Верховна Рада у вівторок прийняла в цілому законопроєкт №13578, який вносить зміни до законодавства у сфері питного водопостачання та водовідведення. Цей крок наближає українські норми до європейських, про що повідомила пресслужба Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.
“Наше завдання – не просто відновлювати водопостачання, а будувати систему, яка буде стійкою, безпечною та відповідатиме європейським стандартам. Ухвалення цього закону – важливий крок у цьому напрямку”, – зазначив міністр розвитку громад, територій та інфраструктури Микола Калашник.
Згідно з повідомленням, законопроєкт вносить зміни до законів України “Про водовідведення та очищення стічних вод” та “Про питну воду та питне водопостачання”. Зокрема, уточнюються процедури, права та обов’язки учасників правовідносин у процесі приєднання об’єктів до систем централізованого водопостачання та водовідведення. Також врегульовується діяльність у сфері нецентралізованого водовідведення.
Закон ухвалено на виконання Національної програми адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС). Йдеться про Директиву (ЄС) 2024/3019 щодо очищення міських стічних вод та Директиву (ЄС) 2024/2181 щодо якості води, призначеної для споживання людиною.
Крім того, законопроєкт вносить зміни до закону “Про державне регулювання у сфері комунальних послуг”. Він також затверджує порядок формування тарифів на послугу з централізованого водопостачання, що встановлюються органами місцевого самоврядування, та методику визначення витрат і втрат паливно-енергетичних ресурсів для врахування у тарифі.
Органом державного регулювання у сфері централізованого водопостачання законопроєкт визначив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).
Документ також затверджує порядок погодження для підприємств питного водопостачання тимчасового відхилення від встановлених показників якості питної води. Таке відхилення має погоджувати центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я. Це можливо у виняткових випадках, якщо дотримання державних санітарних норм і правил тимчасово неможливе з об’єктивних причин.
Тимчасове відхилення погоджується на строк не більше трьох років за порядком, який має затвердити уряд.