«Я так сумую, нестерпно болить, розриває, душить. Не можу. Останні твої слова „сонечко, люблю, цілую, наберу“. Набери хоч уві сні, поговори. Я не вірю. Як змусити себе повірити в те, що тебе немає? Ти ж завжди була, завжди розуміла, підтримувала. Ми говорили годинами, про все і ні про що. Ми розуміли одне одного без слів, за поглядом, подихом, настроєм. Я знала, коли болить у тебе душа, а ти знала про мене все і бачила те, що ніхто інший би не зміг. Таких, як ти, не існує більше. Моя найдобріша людина!!!»
Цей допис Лілія Глускіна з Дніпра присвятила своїй близькій подрузі — Катерині Ройтван з Херсону. Вона — ще одна жертва кривавого диктатора путіна та його армії вбивць. Того трагічного літнього ранку окупанти вчергове обстріляли місто. Й снаряди поцілили в «Пункт незламності», він знаходився у міському відділенні Кінологічної служби України. Прямий приліт у будівлю. Серед двох жертв — 39-річна Катерина. Вона пережила окупацію рідного міста та підрив Каховської ГЕС. І не планувала залишати рідне місто. Обіцяла собі та всім, що ніколи не залишить своїх улюблених песиків. Не залишила… Кінологиня до останнього рятувала своїх улюбленців з вогню. Але, на жаль, загинула разом із ними…
— Катя була для мене не лише найкращою подругою, а наче рідна сестра, — розповіла «ФАКТАМ» подруга загиблої волонтерки Лілія Глускіна. – Кілька років тому в мене не стало улюбленця та знайомі порадили звернутись за цуценям аргентинського дога саме до неї, бо це порядна та кваліфікована заводчиця цієї породи та двох інших — ротвейлерів та французьких бульдогів. І це було дійсно так. Вона була такою людиною, яка не кожному віддавала собаку, вона переживала, щоб тварину не ображали, щоб любили, мов рідну дитину. Завдяки їй в мене з'явився Нікітос, і я потім ніжно називала Катю «мамуля». З часом ми стали товаришувати.
Катя була найкращою подругою Лілії, наче її рідна сестра
Гадаю, нас поєднувала шалена любов до собак, ми могли годинами розповідати одна одній про своїх чотирилапих. Уявіть собі, ми були настільки близькими, що на один зі своїх днів народження я вирішила їхати до Каті в її центр Estella Blanco в Херсон. І прокинулась між собак того святкового дня. Таких іменин в мене вже ніколи не буде, адже вони були дійсно найкращі.
У Катерини справді було золоте серце, вона часто консультувала людей з питань догляду за собаками, знала всі нюанси у в’язці собак, враховуючи родинні кровні зв’язки. У неї була улюблена собака Estela Blanco Cora Tamelli. Вона її називала завжди королевою. Кора була її душею. Подруга завжди давала подвійні імена собакам. І в кожному імені був свій сенс, вона дуже ретельно їх підбирала. Катя дуже любила виставки собак. Мріяла, коли закінчиться війна, поїхати з ними на великі міжнародні дог-шоу. Її собаки були чемпіонами та інтерчемпіонами. Та ж сама Кора була чемпіонкою дев’яти країн. Це все завдяки Каті та її безумовній любові до собак. Кора насправді для подруги особлива собака. Під час обстрілів вони спали в обіймах одна одної. Для чотирилапої було важливо бути поряд із Катею, тому що усі її собаки були орієнтовані на людину. У вільний час подруга любила видумувати та готувати нові та надзвичайно смачні страви, її це завжди відволікало від тривожних думок…
Катя та її улюблениця Кора, яка була чемпіонкою дев’яти країн
Коли почалося повномасштабне вторгнення, жінка не виїжджала з рідного міста, вірила у ЗСУ. Не могла покинути стареньких батьків, які мешкали за містом.
Зооволонтерка дуже любила виставки собак. Мріяла, коли закінчиться війна, поїхати з ними на великі міжнародні дог-шоу
— Хоча пропозиції приїхати отримувала зі всього світу, тому що її клієнти та колеги на знак вдячності та поваги кликали її до себе разом із собаками, — продовжує Лілія Глускіна. — Вони готові були надати їй безплатно житло, поселити собак, допомогти з роботою. Проте подруга лишилась у Херсоні й ночувала у кінологічному центрі, боячись за собак, адже вони важко переживали ті шквальні обстріли. Крім того, в неї ще було керівництво та її голос не був вирішальним. Коли у місті снаряд впав неподалік їхнього центру та уламками посікло дах, ми всі дуже переживали, але подруга трималась. Щоранку ми телефонували одна одній, та Катя починала розмову так: «Погана новина — прильоти були, хороша — не у нас». Після вибухів на Каховській ГЕС Катерина допомагала постраждалим. Я та інші небайдужі передавали їй гуманітарну допомогу. Вона все сортувала та намагалась дати іншим все лише найкраще, приймаючи щодня у «Пункті незламності» в кінологічному центрі десятки людей. Про себе зовсім не думала…
Читайте також: «Я повинен бути тут, що б не сталося»: під час обстрілу Херсона загинув відомий лікар, який урятував тисячі життів
Вранці 29 червня Лілія ще спілкувалась із подругою. Остання вкотре сказала, що любить, обіймає, побажала мирного дня й обіцяла пізніше набрати. Та не встигла. За словами співрозмовниці, окупантам могли здати координати центру місцеві зрадники. Окупанти завдали артилерійського удару з напрямку тимчасово окупованих Олешок. Було випущено 3 снаряди калібру 152 мм.
Снаряди окупантів поцілили в «Пункт незламності», який знаходився у міському відділенні Кінологічної служби України
— Мали прийти люди, тому Катя та її колега Віка пакували допомогу у залі, — говорить Лілія Глускіна. – Раптом вибухи, вогонь. Наскільки мені відомо, перебуваючи у тому пеклі, подруга з останніх сил намагалась вивести тварин. Проте за щось зачепилась і впала. Їхні з колегою тіла знайшли після ліквідації пожежі. Також загинуло троє собак.
Катя з Estela Blanco Erman Goar, який загинув разом з нею
Катерина свідомо думала про життя собак, а не про своє, бо якось у розмові сказала, що якщо буде вибір між життям людини та тварини, то обере останнє. Свій вічний спочинок Катя знайшла у рідній Білозерці. Точно знаю, що пам'ять про неї житиме завжди та після Перемоги будуть фестивалі на честь Каті. На її пам’ятнику обов’язково будуть зображені її улюбленці…
Раніше «ФАКТИ» розповідали жахливу історію про те, як на Херсонщині росіяни дроном вбили молоду жінку на восьмому місяці вагітності.
