гілбіля», складається враження, що їх написав один і той самий автор. Ці умови, в яких вони виросли та виховувалися — з неповагою до знань, до розуму та ненавистю до людей — зрештою породили таке явище для Сполучених Штатів, як Дж. Д. Венс, а для Польщі — як Навроцького.
Політика Навроцького стане проблемою для багатьох європейських країн. Для Литви це вже проблема. Це стало помітно, коли нещодавно змінилася урядова коаліція та було обрано нового прем'єр-міністра Інгу Ругінене.
Навроцький поспішатиме приєднатися до клубу Орбана та Фіцо. Тепер там з'явиться третій учасник. Однак статус президента та його повноваження в Польщі інші.
Сучасний світ керується інформаційними потоками. Тому риторика Навроцького дуже серйозно загострить ситуацію в Центральній Європі та призведе до певних проблем у двосторонніх відносинах між Києвом та Варшавою. Однак, я вважаю, що якщо політичне та військово-політичне керівництво України діятиме мудро (а тут є що використати, щоб дати зрозуміти Навроцькому та його оточенню, що деякі речі, які він зараз піднімає, вдарять і по Польщі, тому немає потреби цього робити), ситуація стабілізується. Сподіваюся, що ця мудрість спрацює.
Багато експертів прогнозують ускладнення всередині Польщі та у відносинах з Європейським Союзом та Україною. Але я б класифікував проблеми, які створив Навроцький, так: перше місце – це внутрішня ситуація в Польщі, оскільки вона стикається з дуже великими викликами, друге – проблеми для Європи, і третє – проблеми у відносинах з Україною.
— Незабаром лідер Кремля відвідає Пекін, який зараз поступово втягується в тему припинення війни, хоча зрозуміло, що в китайців є свої цілі. Яких результатів можна очікувати від цього діалогу?
— Перша позиція — конкретизувати відносини між Москвою та Пекіном.
Друге – це пошук схем обходу антиросійських санкцій. Робін Брукс, головний економіст Інституту міжнародних фінансів, колишній головний валютний стратег Goldman Sachs та старший економіст Міжнародного валютного фонду, нещодавно показав, як Китай нібито скоротив торгівлю з Росією, особливо щодо технологій подвійного використання, але натомість почав діяти через усі п'ять держав Центральної Азії. Тобто, він ще більше збільшив свою допомогу Російській Федерації – фінансову, технології подвійного використання, компоненти зброї тощо. Ця тема – як продовжувати війну – буде основою діалогу між Путіним та Сі Цзіньпіном.
Третє – розробити спільну політику протидії Сполученим Штатам. Я б навіть сказав так: вивести Америку поза межі процесів, що відбуваються у світі. Тобто Пекін і Москва штовхатимуть Вашингтон в ізоляціоністську позицію. І це вже видно. Ключова мета цієї гри Дональда Трампа, яку реалізує Москва, – довести Сполучені Штати до статусу держави, ізольованої від світу. Китай і Росія роблять усе, щоб цього досягти. Зверніть увагу – ні московський фюрер, ні Сі Цзіньпін не реагують на дратівливі заяви на їхню адресу з боку Трампа. Вони ніби цього не помічають. Кого Москва відпускає? Лаврова чи Медведєва. На що Трамп може відповісти: «Це нісенітниця».
Трамп намагається грати роль посередника між Україною та расистською федерацією, а Москва робить усе, щоб виштовхнути Сполучені Штати з цього процесу та показати Трампу, що вона вище за нього. Але це найгірше, що може статися в цій ситуації, перш за все для Сполучених Штатів Америки, а по-друге, для України та Європи.
І четверта позиція – це кроки до нав'язування людству нового світового порядку. Тут вони роблять помилки, бо хоча цей світовий порядок і спочив у Бозі, поки що Україна та Європа тримають його та несуть його цінності на своїх плечах, незважаючи на те, що Трамп намагається з нього вистрибнути. Саме тому важливі контакти, про які ми говорили на початку, важливе розуміння ролі, яку зараз має відігравати адміністрація Білого дому, зокрема й теми гарантій безпеки, де завжди буде місце для Сполучених Штатів Америки. Так, все, що зараз робиться у світі, безумовно, нас дратує, бо багато процесів ніби віддалені від проблеми номер один для людства – расистської агресії проти України, але всі вони дуже важливі.
«Перша позиція — конкретизувати відносини між Москвою та Пекіном. Друга — знайти схеми обходу антиросійських санкцій. Третя — розробити спільну політику протидії Сполученим Штатам. І четверта позиція — вжити заходів для нав'язування людству нового світового порядку», — Роман Безсмертний про візит Путіна до Пекіна
Читайте також: «Нарешті наші європейські партнери зрозуміли, що цей звір поруч», — Володимир Огризко
— Трохи про наші внутрішні справи. Згідно з останнім соціологічним опитуванням групи «Рейтинг», на парламентських виборах, якби вони відбулися зараз, найбільша кількість виборців проголосувала б за гіпотетичну «партію Залужного». У ЗМІ вже з’явився новий термін — пікселізація виборів, тобто неминуча участь військових у політиці.
