Переможцем четвертого сезону «МастерШеф. Професіонали» (СТБ) став молодий кухар з Києва Артем Кабулахін. Змагання на звання найкращого шефа тривали два з половиною місяця. Це були не звичайні зйомки — часто під час повітряної тривоги доводилося перериватися, йти до укриття, а потім повторювати все знов.
– Я не очікував на перемогу, — зізнався Артем. — Це квінтесенція всіх емоцій, які були в мені протягом всіх місяців зйомок. Це сильно! І це те, якими є ми, українці. Щоб не було, ми встаємо і йдемо далі.
В ексклюзивному інтерв’ю «ФАКТАМ» Артем зізнався, що було найскладніше для нього за останній рік, чому розстався з коханою і що готує собі на сніданок.
«Хотів набити тату з рецептом медовика»
— Артеме, вже вирішили, на що витратите призові гроші?
– Частина піде на навчання, ще одна — на донат ЗСУ і підтримку благодійних заходів. Я планую зробити благодійний аукціон посуду, яким ми користувалися на фіналі «МастерШеф. Професіонали». Можливо, комусь хотілося б його собі мати вдома.
— Фінал, дійсно, був яскравим. Особливо ваші страви. Яка була їх ідея?
– Це була повноцінна подорож Україною. Я довго працював над ідеями, накидав кілька варіантів і зрозумів для себе, що хочу приготувати страви, які будуть розповідати історію українських продуктів. Я показував три екосистеми України: ліс (шашличок з серця оленя), море (чорноморський калкан) і на десерт — степ (тарталетка з айвою, обліпихою). І під час презентації кожної страви вмикав в навушниках звуки тієї чи іншої зони, аби коли ти куштуєш страву — повністю занурювався в час і місце.
— Звідки у вас любов до кулінарії?
– Частково вона була закладена у дитинстві. Я багато часу проводив у бабусі в селі. А там все крутилось навколо їжі. Тобто ти працюєш для того, щоб були продукти. Садиш, поливаєш, збираєш, потім консервуєш, зберігаєш. І так з року в рік. Бабуся дуже смачно готувала. Але найбільше з дитинства я запам’ятав медовик моєї тітки. Це був найсмачніший медовик, який я коли-небудь їв. У мене навіть була ідея набити тату з рецептом цього медовика. Пам’ятаю, які смачні були помідори, що я їв просто з городу. Брав з собою хліб, сіль у коробочку з-під сирників і їв їх ще теплими від сонця. З цього спогаду в мене навіть народилася страва. Вона досі в меню закладу, де я працював — «Горілий томат». Я робив для неї соус на основі соняшникової олії, гречаного меду і яблучного оцту.
Читайте також: «Звідки берете сили жити?»: Лілія Ребрик несподівано звернулась до шанувальників
— Пам’ятаєте, що першим навчились готувати?
– Мама навчила мене смажити яйця і варити пельмені. Мовляв, поки в мене немає дівчини, це стане при нагоді. Але так сталося, що я — кухар і в основному сам готував для дівчини.
— Багато шеф-кухарів не люблять готувати вдома.
— У мене теж буває, що я замовляю їжу чи їм у закладах. Але частіше готую вдома. Мені хочеться їсти смачно і якщо цього не трапляється, становиться дуже сумно. Щоб не витрачати багато часу, намагаюсь готувати щось швидке і просте.
— Чим можна себе порадувати зранку, наприклад?
– Я полюбляю «шакшуку». Моя бабуся закручує томатний соус і у мене завжди є баночка. Але можна взяти просто томати, навіть, консервовані.
На пательні обсмажити цибулю, додати часник, томати. Потім сіль, копчену паприку, улюблені спеції. Вбити два яйця і тушкувати. Так, щоб жовток залишився м’яким, а білок — плотним.
«Я не розумів, що відбувається»
— Як війна змінила ваше життя?
– Я повністю перейшов на українську мову. Це було моє свідоме власне бажання. Закінчив стосунки, які тривали чотири роки — вони не витримали цей час. Померла моя бабуся…
Зізнаюсь, до великої війни я акцентував свою увагу на закордоні. Але зараз розумію, що хочу залишатися в Україні. Я відкриваю її для себе і багато подорожую.
Читайте також: «Не побажаю це пережити нікому, навіть росіянам»: військкор Костянтин Мельников про відрядження на фронт
— Хто надихнув вас взяти участь у «МастерШефі»?
– Насправді, я пробував свої сили в «аматорському» сезоні, але не пройшов до складу учасників. Це дещо мене зневірило і думок піти на «професіоналів» не було. Але під час кастингу нового сезону, мені зателефонували з каналу та запросили його пройти. Я ні на що не сподівався. І, зізнаюсь, був здивований, коли через місяць мені подзвонили і сказали, що я у проєкті.
— Яким був найскладніший момент під час зйомок?
– Мабуть, перші декілька тижнів було дуже важко. Я не розумів, що відбувається, навкруги було багато камер, людей. Було важко влитися в цю історію. А потім якось звик і стало простіше. Знову важче стало ближче до кінця сезону, коли нас залишилась вісімка. Просто на той час ми вже пережили дуже багато емоцій. Наче відбувався постійний феєрверк. І з часом починаєш втомлюватися від кількості емоцій. Під кінець сезону я був, як вижата губка. Але при цьому розумів, що не хочу сходити з дистанції і маю дійти до кінця. Разом з тим відчував, що можу вже ніколи не пережити такі яскраві моменти. Пройшов десь місяць після закінчення проєкту і я зрозумів, що хотів би повернутись назад. Якщо СТБ буде знімати ще одну «Битву сезонів»…
— Ви думали над тим, яку страву будете готувати на день перемоги?
— Мабуть, це буде великий казан борщу. З пампушками й салом. Бо борщ — це саме та страва, яку хочеться розділити з друзями.
Раніше «ФАКТИ» публікували ексклюзивне інтерв'ю з відомою журналісткою, шеф-редакторкою та ведучою програми «Факти ICTV» Оленою Фроляк, яка розповіла про життя під час великої війни.
