Серед найважливіших, але найменш розроблених елементів потенційної угоди про припинення війни в Україні є гарантія безпеки Києва від чергового нападу Москви. Це вимагатиме миротворчих сил зі значною присутністю в Україні, включаючи військові США. Стримування майбутньої російської військової агресії є досяжним, проте складним і серйозним завданням для трансатлантичної спільноти. І тут варто зрозуміти чотири основні труднощі, які доведеться вирішувати силам стримування, пише Атлантична рада.
ВІДЕО ДНЯ
«Сили стримування повинні протистояти російському супротивнику, який навіть після підписання мирної угоди залишатиметься рішуче налаштованим підкорити Україну та послабити, якщо не ліквідувати, НАТО. Було б наївно припускати, що Путін колись відмовиться від цих цілей. Він неодноразово порушував міжнародні угоди раніше, зокрема Мінські. Він без вагань проігнорує чергове припинення вогню та знову атакує Україну, якщо вирішить, що виникла можливість для просування своїх гегемонних амбіцій», – зазначають автори публікації.
Західні сили стримування та українські війська матимуть завдання запобігти нападу набагато більшого російського супротивника. Економіка Росії вдесятеро сильніша за українську, її населення майже вчетверо більше, а її лідер готовий пожертвувати сотнями тисяч росіян заради досягнення своїх військових цілей.
Росія нарощує виробництво всього: від боєприпасів і танків до безпілотників і гіперзвукових ракет. І зараз вона цим користується, знищуючи збройні сили України, руйнуючи її національну інфраструктуру та повільно, але неухильно захоплюючи все більше і більше української території, йдеться у статті.
РЕКЛАМА
Сили стримування матимуть завдання допомогти Україні захищати майже всю довжину 1000-кілометрового кордону України з найближчим союзником Росії, Білоруссю. Їм також буде доручено захищати 1200-кілометрову лінію фронту, яка проходить через Харківську, Луганську, Донецьку та Херсонську області. Україні та її партнерам також потрібно буде стримувати та захищатися від атак з Чорного моря та далекобійних авіаційних, безпілотних та ракетних ударів.
Стримування працює лише тоді, коли ваш супротивник вважає, що у вас є необхідні можливості, наміри та рішучість, іншими словами, воля до боротьби. Коли Путін розглядає баланс сил, з яким він стикається в Україні, ніщо не формує його сприйняття більше, ніж позиція Сполучених Штатів.
Путін знає, що Вашингтон та його союзники мають більш ніж достатньо можливостей, щоб позбавити його здобутків в Україні. Але він майже напевно не сумнівається, що Сполучені Штати не мають бажання цього робити. Три адміністрації США протягом останніх одинадцяти років неодноразово заявляли, що «американських військ на місцях не буде» для захисту України. Адміністрації Обами, Байдена та Трампа стверджували, що таке втручання не варте ризику ядерного конфлікту. Це була одна з ключових причин, чому Вашингтон уповільнив постачання танків та літаків до Києва та обмежив дальність ракет, які він відправив в Україну.
РЕКЛАМА
Більше того, адміністрація Трампа неодноразово давала зрозуміти, що Сполучені Штати не мають життєво важливого інтересу у війні. На їхню думку, війна є європейською проблемою, а не американською. Президент Дональд Трамп заявив, що «це не моя війна», що значною мірою обмежило його інтереси. І двічі за останні три місяці Трамп відмовився від своїх погроз запровадити «масштабні» економічні санкції проти Росії за відмову припинити вогонь – санкції, які ризикують мати зворотний ефект для економіки США.
За цих умов сили стримування мають бути потужними, зі значними підрозділами, розгорнутими в Україні. У поєднанні з українськими військами вони повинні мати наступальний потенціал, необхідний для того, щоб загрожувати незаконним територіальним здобуткам Путіна. Це вимагатиме не лише протиповітряної та протиракетної оборони, але й вогневої потужності, необхідної для пробиття діри крізь російські лінії та можливості повернути втрачені території Україні, якщо Російська Федерація відновить бойові дії. Простіше кажучи, Путін буде стримуватися лише тоді, коли вважатиме, що подальша агресія загрожуватиме його здобуткам.
Американська присутність — єдиний спосіб переконати Путіна, що сили стримування рішуче та потужно відреагують у разі порушення режиму припинення вогню. Європа повинна забезпечити основну частину сухопутних військ, а внесок США має включати, як мінімум, засоби протиповітряної оборони, ракети далекого радіуса дії, сили спеціального призначення, засоби командування та управління, а також розвідку. Сполучені Штати також повинні забезпечити повітряну підтримку для ударів по російських військах, якщо це буде необхідно.
Щоб ефективно стримувати подальші напади Росії на Україну, союзники та партнери Києва також повинні озброїти та навчити Збройні Сили України, допомогти Україні в економічній відбудові та відновленні, а також відмовитися визнавати суверенітет Росії над незаконно окупованою українською територією. Таке визнання лише винагородить агресію та заохочуватиме її повторення.
РЕКЛАМА
Нагадаємо, що українська делегація в США обговорить можливі гарантії безпеки для України.
Раніше «ФАКТИ» пояснювали, що гарантії безпеки, «як і натівські», не передбачають надання обов’язкової військової допомоги Україні.
Фото: Генеральний штаб Збройних Сил України
