Щорічно 22 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день води, привертаючи увагу до цього життєво необхідного ресурсу. В умовах війни в Україні питання доступу до чистої води стало ще більш актуальним. Громади, що раніше користувалися щедрістю природних ресурсів, нині переживають наслідки техногенної катастрофи, спричиненої варварським підривом Каховської ГЕС. «ФАКТИ» дізнавались, як живуть громади й цілі міста, які вмить залишились без води, і яке майбутнє чекає на південь України.
Був порт, була риба…
Мешканці Мар’янського Криворізького району Дніпропетровщини пишалися, що в них є свій порт. А тепер навіть бояться дивитися на те місце. Перевантажувальний термінал, біля якого ще недавно швартувались зернові баржі, стоїть посеред суші. До повномасштабного вторгнення рф тут навантажували зерном 5−6 барж щомісяця, загалом майже 200 тисяч тонн за сезон. Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вся вода пішла звідси за лічені дні.
ВІДЕО ДНЯ
Каховське водосховище було найбільшим у каскаді Дніпра. І саме від Мар’янського відходив канал, що постачав воду в український індустріальний центр — Кривий Ріг — та інші громади.
До техногенної катастрофи Мар’янське славилося своїм рибним базаром. А ще смачною полуницею, виноградом, персиками… Тепер уся екосистема знищена. Без води полуничні плантації й садки засихають, а якщо родять, то ягоди й фрукти вже не мають того смаку.
РЕКЛАМА
Каховське водосховище завжди славилося великими запасами риби. Майже вся вона загинула через російське варварство
У селі, що знаходиться практично на лінії розмежування, і зараз існують проблеми з питною водою. Раніше вона подавалася зі спустошеного Каховського водосховища, а тепер забір з річища Дніпра неможливий. Адже він дуже близько до окупованої території й прокладати труби небезпечно, бо там роями літають FPV-дрони. Люди пробурили свердловини, і таким чином отримують технічну воду. Але тиск у свердловинах падає, води меншає, бо змінилися підземні потоки. Навіть ставки перетворилися в болота — джерела, які їх підживлювали, висохли, оскільки поверхневі води зникли.
Майже рік після екологічної катастрофи, кажуть місцеві мешканці, частина громади пила воду із Зеленодольського водосховища. Проте вона там практично закінчилась, бо немає підживлення. Сьогодні значна частина громади отримує воду з річки Інгулець. Але в ній вода іншої якості й значно більшої мінералізації, тож потребує серйозного очищення, що не може не вплинути на її ціну.
РЕКЛАМА
6 червня 2023 року стало другим чорним днем в історії Зеленодольської громади, особливо для жителів села Марʼянське. У п’ятдесятих роках минулого століття, коли водосховище заповнювалось дніпровською водою, мешканців цього села переселили на підвищення. Їхні обійстя, садки, городи й могили рідних залишились на дні штучного моря. Люди важко це пережили. Тепер історія ще раз проїхалася по них важким катком — вони залишилися без великої води, яка, по суті, їх годувала. На тому ж перевантажувальному терміналі, будівництво якого завершилось всього за три роки до катастрофи, працювало майже 90 місцевих мешканців. Тепер це звичайний елеватор, на якому зайняті кілька десятків робітників. Тобто постраждав економічний складник наповнення бюджету.
Інший амбітний проєкт, який мав би вдихнути у Мар’янське нове життя і який уже був на стадії завершення, через підрив дамби, на жаль, так і не вдалось реалізувати. Місцеві фермери побудували теплиці з крапельним поливом, спільно вклалися у буріння свердловин. Але ґрунтові води пішли, і все втратило сенс. На більших глибинах вода така мінералізована, що не дозволяє вирощувати рослини. Одне слово, для ведення землеробства не годиться.
Звісно, страждають побутові споживачі. Не мати у XXI столітті достатньої кількості питної води в кранах — це нонсенс. Місцева влада робить усе можливе задля забезпечення людей водою: у співпраці з донорами бурить свердловини, встановлює бювети, здійснює підвіз води.
