Більше року тому держава відкрито відібрала Кременчуцький автомобільний завод у його власників та кредиторів під приводом військових потреб. В результаті підприємство майже не функціонує вже більше року і за цей період виробило та передало споживачам менше 10 автомобілів із експропрійованих у законних власників комплектуючих.
РЕКЛАМА
АвтоКрАЗ міг би виробляти автомашини для фронту, якби держава грамотно та вчасно побудувала ефективні стосунки із законними власниками, які завжди спрямовували всі свої зусилля на своєчасну допомогу ЗСУ та силам територіальної оборони.
7 листопада 2022 р. чинна влада ухвалила рішення про націоналізацію (перехід у власність держави) низки підприємств зі 100% приватним капіталом: ПрАТ «АвтоКрАЗ», ПрАТ «Запоріжтрансформатор», ПАТ «Мотор Січ». А також ПАТ «Укрнафта», в якому державі вже на той час належало понад 50% акцій у статутному капіталі та ПАТ «Укртатнафта», яка мала велику блокуючу (понад 25%) частку держави у своєму капіталі. Перші три — відомі компанії великого машинобудування, ще дві об'єднують видобуток та переробку нафти. «Ексклюзивом» стало те, що рішення про відчуження було ухвалене на засіданні Ставки Верховного головнокомандувача у зв'язку з «військовою необхідністю» та згідно із законом «Про передачу майна в умовах військового стану». Хоча ту ж «Укрнафту» взагалі не потрібно було націоналізувати, а треба було або тоді 2022 року, або ще раніше 2019 року просто провести загальні збори акціонерів та призначити ефективного державного керівника компанії, де держава має понад 50% акцій.
Вилучені активи набули статусу військового майна, управління ними передали Міністерству оборони. Зазначимо, що згідно із законодавством після завершення військового стану в Україні такі підприємства можуть бути повернені власникам або може бути відшкодовано їхню вартість.
Як бачимо, більшість відчужених заводів — машинобудівні, орієнтовані на важливу продукцію безпосередньо фронту або енергетичної галузі. І якщо випадок «Мотор Січі» можна якось зрозуміти, адже проти власників цієї компанії висунуто звинувачення у діяльності на державу-агресора, деякі інші приклади викликають багато запитань. «АвтоКрАЗ» задовго до великого вторгнення «заклятих братів» потрапив у скрутне фінансове становище через те, що після 2015 року тодішні чиновники воліли імпортну військову автотехніку МАЗ виробництва Білорусі, де частка комплектуючих більш ніж на 80% складається з поставок російських виробників. Спроможні вітчизняні потужності раптом стали непотрібними.
РЕКЛАМА
Серед найбільших у Європі
Нагадаємо, що Кременчуцький автозавод був одним із основних автомобілебудівних виробництв не лише в Україні, а й у Європі. Виробництво автомашин почалося 1958 року, відтоді вироблено понад 800 тис. вантажних автомобілів. Найбільш відомі широкому загалу великовантажні «КрАЗи» різного призначення — від самоскидів до лісовозів та військових фургонів великої ємності, які багато років широко використовуються як в Україні, так і майже у 60 країнах світу. Виробничі потужності дозволяють щороку випускати понад 7000 автомобілів різних типів.
На шасі «КрАЗа» було створено такі бойові машини, як САУ «Богдан», береговий ракетний комплекс «Нептун», реактивна система залпового вогню «Іва», станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга».
РЕКЛАМА
Підприємство розробило розгалужену лінійку сідельних тягачів, комунальних машин, причіпної техніки, а також активно задіяні на фронті бронеавтомобілі «Кугуар», «Спартан» і «Шрек». Загалом модельний ряд розробленої автотехніки включає 25 базових моделей та понад 150 модифікацій з різними колісними формулами. На шасі «КрАЗа» були створені такі відомі бойові машини, як САУ «Богдана» (допомагала звільняти острів Зміїний у Чорному морі), береговий ракетний комплекс «Нептун» (саме знищено крейсера «Москва»), реактивну систему залпового вогню «Іва». станція радіотехнічної розвідки «Кольчуга». З початком агресії Росії у 2014 році підприємство стало важливим постачальником автомашин для ЗСУ та Нацгвардії, для яких у тому ж році було вироблено 700 одиниць. У 2014−2018 роках військовим та нацгвардійцям поставлено понад 2770 різних машин.