Ніхто не знає, коли відбудуться ці вибори, але ми бачимо, що політичні сили активно до них готуються. The Guardian пише, що до посольства України в Лондоні постійно приїжджають «паломники» — депутати парламенту, громадські активісти, представники бізнесу — щоб поговорити із Залужним і дізнатися, чи планує він балотуватися в президенти, хоча він цього не підтвердив і не спростував. Навіть колишній радник Трампа Пол Манафорт пропонував йому послуги політичного консультанта, але Залужний відмовився від пропозиції, заявивши, що це питання буде актуальним за умови, що нічого не загрожуватиме українській державності.
Багато українців вважають, що Залужний – це найкращий шанс для позитивних змін, яких країна вкрай потребує. Однак виникає цілком логічне питання: який він державний діяч? Чи розуміє він економіку, культуру, політику тощо? Якою буде його політична платформа?
— Пам’ятаєте, приблизно шість років тому, коли я їздив до Мінська на зустріч Тристоронньої контактної групи, я казав вам, що наступним президентом буде Ейзенхауер?
— Я дуже добре пам'ятаю.
— Для мене було очевидно, що цей процес (я б назвав це загальним процесом війн, у світі це називається процесом вестернізації) неодмінно поведе нас цим шляхом. Ми повинні розуміти, що попередні політики, які з'являлися в Україні, були відображенням часу. Вони копіювали цей час і були його обличчям.
Отже й зараз. Тому питання експертизи, розуміння ситуації тощо є актуальними та важливими, але вони не відіграють ключової ролі. Інформація відіграє цю роль у сучасному політичному процесі. Власне, зараз, завдяки віртуалізації світу в соціальних мережах, вона має визначальний характер. Обрання Ейзенхауера – це не примха, не розуміння, не обговорення – адекватно чи неадекватно. Це визначеність.
Що ж до особи генерала Валерія Залужного, то він може цього хотіти, може не хотіти, може будувати якісь плани, але його чекає та ж доля, що колись чекав Віктор Ющенко. Ось з'являється людина, на яку роблять ставку, бо саме так пишуть і говорять у засобах масової інформації за кордоном і всередині країни. Ми не в змозі вплинути на цю ситуацію. Вона вже набула надмірного характеру.
Якщо «Ґардіан» фантазує цілу статтю, то це відповідь на всі питання. Я не оцінюю це як погане чи хороше. Я просто хочу, щоб люди розуміли, що це даність, і це буде втілено в життя. Яким чином і коли — це питання часу.
Потім, після Ейзенхауера, приходить Кеннеді, і ми теж через це пройдемо. Ці процеси триватимуть дуже довго. Це не тема сьогоднішнього дня, я хочу одразу сказати.
Очевидно, що розмови про мир і закінчення війни в нинішніх умовах явно прискорюються. Але те, що цей шлях вже окреслено… Його можна змінити, лише змінивши цей конкретний загальний наратив. Однак, я вважаю, що він не зміниться. Бо так само, як усі вже втомилися від Дональда Трампа з його інформаційними шокуючими факторами, люди схильні говорити про того чи іншого кандидата. Це та даність, яка існує сьогодні, і це все. Приймайте це чи ні, але це те, що є.
Читайте також: «Тих, хто програє війну, будуть судити. Українське військово-політичне керівництво має чітко це розуміти», — Роман Цимбалюк
— Журналіст Павло Казарін, який воює з початку повномасштабного вторгнення, нещодавно написав у своїй колонці для «Української правди»: «Виявилося, що правила наступних десятиліть залежатимуть від завершення нашої війни. Наш успіх чи поразка визначатимуть для світу рамки доступного та дозволеного. Підручники військових академій будуть переписані з урахуванням нашого досвіду, а армії провідних країн будуть переозброєні на основі наших винаходів. Ми нагадали світові про цінності, і ставлення до нашої країни перетворилося на етичний вододіл, який безпомилково виявляє циніків. Наша непримиренність до зла не дозволяє їм вважати себе порядними людьми. Цей світ опустився до того, щоб жити за правилами, які пише наша країна».
Ми пишаємося героїзмом і мужністю наших захисників, які дають гідну відсіч ворогу, але чи маємо ми право писати правила для людства, враховуючи нашу політичну розбрат, тотальну корупцію, всі ці схеми та рекет, небажання впроваджувати вкрай необхідні реформи тощо?
— Ця фраза про правила прекрасна. Але її повний зміст такий: так, Україна пише правила, але це правила війни. Це суть.
Нам терміново потрібно навчитися жити за правилами, навіть якщо вони недосконалі. Бо немає нічого сильнішого, ніж життя за правилами. Мета перебування в Європі виправдана лише одним – стати нацією, яка живе за законом, навіть якщо він також недосконалий. Цей закон зміниться, правила зміняться (розумієте, я граюся словами – закон, правила, і роблю це навмисно).
Тому ще раз. Сьогодні Україна пише правила війни та разом зі своїми партнерами, які відстоюють ідеали свободи та демократії, вдосконалює закон і правила людського життя. Земного життя, я б сказав.
Читайте також: «Несіть цей хрест, люди. Бо вихід з війни — або здатися ворогу, або рухатися далі до Перемоги. Давайте якось рухатися далі», — волонтерка Діана Макарова
