«Найбільше щастя, яке може випасти у житті, — це щасливе дитинство», — вважала легендарна англійська письменниця Агата Крісті. І з нею важко не погодитися.
У кожної людини були у дитинстві свої радощі. У когось це улюблені іграшки, у когось — заняття (наприклад, ігри чи малювання)… І ці радощі залишаються з нами на все життя.
Сьогоднішня тема — дитячі радощі, яка майстерно втілена в українській порцеляні. Можливо, і у вас у родині є фігурки, які ви побачите на фотоілюстраціях статті…
До речі, тема щасливого дитинства надзвичайно популярна у порцеляні різних країн Європи — Німеччині, Іспанії, Італії… Такі фігурки — справжня окраса інтер’єру та чудовий подарунок до дня народження та інших свят.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про найкращі роботи фарфористів на тему радощів дитинства.
«Конячка-качалка була однією із улюблених іграшок майбутньої королеви Єлизавети II»
— Дитяче щастя — це іграшки та ігри, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — «Вершник» Світлани Голембовської (фото у заголовку) — чарівна декоративна фігурка, яка може бути частиною антикварної колекції або чудовим елементом інтер'єру. Дитина сидить на конячці-качалці. Робота розписана вручну. Золоті акценти надають їй вишуканого вигляду.
ВІДЕО ДНЯ
— Яка краса!
— Конячка-качалка — одна з улюблених іграшок у королівських сім’ях. Вона набула особливої популярності у дев’ятнадцятому столітті і вважалась чудовим подарунком малюкам до Різдва. Кажуть, що моду на такий подарунок започаткував принц Альберт. Конячка-качалка стала неодмінним атрибутом біля ялинки у родинах з маленькими дітьми. А після того, як королева Вікторія відвідала мануфактуру з виробництва конячок-качалок, там стали виробляти їх сірими у «яблуках». Адже саме такий кінь був у королеви. Конячка-качалка була однією із улюблених іграшок королеви Єлизавети II, коли вона була маленькою дівчинкою. Свідченням цього є її дитячі фото. Також у цьому могли переконатися відвідувачі виставки улюблених іграшок дітей у королівській родині, яка проходила у Лондоні кілька років тому. До речі, деякі конячки-качалки — справжні витвори мистецтва з вишуканим різьбленням та декоруванням.
РЕКЛАМА
— Які ще сюжети на тему радощів дитинства були відтворені у вітчизняному фарфорі?
— От малюк у панамці грається у піску. Хлопчик будує фортецю або дім. Це робота відомої мисткині Олени Молдаван.
О. Молдаван. «Хлопчик з піском». Полонський завод художньої кераміки. 1962РЕКЛАМА
А от малюк з м’ячем. Це теж робота Олени Молдаван. Хлопчик сповнений радості та захоплення. М'яч — проста і водночас універсальна іграшка. Кругла форма для дитини дуже комфортна у сприйнятті, адже чимало брязкальців мають саме таку форму. Коли малюк грається м'ячем, у нього задіяні усі групи м'язів. Також ігри з м'ячем розвивають спритність, швидкість реакції, координацію рухів. Висота обох статуеток дванадцять сантиметрів.
О. Молдаван. «Хлопчик з м’ячем». Полонський завод художньої кераміки. 1962
«Моя улюблена статуетка Тамари Крижанівської „Дівчатка, що кружляють“»
— А от порцелянова статуетка, що зображує малюка, який робить першу свою зарядку. Це робота відомого митця Владислава Щербини. Цікаво розглядати вбрання хлопчика: літній комбінезон, панамка, сандалі… Ця статуетка має колекційну цінність. Вона є окрасою мого зібрання.
В. Щербина. Перша зарядка. Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1954РЕКЛАМА
— Яка статуетка ваша улюблена?
— Мені дуже подобається статуетка Тамари Крижанівської «Дівчатка, що кружляють». Мисткиня відтворила сцену дитячих веселощів, що символізує дружбу, радість і легкість. Цікаво розглядати вбрання дівчаток. Саме у той період був популярний рукав-ліхтарик.
Т. Крижанівська. «Дівчатка, що кружляють». Городницький фарфоровий завод. 1961
У дітлахів того періоду було чимало цікавих рухливих ігор надворі. Це і «хованки», і «класики»… Правила гри «хованки» були прості: ведучий стояв біля стіни чи дерева, рахував до тридцяти і потім голосно вигукував: «Йду шукати. Хто не сховався — я не винен». Потім вирушав на пошуки гравців. Помітивши когось з дітей, біг до місця старту, торкався рукою стіни чи дерева і голосно називав ім’я того, кого знайшов. Для гри у «класики» асфальт розкреслювали крейдою на квадрати. Неодмінний атрибут гри — бита, схожа на шайбу. Стрибаючи на одній нозі, треба було штовхати биту «з класу до класу» (з квадрата до квадрата), щоб вона не вилетіла за межі і не потрапила на лінію. Наступати ногою на лінію заборонялось. Пройшовши перший раунд успішно, треба кидати биту на цифру «два» і стрибати до неї…
— Кожну роботу цікаво розглядати у деталях…
— Ще одна чудова робота — статуетка Світлани Голембовської «Нове плаття».
С. Голембовська. «Нове плаття». Київський експериментальний кераміко – художній завод. 1957. НМДМУ.
Дівчинка з бантиками із захопленням демонструє обновку. Вбрання з плісированою спідничкою витримане у стилі того часу — скромне та елегантне водночас. На ніжках гарні сандалики та шкарпеточки. Батьки завжди намагалися та намагаються одягати дітей у найкраще з того, що їм по кишені. У 1960−70 роки чимало одягу для дітей було створено мамами та бабусями власноруч. Придбання нового гарного плаття та взуття ставало справжньою подією для дівчинки, джерелом її маленької дитячої радості.
На жаль, фігурок дітей у характерному для тих часів вбранні було створено не так і багато. Серед них «укутиші», про які я розповідала раніше. Адже сьогодні таке зимове вбрання вже не побачити на дітях. Альтернативою йому став досить легкий та зручний одяг. Та й клімат змінився. Зими стали набагато теплішими, ніж були раніше. Отож, кожна порцелянова статуетка може розповісти чимало цікавого тим, хто не байдужий до краси та таланту.
Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про раритетну фарфорову серію «Карусель».
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
Фото у заголовку: С. Голембовська. «Вершник». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1951. НМДМУ.
