Торговець дітьми Денис Мавроді (прізвища у матеріалі змінені на користь слідства), якого затримали 24 червня у пункті пропуску «Малі Селменці» на кордоні зі Словаччиною з чужою 11-місячною дитиною, несподівано заговорив. Нам поки що невідомо, чи зізнався колишній вихователь однієї зі шкіл-інтернатів на Закарпатті в поліції, у правоохоронних органах про це мовчать. Проте у розпорядженні журналіста Віталія Глаголи опинився відеозапис із зізнаннями Дениса Мавроді, які той зробив своєму співкамернику у СІЗО. На цьому майже тридцятихвилинному відеоролику підозрюваний у тяжкому злочині директор благодійного фонду каже, що він особисто щонайменше один раз вивозив вагітну жінку з дитиною за кордон, де новонародженого малюка мали продати… чорним трансплантологам. Крім того, Мавроді розповів про те, що подібним «бізнесом» понад десять років займалися у школі-інтернаті, в якій він працював. У цьому навчальному закладі регулярно зникали діти, але жодна перевірка — управління освіти чи правоохоронних органів — до сьогодні не знайшла жодних порушень. Від деяких зізнань Дениса Мавроді буквально кров холоне у жилах.
«Якщо за кордон виїжджали 25 дітей, то поверталися 23»
Відомо, що у місцях ув'язнення не дуже шанують людей, яких звинувачують у злочинах проти дітей. Мабуть, тому Денис Мавроді настільки покірно під відеозапис, по суті, не тільки зізнався співкамернику у скоєному злочині, а й розповів про багато подій, що шокують, про те, що діялося за стінами школи-інтернату, в якому він майже десять років працював вихователем і психологом. Цей відеоролик опублікував на своєму телеграм-каналі журналіст Віталій Глагола.
Ролик починається зі слів підозрюваного: «Я погань, бо здійснив такі жахливі вчинки».
— Два рази я вивозив дітей за кордон, — каже Мавроді. — Не самих дітей, а їх разом із батьками. Одного разу вивозив вагітну жінку з дитиною. Потім ще одну жінку. (Як з'ясувалося, друга жінка від самого початку діяла під контролем поліції. І саме під час спроби нею перетину кордону з 11-місячним сином і був затриманий торговець дітьми. — Авт.).
— Ти знав, що ти їх вивозиш на органи? — звучить за кадром голос співкамерника.
— Так, знав.
— А ті жінки, вони знали про це?
— Друга жінка знала, що її дитину мали продати на органи. А перша не знала. Їй сказали, що вона буде сурогатною матір'ю. Народить дитину для європейської родини.
Більше про свої злочини Денис Мавроді у цьому відеоролику нічого не каже. Він не розповів ні про те, кому конкретно мав передавати українських дітей за кордоном, ні про суму, яку мав отримати. Натомість він розповів про те, що діялося за зачиненими дверима школи-інтернату, в якій пропрацював довгий час. При цьому Мавроді називав прізвища людей, які брали участь у злочинах проти дітей, і вказував прізвища зниклих учнів. Редакції «ФАКТІВ» ці прізвища відомі, але зі зрозумілих причин у цій публікації ми змушені були їх змінити.
— Мені відомі факти про те, як зі школи-інтернату, в якій я працював вихователем та психологом, дітей вивозили за кордон, — зізнається Мавроді. — Вивозили дітей, за офіційною версією, як на лікування, на літніх та зимових канікулах. Але виходило так, що якщо за кордон виїжджали 25 дітей, то поверталися 23. Я запитував у директора Василя Кобленка: «Де діти?» Мені відповідали, що вони лишилися за кордоном на лікування. Але коли їх не було два-три місяці та я, а також інші вчителі ставили це ж запитання, в адміністрації школи-інтернату нам відповідали інакше. Мовляв, «хочете працювати — працюйте, не хочете — звільняйтесь, але не ставте зайвих запитань».
«Коли Інга прийшла працювати до нас в інтернат, вона була гола й боса. Але через деякий час вже ходила вся у золоті та купила собі Volkswagen»
— Я знаю декого з дітей, які не повернулися із закордонних поїздок, — продовжує Денис Мавроді. — Був такий Артур Сарпай. Коли хлопчик зник, він навчався у третьому класі. Нині йому було б 16−17 років. Я намагався розшукати його у соціальних мережах, але ніде не знайшов.
Артур з циганської сім'ї. Його тато помер, а мама жива. Нещодавно спілкувався із нею. Вона мені каже: «Дай мені хоча б адресу сина за кордоном». А я знаю лише те, що Артура вивезли до Італії. Я майже на сто відсотків впевнений, що його немає в живих.
Ще були три дівчинки: Оля, Валя та Віка. Їх я також не можу ніде знайти. Маю інформацію, що їх теж могли продати чорним трансплантологам в Європі.
