Завдяки таємним перевантаженням «борт-о-борт» біля Оману вартість сировини Brent утримується в межах 80–90 доларів.
Нафтовидобувні країни Близького Сходу продовжують виводити великі обсяги сирої нафти з Перської затоки, попри триваючу війну за участю Ірану. Танкери перетинають Ормузьку протоку з вимкненими або підробленими трекерами, а потім перевантажують нафту «борт-у-борт» на інші судна вже в Оманській затоці. Ця схема працює на повну потужність, попри нещодавні атаки на судна, і допомагає уникнути дефіциту нафти на світовому ринку, стримуючи ціни та інфляційний тиск, повідомляє Bloomberg.
За супутниковими даними EU Sentinel-1, біля берегів Оману в Оманській затоці зараз скупчилося близько 150 суден. Для порівняння, у січні їх було близько 40. Саме там відбуваються перевантаження нафти «борт-у-борт» на великі океанські танкери, які надалі доставляють сировину покупцям по всьому світу. Танкери виходять із портів ОАЕ, Іраку, Катару та Кувейту.
Трамп: скоро я оголошу Ормузьку протоку територією США
Таку «човникову» систему учасники ринку використовують не заради економії часу, а щоб розділити ризики між різними суднами. Найнебезпечнішу ділянку, прохід через Ормузьку протоку в зоні бойових дій, беруть на себе невеликі танкери, тоді як великі океанські супертанкери класу VLCC чекають у відкритих водах Оманської затоки чи Індійського океану й у саму Затоку не заходять.
Це дозволяє уникнути високих премій за військовий ризик і відмов західних страхових клубів страхувати дороге судно, яке б увійшло в зону обстрілів. Коли нафту з кількох малих танкерів переливають на один великий у нейтральних водах, партії вантажу змішуються, а офіційним місцем завантаження в документах стає перевалка в Оманській затоці. Це ускладнює відстеження того, з якого саме порту чи країни походить сировина. Свою роль відіграє і суто технічна логістика: великим танкерам складно й небезпечно маневрувати у вузькій, замінованій протоці, тож ефективніше, коли кілька малих суден швидко забирають нафту в портах Затоки, а вже безпечний океанський танкер перевозить весь зібраний обсяг на далекі відстані.
Джерела на ринку зазначають, що реальні обсяги тіньового транзиту перевищують попередні оцінки аналітиків у 4 млн барелів на добу. Міністр енергетики США Кріс Райт заявив, що за останній тиждень через Ормузьку протоку проходило близько 9 млн барелів на добу. До початку війни цей показник становив приблизно 20 млн барелів на добу.
На початку конфлікту з Іраном на ринку побоювалися стрибка цін до 150 доларів за барель. Однак завдяки тіньовим схемам постачання, наявності альтернативних трубопроводів і розконсервуванню резервів ціна еталонної нафти Brent тримається в діапазоні 80-90 доларів за барель.
Перевезення залишаються вкрай небезпечними. Державна нафтова компанія ОАЕ ADNOC підтвердила, що з початку конфлікту нападів зазнали 23 її судна в Ормузькій протоці: одна людина загинула, ще 20 отримали поранення. Через високі ризики більшість судновласників відмовляються заходити в Перську затоку, тож доходи й ставки фрахту для тих танкерів, що продовжують працювати на ключових маршрутах, злетіли майже до 500 тис. доларів на добу.
«Усе буде спалене дотла»: Іран пригрозив ударами по нафтових гігантах Перської затоки
Після початку війни рух танкерів через неї різко скоротився, а частина судновласників почала уникати маршруту через ризик атак. У відповідь експортери шукали способи продовжувати поставки, зокрема використовували вимкнені транспондери та перевантаження нафти в морі.
Паралельно через протоку продовжували проходити судна, пов’язані з Іраном, попри американську блокаду та атаки на комерційні кораблі. Рух танкерів майже зупинявся, але згодом нафтові потоки почали відновлюватися, і за окремі три дні через Ормузьку протоку пройшло близько 20 млн барелів сировини. Тепер перевізники знову використовують маршрут, але частина нафти йде за складнішими схемами, які дозволяють зменшити ризики для суден та підтримувати експорт.