Чому Росія об'єктивно неспроможна захопити всю Україну 26.04.2025 11:43 Укрінформ Заява Трампа про "поступку" Путіна – абсурд на тлі реальних можливостей РФ. Розбираємо з експертами
За словами президента США Трампа, Путін зробив «велику поступку», погодившись не «захоплювати всю Україну». То це поступка? Згадаймо втечу росіян з-під Києва, Чернігова, Сум, розгром на Харківщині у 2022 році, їхню нездатність вибити ЗСУ з Курської та Білгородської областей, багаторічну неспроможність окупувати весь Донбас. Хіба ці факти не свідчать про те, що «захоплення всієї України» – це і так нездійсненна для РФ задача? Путін, схоже, сам це розуміє, визнаючи величезну ціну цієї війни, яка загрожує його режиму. Посилення ракетно-шахедного терору проти мирного населення – це акт відчаю через безсилля на полі бою. Притомний Захід це бачить. Заява Дональда Трампа виглядає, як мінімум, дивно, а взагалі – виникає враження, що у Кремлі свідомо підставляють президента США.
Як влучно зауважив військовослужбовець ЗСУ і політолог Кирило Сазонов, коментуючи подібні наративи: «Пане президенте, з повагою, не хочу вас засмучувати, але вас жорстко… ввели в оману. У вас склалося глибоко хибне уявлення про ситуацію… Росія хотіла захопити всю Україну. Вона намагалася. Дуже активно. Просто вона не змогла. Це не жест доброї волі, не «поступка». Я пам’ятаю цей час дуже добре.» Він нагадує про масовані наступи 2022 року на Київ, Харків, спроби висадки десанту в Одесі, які були зупинені не через добру волю Кремля, а завдяки героїчному опору українських захисників. «Ніхто не зупинявся на березі Ірпеня, поруч з моїм будинком, щоб оголосити: «Ми могли б увійти до Києва, але робимо поступку — і не заходимо». Ні. Вони зупинилися лише тому, що їх зупинили. 72-га бригада. Ірпінська тероборона. Розвідка. ЗСУ. Хлопці, що тримали Мощун. І артилерія, що працювала там, де треба», – підкреслює Сазонов реальність тих подій, яка кардинально відрізняється від картини, намальованої у заявах про "поступки".
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко чітко вказує: «Російські окупаційні війська не мають жодного шансу захопити всю територію України — для цього їм критично бракує ресурсів. Попри заяви про "другу армію світу", ми сьогодні спостерігаємо фактичне виснаження її потенціалу. І мова не про оцінки аналітиків чи експертів — це видно безпосередньо на полі бою». За його словами, замість броньованих колон, які ми бачили на початку вторгнення, зараз російські штурмові групи часто використовують переобладнану цивільну техніку, мотоцикли, а подекуди й зовсім екзотичні засоби пересування. «Ми бачимо, на чому вони штурмують наші позиції: це вже не танки й не нескінченні броньовані колони, а переобладнані цивільні автівки, "Ниви", "Жигулі", УАЗики, мотоцикли, електросамокати, моноколеса — а подекуди навіть коні та віслюки. Це і є нинішнє обличчя російської армії на четвертому році повномасштабної війни», – констатує Коваленко.
Це виснаження, як пояснює оглядач, було прогнозованим. Росія, перевівши економіку на військові рейки, не змогла налагодити масове виробництво сучасної техніки у необхідних обсягах і зробила ставку на відновлення радянських запасів. «Пік використання цієї техніки припав на 2023-2024 роки. Але вже наприкінці 2024-го стало зрозуміло: російські запаси не безкінечні. Почалося не просто виснаження військ, а й виснаження складів, баз зберігання, технічних центрів, де трималась ще радянська техніка», – зазначає експерт. Як наслідок, зараз армія РФ змушена воювати переважно піхотою, підсиленою тим, що здатне пересуватися. Коваленко робить невтішний для агресора висновок: «Це вже не армія, а пародія на неї. І саме це — реальний індикатор їхнього стану. У такому вигляді російська армія не здатна реалізувати навіть середньострокові окупаційні цілі, не кажучи вже про повне захоплення України».
Прогнози щодо подальшого вичерпання російського потенціалу також невтішні для Кремля.
За оцінками Олександра Коваленка, «у 2025 році Росія остаточно вичерпає свій технічний резерв — склади й центри збереження бронетехніки по всій території країни будуть фактично спорожнені. Це означає кінець радянського спадку, на якому тримався весь ударний потенціал російської армії протягом останніх років.» Залишиться лише техніка, яка вже пройшла розконсервацію, або та, що перебуває в ремонті після бойових пошкоджень. «Ми вступаємо у фазу, коли російський ВПК починає ганяти одну й ту саму техніку по другому, третьому, четвертому колу відновлення. Це замкнене коло утилізації — фактично реанімація металобрухту, який у нормальній армії вже давно списали б», – пояснює Коваленко. Ця фаза означає втрату можливості швидкого та якісного поповнення втрат, унеможливлюючи значне нарощування наступальних спроможностей. Єдиним ресурсом залишається людський – так зване "м'ясо".
