Безперервна мобілізація: Кремль готує нескінченний потік «гарматного м’яса»? 07.10.2025 18:54 Укрінформ Цілорічний призов, «гібридні» механізми поповнення «гарматного м’яса»… Аналізуємо, що за цим стоїть і чого очікувати від України
Літня наступальна кампанія російських окупаційних військ, попри значні втрати, не принесла Кремлю стратегічних успіхів. Однак Росія вже готується до нового, осінньо-зимового етапу, де ключовою ідеєю, очевидно, буде залучення Сил оборони України до виснажливих міських боїв за ключові населені пункти, насамперед Донецьку область. Успіх цих операцій для ворога безпосередньо залежить від наявності двох основних ресурсів: техніки та особового складу. І якщо з першим у Російської Федерації все більше проблем, то другий ресурс Москва намагається зробити практично невичерпним.
Путін, пам’ятаючи про різко негативну реакцію громадськості на «часткову» мобілізацію 2022 року, знову уникає її публічного оголошення. Натомість Кремль запроваджує нові, більш «гібридні» механізми поповнення армії, які можуть перетворити мобілізацію на постійний, цілорічний процес. Новий указ про осінній призов та законопроект про його цілорічний запроваджений – це не просто адміністративні зміни, а ознаки того, що Росія готується до тривалої війни на виснаження, де головною ставкою будуть людські ресурси.
«Гібридний формат» замість відкритого призову: чому Кремль обирає тіньовий шлях
Питання, чи наважиться Кремль розпочати нову хвилю відкритої мобілізації, залишається одним із ключових у прогнозуванні подальшого ходу війни. Більшість експертів сходяться на думці, що Путін до останнього намагатиметься уникнути прямого наказу, подібного до того, що був у вересні 2022 року. Причина – високі політичні ризики та соціальна напруженість, яку неминуче спровокує такий крок. Досвід дворічної давнини, коли сотні тисяч росіян втекли з країни, а рівень тривожності в суспільстві різко зріс, став для Кремля холодним душем.
Натомість російська влада обрала інший шлях – прихований, але систематичний набір людей до армії. Як зазначає військовий експерт, майор НГУ у відставці Олексій Гетьман, юридично «часткова» мобілізація в Росії ніколи не припинялася.
«Часткова» мобілізація в Росії, якій підлягають люди віком від 18 до 50 років, що поділяються на категорії «А» та «Б» – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 року. (…) Юридично тут немає нічого нового, але фактично оголошена мобілізація майже ніколи не застосовувалася. Кремль робив ставку на контрактників, ув’язнених, працівників «Вагнера», а також на вербування в депресивних регіонах, де їх заманювали пільгами для покриття боргів чи іншими соціальними бонусами. Це дозволило уникнути масового невдоволення всередині Росії, – пояснює експерт.
За його словами, смерть контрактника сприймається російським суспільством набагато спокійніше, адже людина нібито зробила «свідомий вибір» в обмін на гроші. Така стратегія дозволила Кремлю щомісяця поповнювати армію на 30-35 тисяч осіб, що приблизно дорівнює щомісячним втратам. Тобто, існуюча система набору ледве компенсує втрати, але не дозволяє створювати значних резервів для масштабних наступальних операцій.
Саме в цьому контексті варто розглянути нещодавній указ Путіна про осінній призов 135 000 осіб. Хоча деякі ЗМІ назвали цю цифру «рекордною», насправді вона добре відповідає середній статистиці останніх років. Як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), кількість призовників поступово зростає з кожним сезоном, але стрибка не відбулося: «Росія призвала 147 000 навесні 2023 року та 130 000 восени 2023 року; та 150 000 навесні 2024 року та 133 000 восени 2024 року».
Тоді який сенс?
