Якось на одному з фломарктів Німеччини (ринки, де у вихідні дні збираються люди, щоб продати старі речі, а частіше — просто поспілкуватися), я побачила продавця не зовсім звичайного товару. Літній німець виставив колекцію дитячих настільних військових ігор. Він із задоволенням зі мною заговорив. Розповів, що приїхав з Казахстану ще на початку 90-х. Пізній переселенець. А цю колекцію збирав мало не пів століття.
Багато назв були мені зрозумілі: Siege of Warsaw (1939), Battle of Kiev, Battle of Stalingrad, Siege of Leningrad. Але назва гри Fulda Gap нічого мені не говорила. Що це за битва? Коли вона відбулася?
— Ви що, не чули про Фульдський коридор? – здивувався мій співрозмовник. — Там же могла початися третя світова! СРСР і союзники спочатку перемогли Німеччину, а потім побили горщики… І повернули гармати один проти одного. Ось у Фульдському коридорі американці й встановили свої ядерні фугаси, щоб підірвати росіян, коли ті будуть наступати. Щоправда, в такому разі в повітря злетіла б не тільки вся Німеччина, а й половина Європи.
Нічого собі.
Річечка Фульда, яку влітку можна було перейти вбрід, явно не тягнула на серйозну перешкоду
Я, звісно, була в курсі, що після капітуляції Німеччини у 1945-му її розділили на чотири окупаційні зони: радянську, американську, англійську та французьку. Ну, а потім усі пішли своїми шляхами. Через чотири роки, у 49-му, американці, англійці та французи об'єднали свої зони у Федеративну Республіку Німеччина, а СРСР вирішив будувати соціалізм «в окремо взятій країні» — НДР. У розірваній на дві частини Німеччині утворився кордон. Але про битву при Фульді, про яку американці навіть зробили гру Fulda Gap і яка припадала пилом тепер на прилавку в пожовклій коробці, я нічого не знала. У чому й зізналася продавцеві. Та й де, власне, знаходиться ця Фульда?
ВІДЕО ДНЯ
— Фульда — місто в німецькій землі Гессен, — просвітив мене він. – За 100 км на схід від Франкфурта-на-Майні. А Фульдський коридор — це дві низини між горами, якими зручно переміщатися танкам. Фульда знаходилася біля лінії розмежування між радянською та американською окупаційними зонами в Німеччині. Ну, а потім ця лінія розмежування стала державним кордоном між НДР і ФРН.
— І що збиралися в тому коридорі робити?
РЕКЛАМА
— Росіяни — наступати. Так би мовити, експортувати соціалістичну революцію на Захід. Захоплювати нові землі та приєднувати до СРСР. Американці — не дати їм зробити це, не пропустити далі в Західну Європу. А саме через Фульду мали піти війська Варшавського договору. Так вирахували експерти. Адже там був найбільш незахищений шматок кордону.
Прийшовши додому, я зачинилася в кабінеті, і ґрунтовно заглибилася у вивчення питання. Знайшла в інтернеті й карту часів холодної війни. Кордон між НДР і ФРН починався від Балтійського моря на півночі й закінчувався на кордоні з Чехословаччиною, повністю підпорядкованою СРСР. На перший погляд, вздовж усього німецько-німецького кордону знаходилось цілком достатньо перепон для того, щоб не дати радянським військам просуватися на Захід швидко. На Північнонімецькій низовині — болота, в середині — повноводні річки й канали з прямовисними бетонованими стінками, на півдні — гори. І лише одна невеличка ділянка кордону між східнонімецькою Тюрингією та західнонімецьким Гессеном дійсно виглядала зовсім не захищеною…
Маленька річечка Фульда, яку влітку взагалі можна було перейти вбрід, явно не тягнула на серйозну перешкоду на шляху радянських військ. Справді, ідеальне поле для прориву…
РЕКЛАМА
Радянські військові у своїх оперативних планах іменували цю ділянку Айзенахським проходом. Варто було її подолати, і через півтори години радянські танки дісталися б Франкфурта-на-Майні, фінансової столиці ФРН. Далі відкривався шлях на Люксембург, Париж і далі — скрізь, аж до самого Атлантичного океану!
Американські військові, які залишалися в Західній Німеччині після війни, дали вразливій ділянці зовсім іншу назву — Fulda Gap, тобто Фульдський коридор, або Фульдська щілина.
