Донецька область залишається найпріоритетнішим регіоном для наступу російських окупантів. Збройні Сили України продовжують контролювати 33% території регіону, зокрема, найбільші промислові агломерації – Покровську (Покровськ, Мирноград, Добропілля) та Слов'янсько-Краматорську (Слов'янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка).
Як пояснив «ФАКТАМ» військовий експерт Дмитро Снєгірьов , контроль над цими промисловими агломераціями є стратегічним завданням російських окупантів. І для цього вони використовують усі засоби, включаючи військово-політичний шантаж.
Запеклі бої в Покровському районі пов'язані, перш за все, зі спробами Росії взяти під контроль родовища корисних копалин.
Спочатку окупанти посилили бойові дії на півночі Сумської та Харківської областей, які, згідно з указом російського диктатора, не були «включені» до складу Російської Федерації. А коли цей сценарій провалився, вони посилили політичний тиск на Сполучені Штати та Україну, намагаючись змусити українців вивести свої оборонні сили з Донбасу.
ВІДЕО ДНЯ
За словами експерта, ворога цікавить не територія регіону чи ілюзорний «русский мир» з російськомовним населенням, а лише контроль над корисними копалинами. Запеклі бої в Покровському районі пов'язані, перш за все, зі спробами росіян взяти під контроль родовища корисних копалин. У поселенні Шевченко знаходяться найбільші в Європі родовища літію, а в Котлине — родовище коксівного вугілля.
«Без коксівного вугілля українська металургія зіткнеться із серйозними проблемами. За оцінками експертів, виробництво сталі в Україні може впасти з 6,5 млн до 2,5 млн тонн на рік. А це загроза соціальної напруженості, перш за все на контрольованих територіях Запорізької та Дніпропетровської областей», – пояснив експерт.
РЕКЛАМА
За словами співрозмовника «ФАКТІВ», наразі відбувається передислокація підрозділів російської армії на Донецькому фронті. І це відбувається на тлі заяви Путіна про те, що якщо Україна не погодиться на фактичний російський ультиматум щодо виведення підрозділів СОУ з Донецької області, то вони вирішать це питання військовим шляхом.
«Тобто Путін чітко дає зрозуміти, що стратегічним завданням є встановлення контролю над усією територією Донецької області. Саме це й стало причиною передислокації назад на Покровський фронт підрозділів 155-ї бригади морської піхоти з Курського напрямку. Як відомо, до початку Курської наступальної операції Збройних Сил України підрозділи 155-ї російської бригади були зосереджені саме на Покровському напрямку. І лише після просування Сил оборони України вглиб російської території ці підрозділи були перекинуті до Курської області», – згадує Дмитро Снєгірьов.
За його словами, основні дії окупантів зараз відбуваються в таких районах:
РЕКЛАМА
1) Покровський важливий для росіян навіть не через військову, а через політичну складову. Вихід до адміністративних кордонів з Дніпропетровською областю буде використано як елемент військово-політичного тиску на українське керівництво у вигляді погроз масштабування театру бойових дій.
2) Костянтинівка – після того, як окупанти встановили контроль над трасою Покровськ – Костянтинівка, Костянтинівка стала одним із їхніх основних напрямків наступу. Ситуація погіршується тим, що росіяни контролюють домінуючі висоти в напрямку міста, адже Костянтинівка розташована в низині. Це створює серйозні проблеми як для місцевих жителів, так і для Сил оборони. Бо ворог, на жаль, має можливість тримати під вогнем тилові розташування української армії та все місто. Росіяни можуть навіть застосовувати там гарматну артилерію, і удар по Костянтинівці 3 вересня, який призвів до жертв серед цивільного населення, підтверджує використання противником саме такої артилерії.
«Більше того, у Костянтинівці вже створена загроза оперативного оточення – окупанти просунулися туди з трьох боків», – наголошує Дмитро Снегірєв.
3) Торецький — окупанти взяли під контроль домінуючі висоти та мають тактичні успіхи в районі Ділієвки. Це створює передумови для подальшого просування росіян у напрямку Костянтинівки на відстань приблизно 7 кілометрів.
4) Часовоярський — з домінуючими висотами склалася схожа ситуація, як і в Торецькому. Наразі окупанти намагаються вирішити питання встановлення повного контролю над Часовим Яром. Більше того, Часовий Яр є ключем не лише до Костянтинівки та Дружківки, а й до всієї агломерації;
РЕКЛАМА
5) Лиманський – поселення Сіверськ – це, фактично, східний фланг Слов’янсько-Краматорської агломерації.
Просування в напрямку Сіверська (окупанти зараз знаходяться лише за 1,5 кілометра від міста) створює загрозу флангового оточення Сил оборони України. Головним завданням дій окупаційних військ у цьому районі є спроба взяти під контроль цю агломерацію до кінця 2025 року.
Таким чином, постраждають п'ять міст: Покровськ, Костянтинівка, Слов'янськ, Дружківка та Краматорськ.
Читайте також: Експерт пояснює, чому російський наступ на Запоріжжя провалився та де окупанти завдадуть нового удару
Під контроль України повернулися села Михайлівка, Зелений Гай і Володимирівка Донецької області.
Водночас, Збройні сили України успішно контратакують та відвойовують деякі території. Наприклад, на Покровському напрямку у серпні було втрачено 5 кв. км та відновлено контроль над територією площею 26 кв. км.
Слід зазначити, що не лише на Покровському напрямку СОУ повертає тимчасово окуповані території. Наприклад, 24 серпня Збройні Сили України взяли під контроль село Новомихайлівка (Донецька область), і ворог втратив близько роти особового складу. Крім того, підрозділи СОУ провели успішні контрнаступи та деокупували ще три населені пункти в Донецькій області. Під контроль України повернулися села Михайлівка, Зелений Гай та Володимирівка.
Раніше Дмитро Снєгірьов попереджав, що за жодних обставин не можна виконувати вимоги Росії та виводити Збройні сили України з Донецької області, оскільки це зробить Дніпропетровську область беззахисною.
