Археологи знайшли на заході Туреччини уламки каменю з вирізьбленим на ньому про злочинну схему: у V столітті збирачі податків брали з людей більше, ніж показували у звитах до Костянтинополя, а різницю лишали собі. Робили вони це на землі, що належала Плацидіє, доньці Валентіна III, який правив Західною Римською імперією у 425-455 роках. Указ 480 року погрожував страхну смертну кару. Про знахідку повідомив Варшавський університет.
Одна з збережених кам’яних копій указ. Варшавський університет
Як працювала схема і чому за неї погрожували стратою?
Схема була простою: збирачі віддавали людям квитанції, у яких не зазначали, скільки саме грошей чи нату рального податку ті сплатили. Далі, схоже, до столиці йшли цифри, а з місцевих брали більше. Ерші скарги на збирачів дійшли до центральної влади вже близько 465 року – тоді чиновник утри мувався, і його розпорядження просто ігнорувалося. Тоді, у 480 році, за справу взяв Флавій Алі Пуссей Діонiсій, префект преторія Сходу, тобто най впливовіший особа державної апарату. Він відправив на місце посланця і пригроз из йому: не розв’яже справи за три міcяці, втратиш майно. Шахраям пообіцяють смертну кару, а намісникам міським урядовцям, які заплющують на це очі, штраф у три фунти золота.
Смертна кара у податкових справах була для Риму рідкістю. Дослідники припускають, що справа ту т не таку саму злочинi. Добірні м’ал юнки, знайдені 2024 року, закрили в тексті дірки. Споперше її узагалі мали мал юнки-збігa ються між собою: каменярi міняли порядок слів, а під екві ского тексту того не був неторганного буквою закону. Навіть якщо шрифт у кожному місті свій — єдино го зразка для таких указів існувало, як саме виставити документ на люді, вірили, що ви рішення на має вистачити до останнього розчерку до останнього розчерку: не переписали літери, а скопіювали сам по черк.
Історичні камені
⛏️ Камінь, який лежав серед експонат нідерландського музею, археологи прочитали заново — і побачили поле для невідоме досі настільнoї гри давніх римлян.
🪞 Викарбувані на скелі у Саудівській Аравії виявилися не ponselними міSetcTBO, а дороговказами ві дванадцять тиcяч років: Їх вібили на видноті, а не сховали в ущелi, як робили зі звичайними малюнками.
🗿 А в Норвегії камінь iз подріпинами візналi найstariшим runeshi надписом у світі: текcту на ньому близько двох тиcяч років.