Найімовірніші напрямки прориву радянських військ у районі Фульди. Фото з сайту moddb.com
За всіма стратегічними прогнозами, Фульдський коридор міг стати першим полем битви III світової війни
Зрозуміло, до генеральної танкової битви готувалися обидві сторони. У Тюрингії, навпроти Айзенахського проходу, радянські розмістили одне зі своїх найбільших військових з'єднань — 8-му гвардійську загальновійськову армію чисельністю до 90 тисяч осіб. Вона відзначилася своїми проривами оборони противника у II світовій. До її складу входило три стрілецькі корпуси, артилерійський корпус прориву, три танкові полки та гвардійська танкова бригада, а також безліч інших з'єднань. Крім іншого, підтримку в разі чого забезпечили б підрозділи Фольксармії НДР. Командував на той час 8-ю гвардійською армією генерал-полковник Чуйков, чиє прізвисько «генерал Штурм» уже говорило саме за себе.
У 1949 році СРСР уже успішно випробував ядерну бомбу. У 1954 році її прийняли на озброєння. Ніхто не сумнівався, що Червона армія почне свій великий наступ у Фульдському коридорі з ядерного удару. За всіма стратегічними прогнозами, він міг стати першим полем битви III світової війни.
РЕКЛАМА
Командувач 8-ї гвардійської армії генерал-полковник В. І. Чуйков на прізвисько «генерал Штурм». Фото з Вікіпедії
А що ж американці? Тут, як я з'ясувала, спочатку все було не так райдужно. З 1951 року за Фульдський коридор відповідав V армійський корпус США, численний і добре озброєний. Його головний штаб розміщувався у Франкфурті-на-Майні. Частина солдатів корпусу (14-й бронекавалерійський полк, з 1972 року переформований в 11-й) пильнувала Фульдську щілину.
Але був один нюанс. Основні сили корпусу перебували… у США. І в разі початку війни з СРСР солдати полку, що стоїть на Фульді, мали вступити в бій та… затримати наступ радянських військ аж на 48 годин. Саме стільки часу знадобилося б американцям, щоб перекинути зі США до Німеччини основні сили V корпусу під час операції REFORGER (англ. Return of Forces to Germany, «Повернення військ до Німеччини»).
Легко сказати «затримати»! У США розуміли: у нерівному бою весь їхній полк знищили б. І командувач американського V корпусу генерал Пол Френсіс Горман розробив новий план оборони. Стримувати росіян тепер належало не стільки американським бійцям, скільки ядерним фугасам, які він запропонував встановити на кордоні між НДР і ФРН.
Командувач V армійського корпусу генерал армії США Пол Френсіс Горман, який запропонував план оборони Фульдського коридору з використанням ядерних фугасів. Фото з Вікіпедії
Читайте також: Підірвали київські мости разом із людьми, які на них перебували: історик про радянські злочини в Україні під час Другої світової війни
До початку 50-х років американська військова промисловість уже навчилася робити ядерні боєголовки малої та надмалої потужності (від 10 до 0,01 кілотонни трот. екв.). Для порівняння: потужність бомби, скинутої на Хіросіму, становила 13 кілотонн. Нові атомні боєголовки були набагато компактнішими й легшими, ніж перші атомні бомби. Їх могла переносити навіть одна людина. На основі цих боєголовок створили ядерні міни, якими можна було керувати дистанційно.
Американський ядерний фугас W45. Фото з Вікіпедії
За планом Гормана, ядерні фугаси стали встановлювати на шляхах гіпотетичного наступу радянського противника у Фульдському коридорі. Нічого особливого для цього не вимагалося.
Шахти для фугасів можна було вирити як екскаватором, так і вручну. А зверху — накрити кришками від каналізаційних люків. Спробуй здогадайся, що всередині!
Загалом у Фульдському коридорі розмістили 141 ядерний фугас із різними боєголовками. Пульт дистанційного керування фугасами знаходився у штабі командування V армійського корпусу. Боєголовки можна було приводити в дію в будь-якій черговості, поодинці або групами. Цю систему мінування та управління фугасами назвали Zebra-Package. Ясно, що у разі зіткнення обидві сторони застосували б ядерну зброю. І хоча світ тривалий час балансував на межі атомної війни, все ж ядерні боєзаряди, що з'явилися в американців по той бік Фульдської щілини, радянських військових протверезили.
Схема розміщення ядерних фугасів у Фульдському коридорі. Фото з Вікіпедії
Вони ніколи не робили спроб прорвати кордон на цій ділянці, навіть під час найгостріших політичних криз між СРСР і Заходом. Ні в жовтні 1961 року, коли радянські та американські танки мало не вступили в бій на вулицях Берліна біля Чек-Пойнт Чарлі. Тоді все закінчилося мирно, але протистояння перенеслося на Кубу (Карибська криза 1962 року). Ані у вересні 1983 року, коли черговий радянського радіолокаційного пункту прийняв звичайні хмари за запущені американцями міжконтинентальні балістичні ракети і готовий був дати команду ракетної тривоги.