Було спекотно. Рятував найбільший український виробник бутильованої питної води
У червні 2023 року майже 80 населених пунктів у південній частині України, включаючи Кривий Ріг та Нікопольський район Дніпропетровщини, які отримували воду з Каховського водосховища, залишилися без централізованого водопостачання.
РЕКЛАМА
Було спекотно. То був жах. Й ніхто не розумів ані справжніх масштабів лиха, ані його наслідків. Ніхто не знав, як довго доведеться жити без води. Люди запасалися нею, як могли. До автоцистерн з водою шикувалися величезні черги знервованих мешканців. Тоді в міста й села громад Криворізького району підвозили воду й видавали її за графіком.
Після підриву дамби майже 80 сіл і міст залишилися без централізованого водопостачання. Люди запасалися водою де тільки могли
Найважчими були перші тижні після руйнування дамби. Поки йшов пошук системного рішення проблеми, на допомогу прийшов бізнес — першою на заклик відгукнувся виробник «Моршинської» і «Миргородської». За сприяння Офісу Президента України та в тісній взаємодії з військовими адміністраціями компанія оперативно спрямувала свої вантажівки з питною водою в регіон — її безоплатно передавали мешканцям громад півдня України, які постраждали від руйнівних наслідків підриву Каховської ГЕС. Протягом майже півтора місяця компанія постачала близько 10 фур води щоденно, яку безплатно видавали жителям постраждалих населених пунктів. Загалом було доставлено понад 5 млн літрів бутельованої води на суму 35 млн грн.
Також компанія додатково забезпечила довгострокове рішення для подолання гуманітарної катастрофи — міста Берислав та Нікополь отримали від IDS Ukraine дві мобільних очисних установки для забезпечення місцевих мешканців питною водою. Це дозволило отримувати прямо на місці 1,7 млн літрів питної води щомісяця.
Міста Берислав та Нікополь отримали від IDS Ukraine дві мобільних очисних установки для забезпечення місцевих мешканців питною водою
— Ми почали розробляти плани, де брати воду після повного зневоднення водосховища, — говорила в інтерв’ю Першому міському телеканалу на той момент секретарка, а зараз голова Апостолівської міської ради Леся Міхно. — Почали з буріння свердловини, встановлення станції доочищення води та бюветів. Аби забезпечити мешканців Апостолового (а це 13 тисяч осіб) водою, у населених пунктах громади організовували пункти видачі технічної та питної води. Тоді воду підвозили Криворізька районна військова адміністрація і благодійні та громадські організації, які також активно допомагали мешканцям.
В перші найважчі місяці після катастрофи компанія IDS Ukraine постачала мешканцям постраждалого регіону близько 10 фур води щоденно
Невдовзі на всеукраїнському рівні було прийняте рішення розпочали будівництво трьох магістральних водогонів на території Дніпропетровщини, для будівництва яких виділили 13,4 мільярда гривень. І вже за пів року завдяки спорудженню дамби в Зеленодольській громаді споживачі міста Апостолове почали централізовано отримувати воду.
— Ми дуже вдячні представництву Посольства Швейцарської Конфедерації в Україні, яке допомогло нам зробити три свердловини під бювети в Апостоловому, завдяки чому люди мають змогу набирати чисту питну воду безоплатно, — продовжує пані Леся. — Також сердечно дякуємо благодійному фонду «Небо України». Вони нам зробили два бювети, один з яких поруч з районною лікарнею, а інший — у селі Кам’янка, де розташований територіальний центр для літніх людей.
Завдячуючи благодійникам у громаді з’явилися 8 великих свердловин, а в самому місті — чотири бювети. Вода в них пропускається через систему очищення осмос. Щоправда, за відгуками місцевих мешканців, смак у неї не той, до якого вони звикли, бо вона має інший сольовий склад. Зате безплатна і її можна брати без обмежень.
А загалом, говорять, лише після цієї трагедії зрозуміли, наскільки цінною є проста вода.
Наразі частина Апостолівської громади забезпечується підвізною технічною та питною водою в автоцистернах, згідно з графіками. Зважаючи на транспортні витрати, її ціна висока, що б’є по кишені громадян.
На жаль, вода у помешканнях містян подається, як і раніше, за графіком, попри те, що Держагентство з відновлення та розвитку інфраструктури ввело в експлуатацію водогін, побудований після підриву греблі. Водозабезпечення громади залежить від наповненості каналу Дніпро — Кривий Ріг.