РЕКЛАМА
Однак поступово виникли труднощі: замість вітчизняної продукції «АвтоКрАЗу» держава почала закуповувати для ЗСУ та Нацгвардії білоруські вантажні МАЗи, де 80% комплектуючих вироблено у Росії. Ці машини доукомплектували на черкаському проммайданчику корпорації «Богдан», яку пов'язували із тодішнім президентом-бізнесменом Петром Порошенком. Проте мінський МАЗ де-факто розташований у країні, яка є посібником агресора. Крім того, деякі бойові машини, що розроблялися на шасі «КрАЗу», почали переводити на платформу чеської «Татри». Всі ці «заміни» не лише дорожчі (бо імпортні), а й нерідко призводять до зниження якості техніки. Скажімо, МАЗи взагалі не дуже пристосовані до військових потреб, не є військовими автомобілями, на думку фахівців, і ніколи не стояли на озброєнні жодної армії світу, окрім Білорусі. Компоненти ж «Татри» потребують ретельної адаптації, яка завжди успішна.
У 2020 році «КрАЗ» все ж таки отримав нові держзамовлення, але незабаром зіткнувся з ситуацією, пов'язаною з достроковою вимогою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) погасити всі кредити, отримані в банках, які були визнані неплатоспроможними та передані ФГВФО. Щоб уникнути цієї ситуації, інші кредитори підприємства запровадили процедуру арбітражного управління з подальшою санацією заводу, щоб не зупинити виробництво на підприємстві відповідно до нелогічних та економічно необґрунтованих вимог ФГВФО.
ФГВФО взагалі останніми роками помічено у махінаціях з активами українських виробників і, по суті, у незаконних атаках на працюючий бізнес, але це вже окрема історія. У результаті КрАЗ перестали допускати до державних тендерів, держава не підписувала контрактів із підприємством, не перераховувала підписку за існуючими контрактами навіть за наявності банківських гарантій державних банків щодо такої підписки та не погодила ціну продукції, яка б забезпечувала мінімальну рентабельність для заводу. Але це не зупинило підприємство, яке завдяки своїм акціонерам переорієнтувало діяльність на експорт, зберегло робочі місця понад 3000 осіб та податкові відрахування до бюджетів усіх рівнів.
З війною стало лише гірше
З початком повномасшальної війни держава з одного боку заборонила експорт продукції зовнішнім споживачам, що зрозуміло в умовах війни, але й не надало своїх замовлень та їх фінансування для того, щоб стратегічне підприємство працювало на ЗСУ та не зупинилося. Все це призвело до ще більшого погіршення ситуації на підприємстві, яке закінчилося фактичною експропріацією заводу у законних власників. Тобто держава сама не давала підприємству працювати і з цього приводу звинувачувала законних власників у тому, що вони не хочуть працювати під час війни.
Але що далі? Виробництво фактично зупинилося, новопризначений державний менеджмент протягом року, минулий з відчуження (а власне експропріації), не зміг запропонувати шляхів налагодження виробництва. І це в умовах важкої війни, коли продукція «АвтоКрАЗу» дуже потрібна на фронті. За минулий рік підприємство отримало замовлення від держави на виробництво близько сотні автомобілів, що так і не було виконано і, по суті, є зірваним. Виробництво не відновилося, робочі місця урізані до мінімуму. І це коли держава надала понад 1 млрд гривень переплат за всіма укладеними контрактами після експропріації підприємства. Незрозуміло за що працівники отримували та отримують заробітну плату за підпискою, сплаченою за вищезазначене державне замовлення. Ціна, яку держава заплатила за кожен автомобіль, значно більша за ту, за яку «КрАЗ» реально може збирати автомобілі і яку раніше пропонувало підприємство до експропріації. Сплата податків і зборів здійснювалася на невідповідному рівні — тому що нема з чого платити, хоча державний бюджет зараз потребує надходжень саме для фінансування ЗСУ.