Західні політики й журналісти настільки увірували в ефективність ядерного щита, що прозвали Фульдський коридор «Фермопілами холодної війни». За аналогією з Фермопільською ущелиною у Стародавній Греції, де загін із 300 спартанців на чолі з царем Леонідом зумів утримати незліченну перську армію царя Ксеркса.
Американські військові не робили таємниці із системи ядерних фугасів, закладених у Фульдському коридорі. Навіть навпаки! Вони розтрубили про це на весь світ, щоб зменшити кількість охочих сунутися в коридор. У США 1977 року навіть придумали настільну дитячу гру Fulda Gap, що складалася з ігрового поля з інструкціями, карти землі Гессен і 400 ігрових жетонів, що зображують ядерні атаки. А з розвитком комп'ютерних ігор-стрілялок, випустили гру Fulda Gap із серії танкових стратегій.
Настільна дитяча гра Fulda Gap. Фото з Вікіпедії
Комп’ютерна гра Fulda Gap. Фото з Вікіпедії
Загалом американцям вдалося всіх неабияк налякати. І противника, і жителів Фульди. Кілька десятиліть під час холодної війни вони тривожно поглядали на всі каналізаційні колодязі як в околицях, так і в місті, боячись до них підходити. «Невже нам судилося загинути в ядерному апокаліпсисі?» — запитували в розпачі люди, й без того переживши жахи американських бомбардувань 1944 року. І хоча у самому місті нічого не встановлювали, а «лише» 141 ядерний фугас у Фульдському коридорі, охопленим страхом німцям здавалося, що міни на кожному кроці.
Невідомі активісти залили десятки мінних шахт бетоном
З кінця 70-х років минулого століття в Німеччині почалися антивоєнні протести. Плакати тих часів волали: «Ні розміщенню ядерних ракет середньої дальності!», «Ні війні в Європі!».
Особливо сильно протестували в землі Гессен. Ночами з 9 по 12 грудня 1983 року невідомі активісти залили бетоном десятки мінних шахт на дорогах і мостах у Східному Гессені, зробивши їх непридатними для використання. Американці обурилися. Вони захищають Європу від подальшого вторгнення росіян, а німці заливають засоби захисту бетоном!
А 29 вересня 1984 року вже в самій Фульді, яка розташована в центрі регіону Східний Гессен, 30 000 прихильників руху за мир влаштували «лежачий» перформанс. Вони демонстрували, скільки може загинути людей, якщо ядерні заряди, що залишилися в мінних шахтах, будуть приведені в дію.
Читайте також: «Ми живемо з тінню загибелі за плечима. Думаю, депресії та неврози у нас ще попереду»: письменниця Тамара Горіха Зерня про хаос в Україні й світі
Проблема ядерної безпеки розв’язалася сама собою, з розпадом Варшавського військового пакту, падінням Берлінської стіни та об'єднанням двох Німеччин у 1989 році. А трохи пізніше впав і сам СРСР. Радянські військові формування вже не могли отримувати накази почати війну проти Заходу, і до 1994 року їх повністю вивели з Німеччини.
Розмінування ж Фульдського коридору почалося в 1991-му та було повністю закінчено до 1998 року. Жителі міста Фульда полегшено зітхнули. Тепер вони могли не боятися ядерного апокаліпсиса. Тож битва при Фульді, до якої всі так готувалися та яку навіть випустили в продаж американські виробники у вигляді дитячої військової гри, не відбулася. Хоча цілком могла… І слава Богу!
Але лінія розмежування між Цивілізацією та Мордором нікуди не зникла. Вона просто перемістилася на дві тисячі кілометрів на Схід, на землі України, де зараз Мордор намагається взяти реванш за програну холодну війну.
Де саме сьогодні проляже ця лінія, ніхто у світі передбачити не може. Але героїчними зусиллями українських воїнів її було стабілізовано, хоча ми й втратили понад 20% нашої території. Хочеться вірити, що цю лінію відсунуть до кордонів України 1991 року, після чого на її місці між двома кардинально різними світами утвориться нова Берлінська, вірніше, Українська стіна.
Ось і все, що залишилося від колишнього кордону між НДР і ФРН, на ділянці між містами Гайза (Тюрінгія) і Растдорф (Гессен). Висока вежа праворуч – колишній спостережний пункт «Альфа» на західнонімецькому боці. Фото з Вікіпедії
Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, що у Берліні на розпіареному пропагандою СРСР меморіалі в Трептов-парку полеглим радянським воїнам… немає жодного імені загиблого радянського солдата.
На фото в заголовку: Шахти ядерних фугасів були накриті кришками від каналізаційних люків. Спробуй, здогадайся, що всередині — каналізаційний колектор чи ядерна 10-кілотонна боєголовка? Головний реставратор, доктор Хрістіан Дюмлер показує одну з мінних шахт на дорозі з Вайхерсмюле до Мозенберга. Фото з сайту Neue Presse
