Петро і Павло — головні учні Ісуса, і на їх честь започатковано одне з великих християнських свят. Частина вірян східного обряду його відзначають 12 липня, а західного — 29 червня. Як розповіла «ФАКТАМ» Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України (Пирогів), День Петра і Павла в народних традиціях ознаменується теплою дниною, водою і багатими природними дарами.
Петра і Павла за їхні переконання стратили
— Петро і Павло — верховні апостоли Христа, які до кінця своїх днів берегли вірність Богу, — розповідає Олена Громова. — Петро (при народженні Симон) з родини рибалки і прийшов до Ісуса слідом за братом — Андрієм Первозванним. Петро першим з апостолів визнав Христа месією. Спочатку Петро відрікся від заарештованого Христа, згодом же розкаявся і очолив спільноту християн після Ісуса. Павло (мав ім'я Савл) був римським громадянином. У свій час виступав як гонитель християн, а потім Бог скерував його до апостольської християнської діяльності. За переказами, Петра і Павла за їх переконання стратили або в один день, або з різницею в один рік (Петро був розіп'ятий на хресті, а Павлові відрубали голову). Після смерті на честь святих започаткували свято, пов'язане із днем перенесення їх мощів у Римі, яке пройшло саме 12 липня (29 червня за старим стилем) 258 року. Віряни моляться святим про захист та заступництво. Свято Петра й Павла (існують інші назви: Петрів день, Пе́тра, Петро-Павло, Петропавлов день, День Петра і Павла) шанували, а з днем ангела вітали тих, хто мав ім’я Петро або Павло.
З 2024 року у зв’язку з поверненням до старого літочислення православні зможуть відмічати День Петра і Павла 29 червня — разом з християнами західного обряду.
Традиції святкування Петра і Павла
В Петрів день люди не працювали, а зранку вбрані у святковий одяг прямували до церкви. Незаміжні дівчата могли заходити на службу Божу у сплетених вінках, в той час як жінки мали бути в хустках. В хаті заздалегідь наводили лад: вимітали, білили, розвішували чисті рушники, прикрашали оселю зеленню (гілками дерев і травами), подвір’я теж прибирали. Якщо не встигли зібрати зілля на Івана Купала, то продовжували це робити на Петра та Павла.
На Петра і Павлі теж дозволялося збирати зіллі
11 липня закінчувався літній Петрівській піст, і 12 липня стіл мав бути щедрим. Люди, повертаючись з церкви, розговлялися. Влаштовували застілля, подаючи страви з риби, могли вживати сало, м’ясо, молочні продукти. Готували одну з головних страв — пончики-«мандрики» (робились як сирники, а назва походить від мандрів апостолів), також пекли коржики з маком, бублики-свистуни, посипані цукровою пудрою, ліпили, звісно, і багато вареників з вишнею або сиром. А ще виробляли на паличках з вишень-черешень «кукурузки», якими обдаровували дітей та й дорослих. За столом виспівували: «А на Петра вода тепла, лиш би купатися, ой, на Петра личко біле, лиш би цілуватися»…
Свято апостолів Петра і Павла знаменує закінчення купальських святкувань і перехід до «маківки літа». Після його кульмінації дні потроху коротшають: то «йшло до Петра, а тепер до Різдва». В народі вірили, що купання на Петра очищає від гріхів, тому, вмиваючись водою з трьох джерел, можна забезпечити собі здоров’я і безнапасне життя.
Що обов’язково треба робити у свято
– Зазвичай як наступав період літньої гарної погоди, то не гаяли часу і переходили до активних польових дій, — продовжує Олена Громова. — В липні на господарів вже чекали жнива, а Петра вважали покровителем збіжжя і казали, що «святий Петро жито зажинає». Традиційно хлібороби готувались до збору врожаю та сінокосу, а до свята символічно треба було зв’язати хоч одного снопа. Апостолів вважали плугатарями, тому про них співали ще на Різдво (7 січня): «Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, Господь Бог пшениченьку сіє, а Святий Ілля заволочує».
До свята символічно треба було зв’язати хоч одного снопа
До Петрова дня (чи зразу ж після нього) господині намагались вибрати часник на городі. Крім того, на Петра і Павла відкривався рибальський сезон. У цей день по улову рибалки визначали, чи буде благополучним весь рік. Жінки ж дотримувалися одного з обрядів: якщо чоловіка нагодувати рибою в цей день, то це стане запорукою злагоди і миру у сім’ї.
Якщо на Петра та Павла холодно, то рік видасться голодним
В народі казали, що «на Петра душа тепла, а від Петра — красне літо». Бувало, день видавався і дощовим, але люди запримітили ще здавна: як піде один дощ — до непоганого врожаю, два — до доброго, а три — то вже до багатого. Якщо у свято спекотно, то на Різдво треба чекати морозу. Від Дня Петра і Павла може бути ще 40 спекотних днів. А як на Петра та Павла холодно, то рік видасться голодним.
Яскрава сонячна погода в Петрів день була запорукою гарного року — аж до наступного цього свята. Роса зранку обіцяла цього дня суху погоду. Якщо День Петра і Павла буде сухим, то без дощу обійдеться і Ільїн день (2 серпня). З Петрового дня замовкає соловей, не кує й зозуля. А якщо соловей продовжив тьохкати, то зима може початися вже в жовтні. Старі люди казали: а як на свято почути зозулю, то це на біду. Подекуди починався період весіль, і здавна вважалося: пари, які одружилися в липні, все життя будуть щасливі.
По Україні в різних регіонах були свої звичаї. На Прикарпатті, наприклад, на свято власники пригощали і домашню худобу, додаючи до її основної їжі «мандрики» зі столу. На Петра й Павла на заході України молодь веселилась, а діти затівали «пастуші забави» — гралися, показували маленькі вистави. Наші предки не залишали без уваги й наступний день — 13 липня, який вважався як би напівсвятковим, тому називали його «полупетра», або «Петрового батька». Цього дня на Слобожанщині різали трьох півнів, щоб в різних горщиках приготувати три борщі — «три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа».
Як і на інші свята, на Петра і Павла не можна було важко робити, а також вишивати, шити, прати, не варто ображати близьких, сусідів, лаятися, лютувати, заздрити, таїти образу, пліткувати, давати і брати в борг, а також не рекомендовано ходити в ліс чи купатися у водоймі.
У тексті використані матеріали з польових зошитів Олени Громової, зібрані у відрядженнях за 2000−2020 роки
Раніше «ФАКТИ розповідали про народні традиції Першого Спасу (Маковія).
