Право на судовий захист означає реальну можливість оскаржити рішення органів державної влади, зокрема постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Водночас умови доступу до суду, включно з обов’язком сплати судового збору, мають бути встановлені законом. Саме це питання, а саме застосування норм Закону України “Про судовий збір” до оскарження постанов про адміністративні правопорушення, розглянув Конституційний Суд України у рішенні від 09.09.2026 року № 10-р(II)/2026.
КСУ дійшов висновку, що Закон “Про судовий збір” не встановлює обов’язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення. Суд звернув увагу, що ставки, передбачені ч. 2 ст. 4 Закону, стосуються інших об’єктів справляння збору. Зокрема, ставка для адміністративного позову немайнового характеру не може автоматично поширюватися на оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Так само ставка, визначена п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону, яка застосовується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, не встановлює плату за подання позову про скасування такої постанови органу державної влади.
Для адвоката важливо не просто знати останню судову практику, а вчасно перетворити її на переконливий аргумент у справі. LIGA360 допомагає швидко перейти від аналізу судових рішень до формування правової позиції, економлячи час без втрати глибини дослідження. Оцініть можливості системи, скориставшись тестовим доступом.
Визначення обов’язку зі сплати судового збору належить до компетенції законодавця. Тому судова практика не може шляхом тлумачення поширювати встановлені законом ставки на інший об’єкт справляння збору. Водночас Суд не визнав оспорювані положення неконституційними, а надав їм конституційно узгоджене тлумачення: вони не встановлюють обов’язку сплачувати судовий збір за оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Про правові аргументи КСУ, розмежування видів судового збору та наслідки рішення для судової практики – детальніше у матеріалі.