“Повністю ігнорувати це важко”.
Сьогодні, 18 серпня, Верховна Рада після перерви не розглядатиме призначення міністра оборони України, оскільки президент Володимир Зеленський досі не вніс кандидатуру на цю посаду. За словами кількох співрозмовників “Суспільного” у парламенті, нині може не вистачити голосів для призначення чинного виконувача обов’язків міністра оборони Євгенія Хмари через вимоги частини депутатів повернути на посаду Михайла Федорова.
“Для частини депутатів — це не питання за чи проти Хмари, це питання проти Федорова. Люди вимагають повернути Федорова. Повністю ігнорувати це важко”, — сказав один із представників “Слуги народу” у коментарі “Суспільному”.
Водночас Євгеній Хмара залишається чинним військовослужбовцем. Згідно із законом “Про національну безпеку України”, міністр оборони має бути цивільним.
Нагадаємо, 15 липня, народні депутати від “Слуги народу” після зустрічі з Володимиром Зеленським повідомили, що президент запропонує очолити Міністерство оборони Ігорю Клименку, який в уряді Юлії Свириденко керував Міністерством внутрішніх справ.
Того ж дня Михайло Федоров підтвердив, що залишає посаду міністра оборони. Після цього у Києві та низці інших міст почалися акції протесту з вимогами повернути його на посаду. Мітинги уже тривають понад місяць.
16 липня Зеленський заявив, що доручив ексначальнику Центру спецоперацій “А” Євгенію Хмарі, який досі був т.в.о. голови СБУ, тимчасово виконувати обов’язки міністра оборони України.
Зеленський розповідав, що пропонував Федорову кілька посад, зокрема віцепрем’єр-міністра з військових новацій. За даними ZN.UA, для нього на Банковій розглядали роль miltech czar — координатора розвитку військових технологій.
Згодом Федоров заявив, що не погоджується на будь-яку посаду, окрім міністерської, оскільки вони не дадуть достатніх повноважень для боротьби з корупцією в оборонних закупівлях, а також для продовження трансформації армії та планування операцій проти Росії.
Після початку акцій із вимогами повернути його до Міністерства оборони Федоров підтвердив, що йому пропонували кілька посад, але назвав їх “декоративними”. Він наголосив, що вважає себе менеджером, здатним будувати системи та досягати результатів.
Також Федоров говорив, що причиною його відставки стали не лише розбіжності щодо ведення війни, а й його боротьба з корупцією у сфері оборонних закупівель. За його словами, лобісти окремих оборонних компаній активно домагалися його звільнення.
Федоров заявив, що не має наміру переходити в політичну опозицію до Зеленського під час війни. Він додав, що не вийде на мітинг до людей, які вимагають його поновлення на посаді міністра оборони.
Про те, що відставка Федорова — це не чергова кадрова ротація, а результат його системного конфлікту з військовим керівництвом та побоювань офісу президента щодо появи надто самостійного гравця, ще до початку протестів попереджала редакторка відділу внутрішньої політики ZN.UA Інна Ведернікова.
Вона ж писала, що вже колишній міністр оборони був “кісткою у горлі” для ексголови ОП Андрія Єрмака, Зеленського, очільника його офісу та очільника “слуг” Давида Арахамії. Останній разом з Єрмаком, за даними ЗМІ, належить до “вузького кола” президента, яке й радило не призначати Федорова у новий Кабмін.
Україна — монархія. Причому неосвічена. Зосередивши владу у своїх руках, президент Володимир Зеленський водночас досяг межі своєї компетенції. Він так і не наважився скинути баласт зі “своїх”, перезавантажити систему державного управління професіоналами та дати їй простий сигнал: «Не красти».
Що небезпечніше під час війни — злочинні дії корупціонерів чи злочинна бездіяльність лояльних дилетантів? Коли ці дві отрути опиняються в одному флаконі, ризик уже не політичний. Ризик — програти війну.