Ілюстрацією неефективності та непомірної ціни російських "успіхів" є статистика втрат.
Олександр Коваленко наводить приголомшливі цифри: якщо у 2024 році для захоплення 1 км² української території Росія втрачала в середньому 128 солдатів, то вже на початку 2025 року цей показник зріс до 158-159, а зараз наближається до 190-192 тіл на квадратний кілометр. «Ця пропорція — кількість тіл за захоплений кілометр — продовжує зростати, і, за нашими оцінками, вона тільки зростатиме в травні та червні. Причина проста: росіяни дедалі активніше кидають у бій "живу силу", компенсуючи нею брак техніки, боєприпасів і організованості», – пояснює експерт.
Прості арифметичні розрахунки демонструють абсолютну нереалістичність «повної окупації».
Станом на лютий 2025 року, за даними Deep State, під тимчасовою окупацією перебуває близько 112 300 км² (18,6%) території України. Площа неокупованої території складає приблизно 491 328 км². Якщо екстраполювати поточний коефіцієнт втрат (192 тіла/км²), то для захоплення решти території Росії довелося б покласти астрономічну цифру: 94 334 976 тіл. «Це майже 95 мільйонів», – підраховує Коваленко. Це математика, яка повністю виключає можливість реалізації їхніх воєнних планів. І що важливо — цей показник лише зростатиме… Чим далі, тим більше — тупа, кривава м’ясорубка», – додає він. Кожна спроба просування перетворюється для Росії на стратегічне самознищення, пожираючи людські та матеріальні ресурси без жодної реальної перспективи досягнення кінцевої мети. І на цьому тлі заяви Путіна про тисячі одиниць нової техніки (4 тисяч одиниць бронетанкового озброєння, 180 бойових літаків і вертольотів, якихось роботів, лазерів і іншої номенклатури), як зазначає Коваленко, виглядають особливо «смішно», коли «наші позиції окупанти штурмують на білих "Нивах" і електросамокатах».
Додатковим свідченням неспроможності Росії є постійний зрив термінів виконання навіть тактичних завдань.
Коваленко нагадує про цілі, поставлені перед російським командуванням на 2024 рік: штурм Покровська, окупація Курахового, просування на Сіверськ, вихід на Костянтинівку, захоплення Торецька, Часового Яру та інші. «Чи були виконані ці завдання у 2024 році? Ні. І станом на перший квартал 2025-го вони теж залишаються нереалізованими», – констатує експерт. Наприклад, Часів Яр тримає оборону понад півтора року, а спроба захопити Торецьк силами 8-ї армії за місяць призвела лише до незначного просування ціною величезних втрат. «Це вкотре доводить, що Росія не здатна ефективно проводити масштабні наступальні операції в стислий термін. Їй бракує як живої сили, так і технічних ресурсів», – підсумовує Коваленко. А так звана "літня наступальна кампанія Путіна", за його словами, є лише спробою надолужити провали минулого року. Росія катастрофічно буксує, не зумівши повністю окупувати жодну з ключових областей в їх адміністративних межах: «І я маю на увазі не лише Донеччину, а й Луганщину, де ситуація для них також далека від контрольованої. Про Правобережну частину Херсонщини чи Запорізьку область — взагалі не йдеться».
У цьому контексті повертаємося до заяви Трампа.
Кирило Сазонов, звертаючись до реалій 2022 року, підкреслює, що Росія та багато хто на Заході (і навіть в Україні) не вірили у спроможність ЗСУ чинити опір. «Пане Трамп, вони справді вірили, що ЗСУ не існує. Що опору не буде. Що в них — «друга армія світу». І, будемо відверті, не тільки вони так думали… А ми? А ми виявилися міцні. Попри брак техніки, БК, і всього на світі», – акцентує Сазонов. Він також відзначає безпрецедентний волонтерський рух, який став символом української стійкості. Висновок однозначний: «Відмова від захоплення України — це не поступка з боку Росії. Вони намагалися. Вони справді дуже старалися. Але отримали по пиці. І не тільки. Не змогли. Всі були в шоці. Це і є реальність. Як ви самі кажете — «карти на руках»».
На думку Олександра Коваленка, Трамп ігнорує детальну інформацію від американських розвідструктур і натомість «послуговується сумнівними тезами, які часто межують із конспірологією». Коваленко пояснює це впливом найближчого оточення Трампа, яке, так само як і він, «не мають ані необхідних знань, ані належного розуміння ситуації» і формують «альтернативну реальність».
Підсумуємо: Росія не відмовляється від захоплення всієї України з доброї волі – вона просто не має для цього ані сил, ані ресурсів. Математика втрат, вичерпання технічного потенціалу та нездатність досягати навіть проміжних цілей чітко вказують на межі її можливостей. Будь-які заяви, що ігнорують цю сувору реальність, є або проявом глибокого нерозуміння ситуації, або свідомою політичною маніпуляцією. Україна, попри всі виклики, продовжує доводити свою стійкість та спроможність захищати власну незалежність, спираючись не на міфічні "поступки" агресора, а на мужність своїх захисників та реальну оцінку можливостей ворога.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
