19 січня 2027 року виповнюється 10 років від дня заснування Національної телерадіокомпанії України – єдиного провайдера суспільних медіа в Україні. За цей час державне мовлення трансформувалося в сучасну мультимедійну корпорацію, яка цілодобово постачає контент з усіх куточків країни. Суспільне мовлення доступне як через традиційні медіа, надаючи новини в умовах відсутності інтернету чи руйнувань, так і через основні соціальні платформи. Матеріали Суспільного можна знайти в Threads, YouTube та YouTube Shorts, а контент Бробаксу заповнює нішу дитячого контенту. Такі фільми, як “9:20 Є конституція”, “Природний кордон”, “Колапс: як українці зруйнували імперію зла” та інші, фіксують важливі події новітньої історії України та її боротьбу за незалежність. Відео “Суспільне Медіатека” регулярно стають вірусними в соцмережах.
Трансформація Суспільного відбувається паралельно з глибокою трансформацією самої держави. Центральна та Східна Європа, створюючи суспільних мовників на базі колишніх державних, не має прецедентів створення такого мовника під час війни та його розвитку в умовах повномасштабного вторгнення. Український кейс є унікальним: держава, що стартувала не з реформ, а з глибокої та штучної прив’язаності до Росії, змогла створити Суспільне. За десятиліття діяльності Національна суспільна телерадіокомпанія України успішно пройшла обрання трьох складів наглядової ради та правління, що забезпечило інституційну сталість і незалежність цієї важливої для української демократії інституції. Були проведені внутрішні реформи, оптимізація ресурсів та розпочато масштабне оцифрування архівів. Однак, з моменту заснування НСТУ залишається невирішеною проблема забезпечення інституційної незалежності. Рекомендації Ради Європи, Європейський акт про свободу медіа та звіти Європейської комісії послідовно наголошують на важливості фінансової незалежності як складової незалежності Суспільного. Проте за 10 років держава не виконала своїх мінімальних зобов’язань, а значна частина трансформацій була профінансована міжнародними партнерами.
Війна поставила виклик не лише перед сферою культури, а й перед профільним міністерством, адже пріоритетні видатки спрямовуються на оборону. Кожна гривня має бути використана з максимальною ефективністю. Водночас війна – це не лише боротьба на фронті, а й інформаційна та когнітивна війна, яка є не менш небезпечною. Агресор, не досягаючи значних успіхів на полі бою, системно використовує методи впливу для підриву зовнішньої підтримки України та розколу суспільства. Найбільш вразливими жертвами стають діти та підлітки, майбутнє країни. Росія намагається утримати українську молодь у власному культурному полі, нормалізуючи радянських катів або використовуючи вірусні треки, аби послабити опір у майбутньому.
Виробництво національного, україномовного контенту має стати пріоритетом після забезпечення оборони. В цьому зацікавлена насамперед сама Україна. Лише Україна зацікавлена у власному добробуті та безпеці. Також Україна має бути зацікавлена у виконанні ключових пунктів євроінтеграції, одним із яких є забезпечення фінансової та інституційної незалежності Суспільного мовника.
Закон передбачає, що НСТУ має отримати 0,2% від загального обсягу видатків бюджету за попередній рік. Враховуючи пріоритетність оборонних витрат, ми закликаємо профінансувати НСТУ у 2027 році в обсязі, що відповідає 0,2% відповідно до Закону, але без урахування видатків сектору безпеки і оборони (згідно з даними КМУ). Це становить 3,8 млрд грн. Така сума дозволить не лише підтримувати існування Суспільного, але й інвестувати у виробництво національного контенту як самим мовником, так і незалежними продакшнами за його стандартами.
Ми щиро переконані, що належне фінансування Суспільного, медійної та культурної сфери є довгостроковою інвестицією, яка допоможе долати наслідки війни в майбутньому.
Заяву підписали:
- Центр демократії та верховенства права
- ГО “Інститут масової інформації”
- ГО “Жінки в медіа”
- ГО “Український інститут медіа та комунікації”
- ГО “Платформа прав людини”
- ГО “ДІІ – Україна”
- Фундація Суспільність
- ГО “Лабораторія цифрової безпеки”
- Інститут демократії імені Пилипа Орлика
- ГО “Детектор медіа”
- Громадянська мережа ОПОРА
- Фундація Пилипа Орлика
- Центр досліджень визвольного руху
- Центр аналізу інформації “Лакмус”
- Мережа захисту національних інтересів “АНТС”