Кримінальні провадження НАБУ викликають подив, оскільки вони здебільшого стосуються неправдивих декларацій посадовців або переслідування посередників та бізнесменів, а не тяжких злочинів, скоєних високопосадовцями. Колишній заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков вказує на відсутність прикладів притягнення високопосадовців до відповідальності за корупційні дії.
Кримінальні провадження, які розслідують детективи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), викликають подив. Адже вони не стосуються тяжких злочинів, скоєних топ-посадовцями – вони переважно стосуються неправдивих декларацій посадовців або переслідування посередників чи бізнесменів. Таку думку висловив колишній заступник голови Державного бюро розслідувань Олександр Бабіков в ексклюзивному коментарі УНН .
Справи НАБУ: кого переслідують замість топ-чиновників
Справи, які вони розслідують, скажімо так, дивують. Бо замість того, щоб розслідувати корупцію високопосадовців у топ-100, як це передбачено їхнім профільним законом, основна маса справ — це якісь незрозумілі посередники, керівники малих підприємств тощо.
– зазначив Бабіков.
За його словами, наразі немає жодного прикладу, коли високопосадовець, зокрема міністр, був притягнутий до відповідальності за серйозний корупційний акт та був покараний, за винятком випадків, пов'язаних з неправдивим декларуванням активів.
Водночас, понад 20 вироків у Верховному Суді засекречені – без жодних правових підстав. Тому виникають сумніви й щодо того, які рішення там приймалися та наскільки вони об’єктивні.
– додав Бабіков.
Чи є справа Федоричева прикладом спроби рейдерства?
Одним із випадків, який не лише дивує, а й може слугувати прикладом рейдерства та корупції в антикорупційному органі, є кримінальне провадження проти Олексія Федоричева, співінвестора групи компаній «ТІС» та бенефіціара двох великих терміналів у порту «Південний» – «ТІС-Зерно» та «ТІС-Добрива». Він давно проживає в князівстві Монако, але намагається продовжувати вести бізнес в Україні, незважаючи на те, що детективи НАБУ переслідують його вже понад 10 років.
Кримінальна справа проти Федоричева, яку розслідує НАБУ, з самого початку викликала багато питань, адже він не є топ-посадовцем, і його діяльність не входить до сфери розслідування детективів Антикорупційного бюро. Дії правоохоронців більше нагадують спроби групи осіб заволодіти активами бізнесмена шляхом кримінального переслідування.
Адже протягом понад 10 років детективам так і не вдалося зібрати достатньо доказів, щоб передати справу до суду по суті, а численні спроби оголосити бізнесмена підозрою, арештувати його активи та застосувати до нього запобіжний захід закінчилися безуспішно.
Суд Князівства Монако у своєму рішенні підтвердив, що характер справи за участю Федоричева вказує на діловий спір, але аж ніяк не на кримінальне діяння.
Навіть судді Вищого антикорупційного суду неодноразово наголошували на відсутності підстав для призначення низки запобіжних заходів, на яких наполягали детективи НАБУ. Вищий антикорупційний суд також не побачив потреби продовжувати терміни розслідування цієї кримінальної справи. Однак це не зупинило детективів. Очевидно, заради рейдерського захоплення ласого шматочка бізнесу – терміналів у порту «Південний» – справу офіційно передали на розслідування до Національної поліції. До слідчої групи також увійшли детективи НАБУ, які продовжують тиснути на своїх колег-правоохоронців та вимагають подальшого переслідування бізнесмена.
В результаті, бізнес, який є критично важливим у воєнний час (а ми говоримо про перевалку зерна, а отже, і про продовольчу безпеку), не може працювати на повну потужність.
За словами Олександра Бабікова, рейдерство за участю правоохоронців стало можливим через прогалини в системі та значно посилилося після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, коли увага як суспільства, так і влади зосередилася на війні.
Я думаю, що ця тенденція завжди була, більшою чи меншою мірою. Але після війни можливості різко зросли, а отже, стали більш поширеними. Судовий контроль був значно послаблений після початку повномасштабної війни, що дало змогу проводити безконтрольні обшуки, вилучати майно тощо. Тож, на жаль, так, ця тенденція існує, і вона лише посилюється.
– зазначив колишній заступник голови Державного бюро розслідувань.
Корупційні скандали в НАБУ
За словами адвоката, покращити ситуацію можна лише комплексним підходом до вирішення проблеми. Цього неможливо досягти без змін до кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також кадрової роботи.
Проведення конкурсів, коли конкурсна комісія ні за що не відповідає, а рекомендує певного кандидата, якого заздалегідь узгодили та затвердили, говорить, з одного боку, про фіктивність усіх цих процедур, а з іншого боку, про те, що потрапляють не найкращі, а ті, хто «повинні» потрапити. Відповідно, вони виконуватимуть не функції, визначені законом, а завдання, які перед ними поставлені.
– зазначив Бабіков, додавши, що має бути персональна відповідальність за кадрові рішення.
Системний характер кадрової проблеми, зокрема в НАБУ, підтверджується шлейфом скандалів, який тягне детективів за собою вже багато років.
До останніх належать незаконний обіг наркотиків, зловживання впливом та переслідування посадової особи Укрзалізниці з корисливої цілі.
Наприклад, колишній детектив Тарас Лікунов, який розслідував справу проти Укрзалізниці, зайняв посаду в цій компанії після того, як фігуранта кримінального провадження було звільнено. Тобто таким чином детектив фактично «звільнив» посаду для себе, що, на думку експертів, є прямим порушенням Закону «Про запобігання корупції» та конфліктом інтересів.
Не менш цікаві справи проти детектива НАБУ Руслана Магамедрасулова, який разом зі своїм батьком, громадянином Російської Федерації, за версією слідства, займався торгівлею канабісом з Дагестаном. Йому інкримінують державну зраду. Крім того, його підозрюють у зловживанні впливом за незаконне шахрайство з податками українських підприємств на суму 30 мільйонів гривень, за що він мав отримати 900 тисяч гривень. Детектив НАБУ мав вплинути на органи Державної податкової служби України для прийняття незаконних рішень про виключення близько десяти компаній зі списку ризикових. Що є явним свідченням корупції в НАБУ.
Тож, очевидно, замість розслідування корупції топ-класу, детективи НАБУ займаються другорядними справами проти посередників та бізнесменів, що говорить про їхній пошук додаткових джерел доходу. На тлі засекречених вироків Верховного Суду України та скандалів із детективами, підозрюваними у корупції, зловживанні впливом та звинуваченнями у державній зраді, НАБУ все частіше виглядає не як антикорупційний орган, а як інструмент рейдерства, вибіркового правосуддя та тривалого тиску на бізнес.
Вибіркове переслідування може безпосередньо вплинути на продовольчу безпеку, підірвати довіру міжнародних партнерів та загалом вплинути на готовність інвесторів вести бізнес в Україні, де будь-хто може опинитися під рейдерською атакою.
