«Айзіка Зусьмана називали на Волині королем фарфоро-фаянсової справи», — колекціонерка порцеляни Людмила Карпінська-Романюк

Історія українського фарфору — одна із найцікавіших сторінок у вітчизняній культурі. Сьогодні мова піде про Кам'янобрідський фаянсововий завод, який випускав дивовижно гарні сервізи. Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь колекціонерки про українську «щедрівку в фарфорі та фаянсі».

ВІДЕО ДНЯ

У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про фаянсовий посуд, який вражає вишуканістю та красою.

«Повернення заводу до життя після страшних випробувань було справжнім дивом»

– Першою людиною у фарфорово-фаянсової династії в Кам'яному Броді був Зельман Зусьман, який заснував тут завод у 1874 році, а продовжив її по закінченню Віденського університету його син — Айзік-Фішель (Фелікс) Зельманович Зусьман. Айзік Зусьман розширив на Кам'янобрідському фаянсовому заводі виробництво, запросив фахівців з Німеччини. До 1892 року тут близько 200 працівників випускали фарфор з використанням саксонських деколей і фарб. Продукція реалізовувалася в Німеччину, Польщу, Австрію. Проте 6 серпня 1892 року на заводі сталася сильна пожежа. На щастя, виробниче обладнання було врятовано. Айзік додатково закупив закордонне, що дозволило не тільки підвищити якість продукції, але і механізувати ручну працю. Завод знову відбудовували, але в борг, який господар виплачував протягом 10 років. Підприємство швидко набирало темпи зростання обсягів виробництва, випускаючи вази, тарілки, сервізи, малу пластику та інші вироби. Айзіка Зусьмана називали на Волині королем фарфоро-фаянсової справи. А у 1916 році, знову спалахнула пожежа. Тільки через десять років після пожежі завод реконструювали. Вироби цього періоду сьогодні зустрічаються нечасто. В основному, це вази і тарілки, прикрашені об'ємними квітами і розписані вручну. Новим випробуванням для заводу стала Друга світова війна. Під час боїв були знищені машинне відділення і маховик машини.

1

Людмила Карпінська-Романюк: «Як відрізнити кераміку від фаянсу? Подивіться виріб на світло. Фаянс абсолютно непрозорий і завжди покритий глазур’ю, а порцеляна, зазвичай, напівпрозора»

Повернення заводу до життя після страшних випробувань було справжнім дивом. Запуск виробництва здійснила група справжніх ентузіастів на чолі з директором Йосипом Тальком, який до війни був головою Кам'янобрідського колгоспу. Масштабне відновлення почалася тільки в 1952 році з приїздом новопризначеного директора Сави Міндашірова. Подолавши опір керівництва галузі, він зумів довести доцільність масового випуску посуду в Кам'яному Броді: близько розташовані сировинні ресурси, досить проточної води, поруч — залізниця. Були виділені кошти для побудови цехів. Цехи оснастили новою технікою, встановили механізовану сушку, напівавтомати для формування фаянсових виробів. У 1967 році підприємство досягло обсягів дореволюційного випуску. Білосніжні тарелі, різноманітні сервізи, розписані райдужними узорами, з барвистим дизайном, практичні в побуті набори посуду з маркою Кам'янобрідського фаянсового заводу протягом десятиліть мали попит і розходилися по всій країні.

РЕКЛАМА

Читайте також: «Поринути в атмосферу зимової казки та очікування див мені допомагають спогади із дитинства», — майстриня Марія Румілова

— Цікаво.

РЕКЛАМА

– Справжній розквіт місцевого фаянсового виробництва пов'язаний з приходом на посаду головного художника заводу Асі Мікеєвої в 1963 році. Творчість Мікеєвої в сузір'ї українських майстрів займає гідне місце. Вона по-особливому вміла бачити красу.

1

А. Мікеєва. Супниця, тарілка та свічник від столового сервізу «Бенкетний». Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970.РЕКЛАМА

1

А. Мікеєва. Чайник доливний та дощечка для сиру від комплекту для чаю. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970.

Це була людина, пристрасно закохана в поезію життя, у творчу працю, в душі якої було невичерпне джерело молодості, любові, людяності та добра.

Про Асю Сергіївну Мікеєву (10 березня 1932 — 5 липня 2012) в Кам'яному Броді досі розповідають всі, хто пов'язаний із заводом. Кажуть про її пристрасну закоханість в фаянс, про її невичерпну фантазію, про те, як народжувалися різноманітні форми, про величезну кількість задумів. І кожен раз вони ставали все сміливішими.

— Що було для неї джерелом натхнення?

– Це міг бути візерунок на рушниках або старовинний глечик, чи рідкісний поліський жіночий костюм, або дівчина, що прийшла до криниці набирати воду. А траплялось просто її увагу привернуть метелики над квіткою. Одних тільки ескізів у неї набиралося величезна кількість. А їй все здавалося мало.

1

А. Мікеєва. Сервіз для кави «Весна». Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970.

1

А. Мікеєва. Столовий сервіз. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970 — ті

«Легенько постукайте по чашці або тарілці, навіть при легких дотиках порцеляна починає дзвеніти, у фаянсу звук глухіший»

— Дизайн сервізів і досі не втратив актуальності. Чи не так?