Дітей вивозили на канікули з 2010-го по 2014 рік. Вивозили двічі на рік — взимку та влітку. Щоразу поверталися не всі. Пропадали діти, які не мають батьків або з проблемних сімей. Ті, кого не шукатимуть. Знаю, що частину дітей справді віддавали на усиновлення. Я бачив їхні сторінки в соціальних мережах, де вони вихвалялися новим життям у нових сім'ях. Але інші — як у воду канули. Брали дітей до закордонної поїздки, нібито щоб подивитися, як живуть їхні усиновлені товариші. А потім ці діти пропадали. І відповідь від директора була завжди такою, що діти залишилися на лікування. Але я знаю, що вони йшли на органи.
У цьому бізнесі були, наскільки мені відомо, замішані щонайменше троє. Сам директор Кобленко, який 30 років пропрацював на своїй посаді, юристка Інга Лонгрідер, яка готувала документи на вивезення дітей, та син директора Василь Васильович.
До речі, одна цікава деталь про Інгу Лонгрідер. Коли вона прийшла до нас працювати в інтернат, то була гола й боса. Але через деякий час вже ходила вся у золоті й купила собі Volkswagen.
Василь Васильович у нас у школі офіційно працював водієм, але на роботі з'являвся лише тоді, коли дітей збиралися вивозити за кордон.
Те, що діти пропадали регулярно, ми, працівники школи-інтернату, знали. Але воліли мовчати. Наприклад, у мене була дуже хороша зарплата на той час — тисяча доларів. Я боявся втратити роботу. Приїжджали різні комісії та перевірки: від представників відділу освіти до СБУ. Все завжди було чисто. Жодних порушень. Наче й не пропадали безвісти діти.
Бізнес на дітях набув інших обертів, коли у нас з'явився спонсор Іштван. Це багата людина. Він сам усиновив хлопчика зі школи-інтернату, після чого почав допомагати нам фінансово. Став організовувати регулярні поїздки наших вихованців із концертами за кордон. У 2007−2008 роках розпочалися перші поїздки наших вихованців із концертами до Голландії. Тоді багато дітей вивезли на незаконне усиновлення. Знову ж таки, з деякими з них я спілкувався після цього. А дехто безслідно зник. Я маю інформацію, що зниклих дітей немає в живих, що їх продали на органи.
«Мене попередили: «Говоритимеш щось про зниклу дівчинку, відіб'ємо голову»
Крім того, що дітей зі школи-інтернату вивозили за кордон на органи, за словами Дениса Мавроді, деяких учениць здавали впливовим людям для сексуальних утіх.
— Часто до школи приїжджав Сашко Петров, який працював у поліції, та забирав дівчаток з інтернату, — розповідає Мавроді. — Сашко сам пояснював, що возив дівчат то на профілактичну бесіду, то на слідчі дії. Але діти поверталися до інтернату то з морозивом, то з пляшкою коли.
Вчителі почали звертати увагу на те, що дітей постійно кудись забирають. Особливо часто Сашко забирав наших вихованок Олю та Василину. Петров міг забрати дівчат після обіду, а привезти їх увечері. Іноді забирав увечері, а привозив під ранок.
— Тобі відомо, куди возили дітей? — запитує голос за кадром.
— Для розваги. До різних впливових людей, чиновників. Сашко сам був не останньою людиною. Як-не-як начальник відділу в поліції. У нього були впливові друзі. До них він і возив дівчат.
Читайте також: «Він сказав, що покарає мене від імені Бога. Мені було страшно»: «пастора» зі Львова засудили за 147 епізодів розбещення дівчаток
— Як гадаєш, чи знав про це директор інтернату? — запитує співкамерник.
— Звісно, знав. По-перше, вчителі писали йому заяви, на які він до певного часу не реагував. Потім — усюди відеокамери стоять. Там видно, хто й коли виводив дівчат з інтернату. Коли заяв стало вже дуже багато й цей факт, що дітей експлуатують сексуально, неможливо було приховати, Сашко Петров звільнився з органів та поїхав за кордон. Це було у 2018 році.
Але після того, як Олександр перестав забирати дівчаток, на цьому нічого не скінчилося. Мені тоді дали пів ставки нічного вихователя в інтернаті. Саме на моїй зміні зникла дівчинка. Я змушений був усім казати, що не знаю, як це сталося. Насправді я знаю, що дівчинку забрала юристка Інга. Але мене попередили: «Говоритимеш щось про цей випадок, відіб'ємо голову».
Нагадаємо, що Денис Мавроді зараз чекає на суд у СІЗО Ужгорода. Він відомий на Закарпатті педагог, керівник благодійного фонду та музикант. Благодійника, який організовував для дітей поїздки «по святих місцях», звинувачують у продажу дітей за кордон. Раніше у ЗМІ повідомлялося про те, що Мавроді вдалося продати до країн ЄС щонайменше трьох малюків віком до року. Також згадувалося, що, за однією з версій, дітей продавали чорним трансплантологам. Однак поліція поки що цю інформацію не підтверджує.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що невдовзі після арешту Мавроді вийшов із СІЗО під заставу в мільйон гривень, проте на волі він пробув лише дві доби. Прокуратура подала апеляцію на звільнення підозрюваного з-під варти, та суму застави для Мавроді збільшили майже втричі, після чого заарештували повторно. Якщо його вину буде доведено, то він може сісти за ґрати на термін до 15 років.