Йдеться не стільки про кількість 135 тисяч, скільки про те, як система використовуватиме цих призовників. Це ключовий елемент «гібридної мобілізації»: призов стає першим етапом конвеєра, кінцевою метою якого є відправлення на фронт контрактником. Як зазначають аналітики ISW, «російські чиновники продовжують обманювати та змушувати призовників підписувати військові контракти з Міністерством оборони Росії, щоб збільшити кількість військовослужбовців, які розгортаються для участі в бойових діях в Україні». Цей механізм дозволяє формально уникнути порушення закону, який забороняє відправлення призовників до зони бойових дій, але фактично перетворює призов на приховану мобілізацію.
Таким чином, осінній призов – це не надзвичайний захід, а планова частина великої «гібридної» мобілізаційної машини. Він працює повільніше, ніж відкрита мобілізація, але створює менше соціальних ризиків для режиму. Військовий оглядач групи «Інформаційний опір» Олександр Коваленко переконаний, що Путін продовжить діяти в такому форматі.
«Він не оголошуватиме відкриту мобілізацію, а діятиме у «гібридному форматі». Він змушений збільшувати темпи мобілізації особового складу, бо вже не може забезпечувати потреби армії виключно добровольцями. Потенціал «добровільної мобілізації» вичерпано, і цього явно недостатньо для Кремля», – зазначає Коваленко.
Цілорічна війна: як Держдума хоче легалізувати «нескінченний» потік солдатів
Якщо осінній призов – це тактичний елемент, то законопроект про цілорічний призов, схвалений Державною Думою Російської Федерації в першому читанні 24 вересня, вже є стратегічною зміною. Ця ініціатива, яка передбачає призов з 1 січня по 31 грудня, фактично перетворює систему мобілізації з дискретної на постійну. Це означає, що військкомати працюватимуть безперервно, а потік людей до армії стане безперервним.
У геополітичному плані це чіткий сигнал: Путін не планує зупинятися і готує Росію до тривалої, виснажливої війни не лише проти України, а й, можливо, до майбутніх конфліктів. Створення постійно діючого механізму поповнення армії дозволить Кремлю підтримувати високу інтенсивність бойових дій та формувати нові угруповання військ.
Олександр Коваленко пропонує просту арифметику, яка демонструє масштаб прихованої загрози цього законопроекту: «Раніше він [призов] проводився лише двічі на рік – навесні та восени. Середньостатистичні показники цих кампаній становили близько 130 тисяч осіб кожна. Відповідно, Росія могла б мобілізувати приблизно 260 тисяч призовників на рік. Якщо буде запроваджено новий формат цілорічного призову, фактична кількість мобілізованих може зрости щонайменше вдвічі. Це означає, що протягом року російські військкомати будуть набирати особовий склад – без пауз та перерв – і загальна цифра може сягнути приблизно 500 тисяч осіб на рік».
Але це лише частина загальної картини.
Якщо до цих 500 000 потенційних призовників додати приблизно 350 000 «добровільних контрактників», яких Російська Федерація щорічно набирає, то загальний мобілізаційний потенціал може сягати 850 000 осіб щорічно. Це колосальна цифра, яка навіть з урахуванням втрат дозволить противнику не лише утримувати фронт, а й накопичувати резерви.
Ключовим механізмом перетворення призовників на повноцінних солдатів окупаційної армії є примус до підписання контракту. Як пояснює Коваленко, для російського командування це лише формальність: «потрібен лише підпис на відповідному документі, і людина вже вважається боєздатним підрозділом регулярних військ». Тиск може варіюватися від психологічного до прямого примусу. І не виключено, що в майбутньому Кремль може законодавчо прирівняти строкову службу до контрактної для участі в «спеціальних операціях».
«У наступному циклі тиску можливий жорсткіший сценарій – коли призовників одразу відправлятимуть на фронт без додаткових процедур. Це вже не питання «морального переконання», а прямого примусу чи репресивних заходів. Саме так Росія зможе закріпити та підтримувати високі показники набору», – прогнозує експерт.
Кількість проти якості: «М’ясні шторми» як стратегія та виклик для України
Збільшення мобілізаційного потенціалу неминуче створює для Росії ще одну проблему – неможливість якісно забезпечити, озброїти та навчити таку величезну кількість людей. Про це заявляє генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.
