Фото: Максим Марусенко/NurPhoto via Getty Images
Всупереч російській пропаганді, яка поширює міф про нібито неминучість своєї перемоги, Україна насправді виграє війну – саме таку думку висловив та обґрунтував у колонці у Financial Times військовий історик і філософ Юваль Ной Харарі.
За його словами, навіть президент США Дональд Трамп, який ще в лютому 2025 року радив Володимиру Зеленському поступитися Росії, тепер визнає, що Україна за підтримки ЄС здатна «боротися та перемагати».
Коли Росія розпочала повномасштабний наступ проти України в лютому 2022 року, прагнучи знищити українську державність, Москва та багато світових спостерігачів вважали, що Київ паде за лічені дні. Навіть союзники України не вірили в її опір і пропонували евакуювати Зеленського.
Однак українська армія відбила наступ на Київ, а восени 2022 року здобула переконливі перемоги в Харківській та Херсонській областях, а також звільнила значну частину окупованих територій.
Лінія фронту з того часу мало змінилася, пише Харарі. Росії не вдалося захопити жодного стратегічно важливого міста – Києва, Харкова чи Херсона.
У 2025 році, попри величезні втрати (200 000-300 000 убитих і поранених), Москва змогла захопити лише тонку смужку території – близько 0,6% площі України. Фактично, у серпні 2025 року Росія контролює навіть меншу українську територію, ніж у серпні 2022 року, пише автор.
За нинішніх темпів наступу, щоб захопити всю Україну, знадобилося б 100 років і десятки мільйонів жертв.
За словами Харарі, ця ситуація нагадує Західний фронт Першої світової війни: величезні втрати заради кількох кілометрів руїн. Так само й сьогоднішні російські «успіхи» є здебільшого пропагандою.
Україна навмисно здійснює тактичні відступи, щоб зберегти життя своєї армії та солдатів, поки росіяни кидають війська в марні атаки. Фактично, Києву вдалося зупинити Москву, вважає автор статті.
Він наводить порівняння, нещодавно зроблене австралійським генералом Міком Райаном: якби США захопили лише 20% території країни після трьох років війни в Іраку, втративши мільйон солдатів, навряд чи хтось вважав би це перемогою. Те саме стосується і Росії.
Харарі також згадує успіхи України на морі – завдяки безпілотникам та ракетам українці нейтралізували морську перевагу Росії та змусили флот ховатися у віддалених бухтах.
У небі Росія також зазнала невдачі, пише автор – попри чисельну перевагу, їй не вдалося встановити контроль над українським небом. Українські удари навіть знищили деякі стратегічні бомбардувальники. Москва змушена завдавати ударів по містах безпілотниками та ракетами, тоді як Київ утримується від ударів по цивільних цілях у Російській Федерації, але демонструє здатність знищувати об'єкти глибоко всередині російської території.
Харарі додає, що Україна досягла цього без прямого військового втручання третіх країн. Єдиною країною, яка відправила своїх солдатів у цю війну, була Північна Корея – понад 10 тисяч її солдатів пішли воювати за Росію. Тим часом НАТО забезпечує Київ зброєю та ресурсами, але без власних військ.
Водночас варто пам’ятати, що у 2022 році союзники відмовилися надати Україні багато видів важкого озброєння, а деякі обмеження діють досі. Тому перемоги в Києві, Харкові та Херсоні були досягнуті з досить обмеженими ресурсами. Якби допомога була надана в повному обсязі з самого початку, війна могла б закінчитися вже у 2023 році, вважає автор статті.
На його думку, найвразливішим місцем України є сумніви та нерішучість її союзників. Оскільки Росія не змогла перемогти на суші, в повітрі та на морі, вона намагається «обійти» український опір, підриваючи рішучість США та ЄС. Кремль хоче переконати їх у неминучості перемоги Росії, щоб змусити Захід відмовитися від підтримки Києва.
Це було б катастрофою не лише для України, а й для НАТО: втрата довіри, ослаблення оборони перед обличчям зростаючої російської загрози, пише Харарі.
Сьогодні найбільшою та найдосвідченішою армією, яка фактично захищає Європу від Москви, є українська. Вона налічує близько 1 мільйона солдатів, більшість з яких брали участь у бойових діях. Для порівняння, армії Німеччини, Франції та Польщі значно менші — близько 200 000 осіб — і здебільшого не мають бойового досвіду.
Якщо Росія завтра нападе на Європу, а США залишаться осторонь, Україна буде головною оборонною силою.
Більше того, американські військові також можуть повчитися в українських військових: українська армія має унікальний досвід сучасної війни та особливо в інноваціях безпілотників. Це одна з причин, чому Трамп останнім часом демонструє більшу прихильність до України – він воліє підтримувати переможців, пише Харарі.
Неможливо передбачити хід війни з упевненістю, але в одному відношенні результат вже певний. Війни виграють не ті, хто завойовує більше території, а ті, хто досягає своїх політичних цілей – і тут Путін зазнав невдачі, вважає автор.
Його головною метою було довести, що Україна не є справжньою державою. Про це він писав у своїй статті 2021 року, де назвав Україну «фальшивою державою». Війна мала показати, що українці – це росіяни, які хочуть повернутися до «матінки-Росії».
Реальність виявилася протилежною. Світ побачив, що Україна — справжня нація, готова боротися до кінця за свою незалежність. Патріотизм, сформований у битвах і жертвах, житиме з покоління в покоління.
Україна вже перемогла в головному, пише Харарі: Путіну не вдалося знищити її національну ідентичність. І це досягнення незворотне.
