Постановою від 17 січня 2024 року у справі №906/462/22 Верховний Суд залишив без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 вересня 2023 року в частині відмови у стягненні «гонорару успіху».
Між Товариством (клієнт) та адвокатом було укладено договір про надання правничої допомоги. Предметом договору було надання адвокатом усіх законних методів та способів для захисту та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних прав і законних інтересів клієнта.
Відповідно до умов договору, гонорар адвоката та компенсація його витрат, необхідних для надання правничої допомоги, погоджуються за взаємною угодою сторін та оформлюються додатковою угодою.
Додатковою угодою до договору сторони погодили, що розмір гонорару за надану правову допомогу (консультування клієнта, вивчення позову, аналіз законодавства, збір та підготовка доказів, підготовка відзиву, участь у засіданнях суду першої інстанції у справі №906/462/22) складає 40 000 грн. З цієї суми 20 000 грн становив «гонорар успіху» за рішення суду на користь клієнта. Також було погоджено, що гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду.
Між клієнтом та адвокатом було складено детальний опис та розрахунок наданих послуг, включно з «гонораром успіху» за рішення суду на користь клієнта в сумі 20 000 грн.
Товариство звернулося до суду із заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн, зокрема 20 000 грн «гонорару успіху».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 зазначила, що зобов’язання, які виникли між адвокатом та клієнтом, зокрема ті, що передбачають сплату адвокату «гонорару успіху», не є обов’язковими для суду в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Розглядаючи судові витрати, суд повинен оцінювати їх як фактично понесені, так і необхідні.
Суд апеляційної інстанції, враховуючи положення статті 126 ГПК України, дослідивши надані заявником докази на підтвердження понесених судових витрат, а також практику ЄСПЛ (зокрема, справи «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 та «Іатрідіс проти Греції» від 19.10.2000) та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним для розгляду справи в місцевому господарському суді. З огляду на це, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для покладення на позивача відшкодування «гонорару успіху», який заявник сплачує адвокату за умовами договору.
При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може слугувати надмірному збагаченню сторони, на користь якої ці витрати стягуються, і не може бути для неї додатковим джерелом доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24 січня 2022 року у справі №911/2737/17).
За матеріалами Північно-західного апеляційного господарського суду.