«Головна проблема Російської Федерації — це не лише брак техніки, а й нездатність забезпечити мільйони мобілізованих людей зброєю та бронею. Натомість ворог робить ставку на чисельну перевагу та масовані «м’ясні штурми»», — стверджує Ягун.
За його словами, більшість новобранців, яких Росія щомісяця набирає, швидко гинуть на передовій, оскільки їх викидають на передову практично без підготовки. Це підтверджує тезу про те, що для російського командування людське життя залишається розмінною монетою, а головна тактика — засмічувати українські позиції трупами.
Павло Лакійчук, керівник програм безпеки Центру глобалістики «Стратегія XXI», пропонує розглянути «вилку» між щомісячними втратами противника та його мобілізаційними можливостями. Наразі ці показники приблизно рівні.
«Вони можуть щодня запускати в цю мобілізаційну машину близько 1200-1300 людей. А скільки втрат несуть Збройні сили України? Приблизно стільки ж. (…) Росіяни здатні компенсувати втрати особового складу за рахунок мобілізації, але не можуть накопичити значні сили для створення резервів», – аналізує Лакійчук.
Однак запровадження цілорічного призову може змінити цей баланс, дозволивши Росії не лише компенсувати втрати, а й формувати нові угруповання. А це створює серйозні ризики не лише для України.
Як застерігає Олександр Коваленко, така кількість особового складу «дає Кремлю можливість не лише продовжувати нинішню інтенсивність бойових дій в Україні, а й формувати нові оперативні угруповання, що створює потенційну загрозу для сусідніх держав – як країн-членів ЄС, так і пострадянських країн – з метою розширення та масштабування війни, адже саме за рахунок війни живе режим Путіна».
Що це означає для України? Нам доведеться протистояти величезній масі людей. Відповідь на цей виклик має бути асиметричною. Якщо ворог розраховує на кількість, ми повинні протистояти йому технологіями та ефективною тактикою знищення живої сили.
Олександр Коваленко пропонує конкретні кроки: «Нам потрібно відійти від тактики виключно протидії ворогу, який рухається механізованими колонами… Зараз має зміститися пріоритет: мета — максимально ефективно знищувати живу силу противника. Дуже важливо переорієнтуватися на систематичне застосування протипіхотної зброї: розширити використання протипіхотних мін та загороджень, активніше використовувати засоби, що запобігають атакам піхоти — колючий дріт, спіральні загородження («Єгоза») тощо; а також розглянути інші засоби, що дають змогу вражати великі скупчення людей. Ми повинні гіпертрофувати класичну протипіхотну зброю та зробити цей аспект ключовим пріоритетом нашої нинішньої стратегії активної оборони».
Йдеться про те, щоб кожен метр української землі перетворити на смертельну пастку для окупанта, максимізуючи ціну кожного «м’ясного штурму».
Висновок
Аналіз останніх кроків Кремля не залишає сумнівів: Росія готується до затяжної війни на виснаження. Замість ризикованої відкритої мобілізації російська влада будує постійну «гібридну» систему, яка дозволить безперервно поповнювати армію людськими ресурсами. Законопроект про цілорічний призов є ключовим елементом цієї нової стратегії, метою якої є перетворення всієї країни на військовий табір, що працює на потреби фронту.
Це створює екзистенційний виклик для України. Протистояти ворогу, який готовий безкінечно кидати своїх громадян у бій, можна лише завдяки технологічній перевагі, інноваційним тактичним рішенням та максимальній ефективності знищення живої сили противника. Боротьба з «м’ясним» вторгненням вимагає від нас не лише непохитності в обороні, а й стратегічного переосмислення методів ведення війни, де головним пріоритетом є не просто утримання територій, а максимальне знищення живої сили противника всіма доступними засобами.
Мирослав Ліскович. Київ
Мобілізація Путін Збройні сили України Державна Дума Російської Федерації Росія Україна проти Росії Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
