Вперше за багато років відомий український режисер Андрій Жолдак повернувся з постановкою на велику сцену рідного міста Києва. У Національному театрі імені Лесі Українки відбулася прем'єра його авторської п'єси «Дім», яка стала справжньою сенсацією нового театрального сезону. Чотири години двадцять хвилин – це безпрецедентна тривалість вистави, виконаної молодими акторами театру серед декорацій відомого сценографа та режисера Данила Жолдака . П'єса Жолдака «Дім» не має традиційно побудованого сюжету. За словами режисера, розділи цієї історії розкидані та переплутані, «але суть залишається – будь-який дім – це місце сили».
Данило Жолдак, чиї роботи були відзначені престижними європейськими театральними преміями, розпочав роботу над розробкою та створенням декорацій разом з Андрієм Жолдаком під час постановки в Ліонській опері у Франції, у березні 2021 року. Кожна з деталей є невід'ємною частиною «Будинку»: антикварна люстра, сервант, стіл, стільці, килим і навіть віконні рами — поруч з акторами створюють особливу атмосферу стилю Жолдака.
«Ми б просто не змогли вижити без неї»
– Я працював над цим проєктом багато років, хоча він не завжди мав певну форму, – розповів «ФАКТАМ» Данило Жолдак. – Ідея «Дім» жила в мені постійно, а під час Великої війни вона стала особливо гострою. Для мене дім – це не лише архітектура чи стіни. Це наша Батьківщина, родина, місце, де ми виросли і яке ми зберігаємо у своїй пам’яті. Це філософський образ – втрати та надії водночас.
ВІДЕО ДНЯ
Андрій Жолдак у Києві
— Останніми роками ви багато працюєте в європейських театрах.
— Так, у Франції, Німеччині, Польщі, Нідерландах, Грузії, і це, мабуть, впливає на сприйняття постановок. Цікаво, що в європейських країнах люди по-різному реагують на масштабні декорації, світло, відеозображення. Французька публіка в Ліонській опері шукає інтелектуальних слів, німецька публіка в Оперно-драматичному театрі Фрайбурга більш відкрита до експериментів, польська публіка в театрі «Гранд-опера» в Познані більш уважна до класичної драматургії.
РЕКЛАМА
Виробництво в Ліоні. Сервізи Данила Жолдака
— А українська громадськість?
— Українці — унікальні, і їхня жива енергія існує лише тут, і без неї ми просто не змогли б її витримати. Життєва сила повинна нас «підштовхувати», і це також передається в театральних виставах. Знаєте, Київ вражає відчуттям, що тут можна «знову дихати». І це прірва між тим, як ти почуваєшся в Європі, де чудова робота і спокійне життя. Але лише тут, в Україні, де «коди» чіткі, ти почуваєшся як вдома.
«Простір, де можна відкрито говорити про страхи»
— Що виявилося найскладнішим у цьому проєкті?
— Втілити подвійність: дім як конкретне місце і як символ. Щоб глядач відчув і реальність простору, і глибину його метафори. Під час роботи мене надихало рідне місто, дух Києва. Тут збережені сліди минулого, і водночас воно постійно змінюється. Так само, як відчуття дому для українців — воно в серці, навіть якщо все навколо руйнується. Насправді, вистава містить стільки загадок, що глядачі можуть довго про неї сперечатися. Зізнаюся, робота над постановкою була більше схожа на роботу художника, коли приховане переноситься на полотно.
РЕКЛАМА
Андрій Жолдак під час репетиції вистави “Дім”
— Це дуже особисті почуття.
– Як і ця вистава. Це не просто сценографія, а спроба відкрити емоційний простір, де кожен глядач знаходить місце для себе. Родинна пам’ять має відлуння в моїй творчості. Мої предки, брати Тобілевичі, 143 роки тому створили професійний український театр. Вони зробили це, незважаючи на заборону української мови. Звичайно, наша родина мала великий вплив на мій світогляд. Коли я працював над виставою, я відчув сцену не лише як простір для експериментів, а й як можливість для діалогу між поколіннями.
Декорації до вистави «Дім» від сценографа Данила Жолдака
— За останні роки, завдяки розвитку технічних засобів, техніки сценографії дуже змінилися.
РЕКЛАМА
— Мій підхід також еволюціонував: сьогодні я використовую більше мультимедійних інструментів, світло та відео. Але суть залишилася незмінною — сценографія має служити історії, бути її органічним продовженням. Технології, звичайно, змінили інструменти, але не саму мету. Відомо, що сьогодні в Україні справжній театральний бум. І це цілком зрозуміло, адже саме театр став місцем унікальної живої енергії, правди та діалогу. Україна зараз переживає непрості часи і саме сцена є тим простором, де можна відкрито говорити про страхи, відчувати сумніви, підтримку та надію.
Раніше «ФАКТИ» опублікували інтерв'ю з відомою театральною артисткою Марією Левицькою: «Чим суворіше ти ставишся до себе, тим спокійніше твоє життя».
