Національне військове меморіальне кладовище: скандали, підтоплення та загроза екологічній безпеці
Проєкт Національного військового меморіального кладовища від самого початку супроводжувався скандалами та заборонами щодо вибору ділянки для будівництва, які тривають досі. Одним із головних предметів суперечок став можливий вплив робіт на Мархалівський ліс, який є частиною Смарагдової мережі, а також стан ґрунтів і водних ресурсів. Ще 9 червня на території нового Національного військового меморіального кладовища проливні дощі змили дамбу, яка мала відводити воду із заболоченої території Мархалівського лісу. Ситуація з підтопленням повторилася через місяць – 4 липня активісти помітили, що асфальт на кладовищі провалився, насипні дороги розмило, ґрунт зійшов потоками води. На сьогодні наслідки наступної ймовірної негоди намагаються перекрити. Як повідомила місцева мешканка Юлія Сеник, після останніх серпневих злив підрядники почали готуватися залити бетоном ставок, куди відводиться вода із дренажів. “Там кругом б’ють джерела, де вони проклали дренажні системи і кудись кидають у природні річища воду. Там просто дзюрчить вода, видно маленькі джерельця. Як можна бетоном побороти воду, якщо там природні джерела, болота й озера? Вони намагаються це все бетоном перекрити, а вода шукає вихід в інших місцях”, — зазначає місцева мешканка. Варто зазначити, що військовий меморіал розташований на болотистій місцевості із високим рівнем ґрунтових вод. Через це активісти та екологи попереджали про можливість затоплення захоронень. Одна з гострих проблем розташування меморіалу полягає у його близькості до села Мархалівка, де відсутнє централізоване водопостачання й жителі споживають воду зі скважин та криниць.
Зруйнована інфраструктура: наслідки негоди чи підтоплення?
На тлі резонансу довкола змитої дамби, проваленого асфальту та візуальних пошкоджень на місцях нещодавніх поховань, в державній установі “Національне військове меморіальне кладовище” заперечують зв’язок між руйнуваннями та високим рівнем ґрунтових вод, списуючи все на наслідки негоди та звичайні фізичні процеси. Щодо інцидентів з інфраструктурою, в установі заявляють, що руйнування водовідвідної дамби взагалі зафіксовано не було. “Натомість унаслідок аномальних опадів сталося лише локальне просідання штучного відкосу велосипедної доріжки в зоні штучної водойми”, – вказують у Мінветеранів у відповідь на інформаційний запит Еспресо. Коментуючи ці інциденти, профільне міністерство аргументує, що локальне просідання частини відкосу було зумовлене сукупністю факторів — аномальною кількістю опадів, надмірним водонасиченням ґрунтів, незавершеністю комплексу робіт із влаштування дамби, а також втручанням невстановлених осіб у функціонування тимчасових гідротехнічних споруд. Офіційна позиція НВМК збігається зі словами Мінветеранів, заяви установи щодо візуальних пошкоджень на місцях нещодавніх поховань зводиться до того, що це “природне просідання ґрунту, а не підтоплення”. Проте місцева жителька та громадська активістка Надія Коваленко ділиться іншими деталями. Вона стверджує, що після зливи кладовище закрили, аби завезти ґрунт і приховати руйнування за допомогою важкої техніки. Коваленко наголошує, що провалля з’явилися не лише на свіжих могилах, як стверджують у міністерстві, а й на тих, що датуються серпнем-вереснем минулого року.
“Земля просіла одночасно і, мабуть, до 40 сантиметрів, і видно, що просто вода змила цей піщаний ґрунт й йшла просто от під хрести. Там провалля під могилою, і воно змивається. Тобто, це ніякі не природні процеси”, — наголошує Коваленко.
Вона попереджає, що подібні інциденти регулярно повторюватимуться під час весняних паводків чи літніх злив, адже навіть якщо йти по місцевій траві, під ногами “хлюпає” вода.
Загроза питній воді
Найбільша загроза у постійних підтопленнях криється у відсутності централізованої системи водовідведення у прилеглому до кладовища селі. Як повідомив Еспресо еколог Олександр Давиденко, норми забороняють розташовувати кладовища, якщо рівень води вищий за 2 метри. У Мархалівці цей показник становить усього 80 см. А завезений на меморіал пісок має нульову сорбацію і не здатен фільтрувати шкідливі речовини. Активні дощі та сніги вимиватимуть інфекції у воду, а побудована дренажна система, за словами еколога, лише прискорює виведення шкідливих речовин у ґрунтові води, безпосередньо до кранів місцевих жителів. Давиденко попереджає, що отруєний “бульйон” може потрапити у питну воду, а через 10 років, коли закінчиться гарантійний термін експлуатації дренажу, вода остаточно візьме своє, загрожуючи басейну Дніпра. Активіст наголошує, що попереджав про катастрофічні наслідки ще на етапі планування. У жовтні 2023 року він разом із головою Національного екологічного центру України голосували проти цього проєкту на координаційній раді, малюючи всі ризики, з якими будівельники стикнулися сьогодні. Декларуючи вшанування честі військових, ініціатори проєкту, за словами Давиденка, вчиняють наругу над народними звичаями, які категорично забороняють ховати небіжчиків у воду. Еколог стверджує, що через високі ґрунтові води труни перебувають у воді. Зі свого боку, у Мінветеранів відкидають санітарно-епідеміологічні загрози. У відомстві наголошують, що проєкт пройшов державну експертизу та містить оцінку впливу на довкілля. Посадовці запевняють, що санітарна зона витримана із запасом — за норми у 300 метрів фактична відстань до поховань становить від 375 до 600 метрів, а сучасний крематорій із багаторівневою системою очистки викидів збудують за 586 метрів від житлової забудови.