– Цього сезону в моду увійшов посуд у формі фруктів, овочів та листя, а наймоднішим елементом природного декору стали гриби. Скандинавський стиль відрізняють близькість до природи, продуманий мінімалізм та витончена простота. Співзвучний цьому стилю є столовий сервіз (на фото вище), що випускався в маленькому містечку ще у 1980 — ті роки.

А от ваза з кришкою, яка символізує достаток у селянській хаті — для сметани, при ній шість тарілочок для млинців.

1

А. Мікеєва. Набір для млинців. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1970-ті

— Як відрізнити порцеляну від фаянсу?

— Фаянс являє собою щільний дрібнопористий черепок білого кольору, покритий глазур'ю. Для виготовлення використовують майже такі ж компоненти, що і для фарфору, але в інших пропорціях. Як відрізнити кераміку від фаянсу? Подивіться виріб на світло. Фаянс абсолютно непрозорий і завжди покритий глазур'ю, а порцеляна, як правило, напівпрозора, відповідно, тонкостінні вироби можуть частково просвічуватися. Легенько постукайте по чашці або тарілці, навіть при легких дотиках порцеляна починає дзвеніти, у фаянсу звук глухіший.

Читайте також: «Користуючись посудом з півником, ви програмуєте себе на успіх і багатство», — експертка з фарфору Людмила Карпінська-Романюк

— У 1976 році Кам'янобрідський фаянсовий завод відзначив своє сторіччя. Яка була його доля у подальшому?

— «Нині, — розповідала у 1986 році Ася Сергіївна журналісту обласної газети А. Янушевському для фоторепортажу „Сонячні розписи“, — мені стало працювати легше. Маю кілька помічниць. Після закінчення Миргородського керамічного технікуму до нас приїхали випускниці Любов Горбань й Людмила Жила-Райковська. Дівчата обдаровані. За короткий час вони створили до десятка зразків, що вже випускаються серійно».

1

Л. Райковська. Сервіз для кави. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 2000-ті

Після закінчення вишу був направлений на Кам”янобрідський завод художник та скульптор Василь Грицак, який згодом став головним художником мануфактури. З дитинства Василь брав у руки пензель, глину і малював, ліпив. Поклик талановитих предків минулих віків привів Василя Грицака в 1983 році на відділення художньої кераміки Львівського державного інституту декоративного-прикладного мистецтва, який він закінчив у 1988 році. На заводі він впровадив у виробництво чимало нових наборів, сервізів, ваз тощо.

1

В. Грицак, Я. Баргілевич. Набір з троїстими чайниками «На гостину». Кам”янобрідський фаянсовий завод. 1996.

Тоді ніхто не міг припустити, що наближаються складні та важкі часи. На жаль, Асі Сергіївні, як і іншим фарфористам України, довелося пережити занепад рідного підприємства, подібна гірка доля спіткала всі фарфоро-фаянсові заводи.

Остання реконструкція на заводі була розпочата через рік після її відходу на пенсію. Коли художню службу очолила Людмила Райковська, стиль декорування повністю змінився (1999 — 2009). Поруч працювали Яна Баргілевич та Ліля Корнілова, з дитинства закохані у прекрасне. Чудовий дивосвіт фарфористки втілювали в своїх виробах, щоб ожили вони усіма кольорами веселки, зацвіли різнобарв’ям квітів.

Читайте також: «Квітковий посуд створює в оселі особливо затишну атмосферу», — експертка з фарфору Людмила Карпінська-Романюк

Майстрині намагалися знайти те неповторне, своє, притаманне їхньому світосприйманню і відчуттю. І талант, який їм послала доля, допомагав у творчій праці. Чарівний посуд неодмінно приваблював покупця і додавав йому настрою. «Хто останній?» — таке запитання завжди можна було почути в немалій черзі за виробами Кам'янобрідського фаянсового заводу. І справа не тільки в тогочасному тотальному дефіциті столового посуду. Покупцям імпонував художній смак, з яким виготовлені сервізи, набори для кави, салатниці, а також те, що асортимент продукції на заводі щороку оновлювався. Адже фаянсовий посуд витриманий у стилі заміського будинку. Округла, класична їх форма є класикою у світі фаянсу. Абсолютною родзинкою стали кольори, що красиво поєднуються.

1

Я. Баргілевич. Тарілка, Кам’янобрідський завод. 2002

1

В. Орлик, Я. Баргілевич. Столовий набір «Айстра». Кам’янобрідський фаянсовий завод.

1

А. Мікеєва. Предмети столового сервізу «Ромашка». Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1980

Ася Мікеєва до останнього вірила в те, що її рідний завод оживе. Понад 500 білосніжних оригінальних зразків посудних наборів, розмаїття сервізів, розписаних веселковими візерунками, декоративних блюд й інших виробів, практичних у побуті, що тиражувалися великими й малими серіями, розходилися по всій країні, але… Навесні 2009 року після кількох перепродажів Кам'янобрідський фаянсовий завод зупинився остаточно, його обладнання стало металолом. А через пару років, коли весь брухт вирізали й вивезли, перетворився в руїни, що залишилися від колишньої слави мануфактури, що була відома у багатьох країнах світу.

Раніше «ФАКТИ» публікували розповідь Людмили Карпінської-Романюк про вишукані фарфорові сервізи із зимовими мотивами.

Фото у заголовку: Л. Корнілова. Сервіз для кави «Голубий ірис». Кам'янородський фаянсовий завод. 1998

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Джерело

No votes yet.
Please wait...
Поділіться своєю знахідкою

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *