Плани розвитку енергетики України, представлені на конференції з відновлення в Лондоні, є нереалістичними, містять внутрішні протиріччя та не відповідають сучасним світовим тенденціям в галузі. Таку думку в матеріалі для видання «Хвиля» висловив експерт з питань енергетики Віктор Куртєв.
Як пише експерт, стратегію розвитку енергетики в Лондоні представляли заступник голови Офісу президента Ростислав Шурма та міністр енергетики Герман Галущенко.
«Зокрема, план передбачає «…здійснення фундаментальної трансформації енергетичного сектору Європи та здійснення енергетичного переходу, зокрема за рахунок розвитку водневих та біотехнологій, виробництва зеленої сталі та зелених добрив…» — пише Куртєв.
Експерт звертає увагу на кратне збільшення потужностей, яке очікується в усіх галузях енергетики, при цьому збільшення споживання енергоресурсів має забезпечити зростання ВВП, збільшення кільості електрокарів, локалізація виробництв та збільшення експорту за рахунок розширення пропускної здатності зовнішнього перетину в 5 разів, а також експорт нафти і «зеленого» водню.
«Мій скепсис не стосується амбітності планів, він стосується суперечливості всередині самих планів, що перетворює їх на „веселі картинки“ та підриває довіру до нас збоку наших партнерів, донорів та потенційних інвесторів», — пише експерт.
За його словами, простим розрахунком можна вирахувати, що цифри з «лондонської» стратегії, яку представили Шурма й Галущенко, щодо встановлених потужностей (враховуючи коефіцієнти використання потужності для кожного виду генерації), річне виробництво, річне споживання та потенційний експорт «просто не б'ються між собою, тобто ніхто навіть і не намагався мислити категоріями енергетичних балансів при складанні цих «веселих картинок».
«Плани про збільшення до 10 ГВт зовнішнього інтерфейсу похвальні, але міждержавні інтерконнектори залежать не тільки від нас, а й від сусідів. Кордон енергосистеми України (європейської синхронної зони) проходить по кордону з білоруссю та росією, тобто з півночі та сходу ми закриті. На жаль, у Румунії, Угорщини, Словакії та Польщі не такі амбітні плани, як у нас. І всі вони мають у прилеглих до кордону з Україною регіонах мережеві обмеження», — відзначає автор.
Він також скептично ставиться й до планів Шурми та Галущенка про нарощення виробництва «зеленого» водню.
«Пряма аналогія з природним газом не працює зовсім. Температура зрідження природного газу (температура конденсації) складає — 61,5 С, а водню — 253 С. Звичний для нас набір технологій з нафтогазової сфери з воднем не можна використати. Комерційно LH2-танкери не можливі ніколи, оскільки -90 С різниці з природним газом потребують кріогенних технологій космічної вартості. Існуюча газотранспортна система теж не придатна до транспортування водню та потребує десятків млрд доларів на реконструкцію (покриття внутрішньої частини труб композитним покриттям, повна заміна компресорних агрегатів тощо). Як мінімум, амбітні плани повинні передбачати не тільки будівництво 43(69) ГВт електролізерів, а й усієї супутньої інфраструктури до цього», — додає Куртєв.
На його думку, постає також питання щодо збільшення видобутку вуглеводнів у 4−7 разів та їх експорту.
«Незрозуміло, навіщо й для кого? В наявній світовій парадигмі Паризької угоди, Європейського зеленого курсу (European Green Deal) та Механізму вуглецевого коригування (CBAM) у 2050 році світ буде повністю декарбонізований і вуглеводні будуть витіснені з енергобалансів країн іншими джерелами енергії. І навіть якщо цільові показники цієї парадигми й не будуть досягнуті в повному обсязі, все одно тренд очевидний, а Україна не має конкурентних переваг в цьому. Навіщо робити непродуктивні інвестиції?» — запитує експерт.