Незадовго до початку повномасштабної війни держава відмовилася купувати п'ять уже виготовлених машин, які виробив завод за керівництва законних власників, але нове призначене державою керівництво продало їх зі збитками на підприємстві вже після його експропріації. Цікаво, що в перші дні війни низка бойових бронемашин «Спартан» та «Шрек» були оперативно та безкоштовно передані на військові потреби Кременчуцької районної військової адміністрації та Харківської обласної військової адміністрації. Тобто навіть у важких для себе умовах власники та працівники підприємства швидко відреагували на вороже вторгнення.
Що тут скажеш? Прикладів реально успішного управління складними промисловими об'єктами дуже мало. Очевидно, що в такий спосіб відібрати актив і посадити на нього державних керівників — це великий шанс просто вбити завод, як було зроблено з багатьма підприємствами за 30 років незалежності України. На жаль, після більш як одного року державного управління ця теза підтверджується — держава не підтримує та не розвиває актив, нічого не пропонує, не розміщує замовлень. Інакше кажучи, поступово знищує єдиного національного виробника великогабаритних авто. Незрозуміло, чого влада домагалася цією націоналізацією, адже вийшло як завжди. Під час світового протистояння Гітлеру та нацистській Німеччині, США під керівництвом Ф. Рузвельта та Великобританія під керівництвом В. Черчілля не проводили націоналізацію жодної приватної компанії, а укладали з ними державні контракти, що супроводжувалися відповідним та своєчасним фінансуванням. Це дозволяло ефективно використовувати приватні та державні, важливі для перемоги людські, професійні та матеріальні ресурси та підтримувати економіки своїх країн. Із «АвтоКрАЗом» зараз усе відбувається з точністю до навпаки.
Дати заводу працювати на перемогу
На такому невеселому фоні на початку 2023 року акціонери ПрАТ «АвтоКрАЗ» звернулися з відкритим листом до послів країн «Великої сімки», щоб привернути увагу до факту відчуження на користь держави, яку вони вважають незаконною та справедливо порівнюють із експропріацією. Аналогічні листи були надіслані міністрам фінансів країн G7, президенту Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн, МВФ, ЄБРР. На думку підписантів, щоб підприємство працювало на користь держави, не потрібно відбирати акції — потрібні замовлення на необхідну продукцію та належне фінансування за відповідних гарантій! І дати можливість працювати фахівцям заводу — тобто тим фахівцям, які працюють у галузі важкого автомобілебудування десятиліттями і які не «гратимуть» із виробництвом у важкий для країни час, а добре знають свою справу та докладуть усіх зусиль для ефективного виконання виробничих завдань.
Зрештою добре відомо, що вітчизняний приватний бізнес все більше бере участь у забезпеченні обороноздатності держави. Приватні фірми виробляють дрони та запчастини, недержавні фонди активно збирають кошти для різноманітного озброєння та обладнання. Все це відбувається не «абияк», а в координації та взаємодії з Силами оборони і відповідає їх дійсним потребам. Немає жодних сумнівів, що приватний капітал може і повинен брати активну участь у допомозі фронту та в роботі на перемогу. «АвтоКрАЗ» може стати дуже корисною складовою цього процесу — якщо буде позбавлений неефективного держменеджменту, мереж бюрократії та різноманітних закулісних ігор «міністерств та відомств».
В даний час багато успішних ініціатив залучають ресурси на вкрай необхідну підтримку захисників країни. Якби всі задіяні в експопріації «інстанції» виправили свої помилки та повернули великий завод до рук законних власників, позитивний ефект для держави та фронту був би помітним найближчим часом.