Вода зникла, вода прибула
В цілому після 23 червня 2023 року з проблемами водопостачання зіткнулись мільйони людей Херсонської, Миколаївської, Дніпропетровської, Запорізької областей.
За даними генерального директора «Укргідроенерго» Ігоря Сироти, які він навів в інтерв'ю DW, внаслідок цієї диверсії Україна втратила 35% прісної води.
«Ми втратили судноплавство, ми втратили можливість наповнювати водосховище, ставки-охолоджувачі для Запорізької атомної станції. Ми бачимо, що йде обміління колодязів, розуміємо, що буде засолення ґрунтів», — Ігор Сирота перелічив наслідки техногенної катастрофи, влаштованої російською федерацією.
«Втрачений обсяг водних ресурсів можна порівняти із запасами води деяких африканських країн», — наголосила міністерка захисту довкілля та природних ресурсів України Світлана Гринчук. І це стало серйозною проблемою для місцевих громад, які використовували цю воду для сільського господарства, побутових потреб і навіть для виробництва електричної енергії.
Підрив греблі Каховської ГЕС завдав Україні збитків на 2,5 млрд євро.
Міжнародна організація з міграції ООН наводить цифру 700 тисяч. Саме стільки людей в Україні стикнулися з проблемами водопостачанням та питної води внаслідок руйнування Каховської ГЕС.
Посуха виштовхуватиме людей з насиджених місць
Хоча, відверто сказати, попри швидку реакцію на події у перші дні й міжнародну згуртованість, про наслідки катастрофи світ поступово забуває. Тож у Всесвітній день водних ресурсів, який проводиться ООН з 22 березня 1993 року в ознаменування важливості води, маємо нагоду нагадати про те, чому не повинно бути забуття. Тим паче втрата сільгоспземель, руйнування екосистеми, проблеми з водопостачанням матимуть довготривалі наслідки для України.
Дати прогнози щодо майбутнього півдня України без Каховського водосховища «ФАКТИ» попросили декана факультету біології, географії та екології Херсонського державного університету, професора Ігоря Пилипенка.
— Дефіцит води на півдні існував завжди. Каховське водосховище майже 70 років було важливим життєдайним джерелом для двох-чотирьох мільйонів українців. Вода в степу — це лімітуючий екологічний чинник № 1, — сказав Ігор Пилипенко. — Є вода — регіон розвивається, а немає — люди його залишають.
Однозначно, посуха буде виштовхувати людей з цих місць, тому що продуктивність сільськогосподарських угідь не дозволить утримувати сталу кількість населення. Так було й у попередні десятиліття: з появою зрошення чисельність населення зростала, а без зрошення — падала.
На жаль, немає чіткого прогнозу, що буде далі. Може так статися, що за рік-два вода взагалі зникне з тих пластів, з яких вона наразі добувається. Можна, звісно, пробурити свердловини й на 110 метрів. Але чи буде це економічно доцільно? Вартість цих свердловин і добутої з них води зросте непомірно.
Потрібні гідрогеологічні дослідження для оцінки реальної ситуації.
Та все ж про втрату сільгоспземель не йдеться. Вони вже поступово переходять в іншу якість: з поливних (бо система зрошення знищена) — у богарні, тобто, ті, які не поливаються. Тому треба думати про зміну сільськогосподарської спеціалізації. Про те, що зернові й овочеві культури слід замінити на більш-менш стійкі до ризикованого землеробства. Однією з них може бути, наприклад, сорго.
Зрозуміло, якщо частина полів не розорюватиметься, то там з’являться пасовища, придатні для розвитку вівчарства, яке не вимагає великої кількості людей. До речі, вівчарство було традиційним для півдня України й основним видом тваринництва до Другої світової війни. Колись таврійська вовна йшла на експорт й дуже цінувалася у світі.
А природа сама по собі відновлюється. У ній не буває порожнечі…
Раніше «ФАКТИ» повідомляли, що через варварські дії російських окупантів на межі зникнення опинився знаменитий заповідник «Асканія-Нова».