Знищення Смарагдової мережі – загроза євроінтеграції
Територія Мархалівського лісу є частиною Смарагдової мережі — пан’європейської екологічної системи, яка охороняється Бернською конвенцією, ратифікованою Україною у 1996 році, але не закріпила на законодавчому рівні. Тому одна з вимог для вступу до ЄС – закріплення статусу природоохоронної території. Це зобов’язання безпосередньо передбачене Угодою про асоціацію з ЄС у сфері охорони довкілля та клімату. Тому без впровадження відповідних рішень двері до Євросоюзу для України зачинені. Всередині самого ЄС Смарагдова мережа функціонує під назвою – Natura 2000. Обидві мережі мають на меті захистити природоохоронні території та біорізноманіття. Проте Natura 2000 передбачає жорсткіші механізми контролю дотримання екологічного законодавства. Натомість в Україні наразі фіксуються системні знищення екозон, які визначені резолюцією, як Смарагдова мережа. Крім наслідків воєнних дій, таке явище можна спостерігати і під Києвом. Втручання у локацію Мархалівського лісу вже призвело до екологічного злочину. Зі 269 га Мархалівського лісу знищено близько 80 га. Попри обіцянки зачистити лише 10% сухостою, ліс був викорчуваний під пень. Також, як зазначає Давиденко, було знищено верхове болото та вивезено гектари торфових ґрунтів. “Ціна однієї сотки знищених торфів по законодавству складає 3 мільйони 200 тисяч гривень. Вони вивозили і в шляхових листах писали “будівельне сміття””, — розповідає еколог. Натомість на територію завезли два метри чистої породи — піску, який не здатний утримувати екосистему.
Функціонування НВМК – ігнорує рішення Верховного суду
Верховний Суд 30 січня 2026 року залишив у силі рішення Шостого апеляційного адміністративного суду, який ще в серпні 2025 року визнав незаконним розпорядження Київської обласної військової адміністрації про вилучення та передачу земельної ділянки під будівництво меморіалу. За словами Олександра Давиденка, в ситуації проглядається відверте ігнорування рішень судових інстанцій. Роботи на об’єкті тривають, попри те, що законність виділення землі остаточно скасована Верховним Судом.
“Коли ми виграли суд 16 січня у Верховному, це означає, що забудови вже нема. Автоматично. Не може в правовій державі бути ситуація, коли пів року, як Верховний суд встановив, що ділянка знаходиться у розпорядженні НВМК незаконно. Не може бути такого, що там досі є присутнім хоч хтось, представник НВМК. Я вже не кажу про те, що ведуться якісь роботи”, – говорить Давиденко.
Водночас у міністерстві у справах ветеранів для Еспресо повідомили, що зазначене рішення не містило зобов’язань щодо вчинення або утримання від вчинення дій, а державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою тоді скасована не була. Окрім цього, посадовці спираються на ухвалений у квітні закон, який дозволив зміну цільового призначення ділянок для розміщення НВМК навіть за наявності там території Смарагдової мережі. Попри судові рішення, у міністерстві заявили, що переносити Національне військове меморіальне кладовище не планують, а поховання триватимуть.
Шлях до порятунку
Знищення Мархалівського лісу — це частина екологічного занепаду, який призводить до опустелювання центральної України та пересихання річок. “Попри всі застереження екологів і гідрологів, будівництво продовжується. Громада виграла суди, але рішення, зокрема й Верховного Суду, не виконуються. Як вони можуть зараз визнати помилку, коли вже стільки коштів витрачено на облаштування кладовища? Вони будуть говорити все, що їм потрібно, щоб далі протягувати цей проєкт. А позиція громади — визнати помилку, і поки ще не пізно, шукати дійсно гідне місце, яке не створюватиме в майбутньому додаткових шалених витрат”, — пояснює місцева мешканка Юлія Сеник. Відповідаючи на запитання, як зупинити цю катастрофу просто зараз, Олександр Давиденко відповів: “Легко. Виконати рішення суду”. За його словами, що швидше влада зупинить незаконні роботи, то легше буде врятувати екосистему. Для відновлення вже знищених 80 га знадобляться інвестиції, але якщо залишити територію в спокої, природа візьме своє і регенерує. Продовження ж будівництва всупереч судовим заборонам та екологічним законам — це шлях до катастрофи.