Росія ставить Молдову на приціл для дестабілізації ЄС та НАТО

Фото до матеріалу

російський диктатор Володимир Путін

Наприкінці 2025 року російський диктатор Путін на закритій нараді назвав керівникам своєю метою на 2026 рік “розвал НАТО і ЄС зсередини”, і саме Молдова, за даними західної розвідки, посідає другу після України позицію в ієрархії пріоритетів Кремля для досягнення цього

Про це повідомляє The New York Times.

У грудні 2025 року Путін у публічному зверненні до військового командування звинуватив європейських лідерів у “роздмухуванні істерії” довкола загрози з боку Росії. Проте невдовзі після цього, за словами посадовців із двох країн, обізнаних із ситуацією, він зібрав керівників на закриту нараду й повідомив прямо протилежне — метою на 2026 рік він назвав “розвал НАТО та ЄС зсередини”.

Хоча Молдова не є членом ЄС чи НАТО, вона стратегічно розташована між країнами альянсу та Україною, і, за словами західних розвідників, могла б стати ідеальним плацдармом для подальшої агресії Росії проти України чи Заходу — Путін, за їхніми словами, досі сподівається захопити частину південної України, щоб створити сухопутний коридор до Молдови.

Видання опитало активістів, причетних до російської операції, молдовських правоохоронців і понад пів десятка європейських та американських розвідників, а також опрацювало тисячі документів про спроби Росії втручатися у вибори в Молдові. За словами трьох західних розвідників, втручання Кремля в Молдові пішло далі, ніж будь-де поза Україною, і є однією з наймасштабніших та найзухваліших спроб Путіна дестабілізувати Захід.

Влітку 2025 року, за кілька місяців до парламентських виборів, російські оперативники організували табір на курорті в Сербії, де сотні молдован за 400 доларів проходили триденний-чотириденний курс — офіційно це виглядало як літній табір з барбекю й волейболом, але учасники також вчилися проривати поліцейські кордони, підпалювати будівлі та тренувалися зі штурмовими гвинтівками під керівництвом інструкторів, пов’язаних з ГРУ.

Схожий табір під Москвою відвідали понад 100 молодих молдован, яких навчали виготовляти саморобні вибухові пристрої та встановлювати на дрони кріплення для вибухівки чи підпалу. Учасники табору в Боснії розповідали про побиття за відмову проходити тренування, а трьох із них затримали при перетині кордону з Молдовою з деталями дронів для скидання гранат і посібником з домашнього тероризму.

Паралельно олігарх-втікач Ілан Шор, який переховується в Москві й підпорядковується наближеному до Путіна Сергію Кирієнку, координував схему підкупу виборців на десятки мільйонів доларів — за витоком документів його компанії, до неї залучили понад 150 тисяч молдован, а лише за чотири місяці 2024 року виплатили майже 20 мільйонів доларів 38 тисячам активістів за пости в соцмережах та участь у постановочних акціях проти Санду та вступу до ЄС. Кремль також платив сотням православних священників у Молдові приблизно по тисячі доларів за картки російського банку Промсвязьбанк, щоб ті закликали парафіян відмовитися від референдуму про вступ до ЄС.

Кампанія Москви не зупинилася й після виборів: навесні російські ракети вдарили по енергетичній інфраструктурі, яка обслуговує Молдову, забруднивши водойми, а удари дронів по високовольтній лінії в західній Україні, що забезпечує до 70% електропостачання Молдови, спричинили відключення світла в країні, зокрема й у президентському комплексі.

Речник Кремля Дмитро Пєсков назвав звинувачення у втручанні “повністю безпідставними твердженнями”.

Радник президентки Молдови з питань нацбезпеки Станіслав Секріеру заявив, що Росія прагне використати Молдову як плацдарм проти України та ЄС, і “виділила на це безпрецедентні ресурси”.

Перемога партії Санду восени 2025 року не стала для Кремля поразкою в повному сенсі — молдовському уряду довелося витратити значні ресурси й правоохоронний потенціал, щоб зірвати втручання, а союзники Москви використали масові затримання опонентів Санду в пропагандистських цілях, подаючи їх як доказ авторитарних методів влади.

Директор Агенції з кібербезпеки Молдови Міхай Лупашку описав ситуацію так: “Ми виграли битву, але не виграли війну”.

  • Нагадаємо, у квітні 2026 року заступник керівника Офісу президента Павло Паліса заявив, що в планах російських військ уперше з’явився пункт про створення буферної зони у Вінницькій області з боку невизнаного Придністров’я — однак генерал-майор запасу Гаврилов зазначив, що сил для реалізації цього наміру в росіян наразі немає.

Додати Еспресо як бажане джерело в Google

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *