Генерал Девід Л. Грандж, очільник наглядової ради української “Авіакомпанії Константа” з 2024 року, відкриває думки щодо трансформації Збройних Сил України, вивчених уроків конфлікту та майбуття повітряних сил країни.
Українська “Авіакомпанія Константа” збільшила свій потенціал командою призначенням на пост голови наглядової ради Девіда Л. Гранджа – генерала-майора армії США у відставці з видатним військовим біографією. Протягом тридцятирічної служби генерал виконував обов’язки у 101-й повітрянодесантній дивізії під час В’єтнаму, очолював ескадрон у підрозділі спецпризначення “Дельта” під час операції в Гренаді, командував оперативною групою під час конфлікту в Перській затоці, стояв на чолі полку рейнджерів і керував 1-ю піхотною дивізією “Велика червона” перед відходом з лав армії у 2000 році.
В Україні Девіда Гранджа знають першочергово як засновника Фонду Osprey Global Solutions Ukraine, що безоплатно здійснює підготовку за стандартами НАТО для українських рятувальників та військовослужбовців з протимінної діяльності, знешкодження вибухонебезпечних об’єктів та надання невідкладної медичної допомоги. Генерал фокусується на кризовому менеджменті та, крім участі в інших гарячих точках, сприяв евакуаційним процесам з Афганістану протягом періоду з 2021 до 2023 років.
Як голова наглядової ради “Авіакомпанії Константа” Девід Грандж залучений до міжнародних проєктів та майбутніх стратегій компанії в контексті відбудови України.
В бесіді для УНН він висловлює погляди щодо еволюції Збройних Сил України, готовності до довгострокових викликів, необхідних заходів для зміцнення обороноздатності, загроз безпеці, включно із розмінуванням, та перспектив авіації України.
Пане Генерале, спостерігаючи за українськими військами з 1995 року, як би ви визначили їхній шлях від армії радянської формації до сучасної загартованої вогнем армії? Які визначальні моменти цієї зміни?
Перший мій візит стався в 1995 році під час спільних маневрів “Партнерства заради миру” на навчальній зоні біля Львова за участю українських десантних підрозділів та бронетанкових частин. На той час я займав посаду помічника командира дивізії в 3-ій піхотній дивізії армії США, розквартированій у Німеччині.
Те, що відразу звернуло на себе увагу на навчаннях – їх заснування на радянській парадигмі. До падіння стіни (падіння Берлінської стіни як символ завершення епохи СРСР і краху радянської військової моделі – ред.) здавалося, що радянські військові значно потужніші, ніж це показали тренування. Незважаючи на бадьорий дух та вагому фізичну витривалість особового складу, із яким не абияк цікаво було співпрацювати, виразно простежувались недоліки системи: недбалість у підтримці техніки, дефіцит навичок та недостатні управлінські здібності. Потребу впровадити західні стандарти було нагальною. Не все, що практикує Захід, є бездоганним, але підхід точно був переважним над радянським. Подібне я спостерігав в інших східноєвропейських країнах, на Близькому Сході, у Південно-Східній Азії. У 2014 році функціонували добрі програми співпраці України зі Злученними Штатами та силами НАТО, такими як британська та бельгійська армії, які помітно позитивно вплинули на обох партнерів.
Коли у лютому 2022 року спалахнула повноцінна війна, і російські війська атакували Україну, українська армія виявилася в положенні боротьби за існування, подібно до багатьох громадян, що підтримували державу, будь то рятувальники чи селяни, які взялися за зброю. Вони скоїли вражаюче, зупинивши наступ сил РФ головним чином завдяки протитанковій зброї. Українці скористалися вразливостями противника: слабкою логістичної підтримки, недоліками у підтримці техніки, неадекватним керівництвом та нездатністю адаптуватись до викликів реальності.
Щасливо, вторгнення зупинили, українська армія оперативно здійснила перегрупування, побудувала все, що можливо було негайно в умовах кризи, і витіснила росіян на багатьох напрямках. Крим уже перебував під окупацією, як і частина територій, але українцям вдалося повернути чимало землі.
Протистала сторона також перегрупувалася, і лінії опинилися в застійному положенні. Багато українських воєначальників відзначають схожість із Першою світовою війною – позиційна оборона з гібридними воєнними інноваціями. Проблема окопної війни в тому, що це силоміць виснажливе перемалювання живих ресурсів як солдатів так і цивільних осіб, і ці втрати щодня збільшуються.
Інновації зберегли Україну в той період. Українці вдосконалювались оперативніше за росіян. Сили РФ покладаються переважно на масу, будь то тисячі солдатів у наступі, сотні одиниць бронетехніки, ракет або безпілотників. Розробки, впроваджені Україною, – це не лише про дрони, які в усіх на слуху, але й тактика. Тактика протидії радіоелектронній протиборству, методи роботи з соціальними платформами, партизанські методи боротьби поза лінією фронту та атаки в глибину російських позицій.
За допомогою ударів ракетами та дронами по російських цілях – логістичних вузлах та аеродромах із бомбардувальниками стратегічного призначення – українці відібрали у росіян контроль над Чорним морем, не маючи власного флоту і застосовуючи неконвенційні методи ведення війни. Гадаю, українці потопили близько третини кораблів російського Чорноморського флоту.
Однак зараз ситуація поставлена, де обидві сторони вже мають дрони, здібності радіоелектронної боротьби й використовують соціальні медіа. По обидва боки лінії фронту розгорілася гібридна війна.
Знання та досвід, накопичені українськими військовиками та передані союзникам по НАТО, зокрема США, є унікальними. Америка намагається впровадити означення вивчене українськими силами в цій війні, яка одночасно поєднує звичайні методи боротьби та незвичайні підходи до бойових дій.
Ви щойно згадали уроки, засвоєні українською армією, що можуть бути вжиті не лише Україною, але й США та іншими країнами. Яби треба було коротко назвати ці уроки, що би ви відповіли?
Безумовно, це використання безпілотників. Кожний із воєнних конфліктів в історії зазвичай характеризується ключовим чинником, який є результатом розвитку технологій і тактики. В Першій світовій таким чинником став танк, у Другій – блискавична війна. Гелікоптер також визначав перебіг збройних конфліктів.
Дрон є ключовим чинником цього протистояння, однак також суттєво змінила ситуацію радіоелектронна боротьба, маскування на передовій, укриття від артилерії, повітряної атаки та ракетних ударів. Вміння розвивати інновації у повітрі, на воді та на суші визначальне, географічні умови відіграють роль. Як ефективно використовувати рельєф місцевості? Як сховати значні угруповання? Як підтримувати зв’язок за наявності засобів радіоелектронної боротьби?
Всі згадують дрони, але існують численні методи та процедури, які з часом розвинуться у військову доктрину – тобто зразок ведення бою. Далі постає питання: як без втрат перенести ці уроки на інші види протистояння?
Виклик для Америки в тому, що спектр воєнних угруповань варіюється від операцій із визволення заручників чи нейтралізації терористичних загроз до можливих повномасштабних воєн із суперниками масштабу Росії чи Китаю. США доводиться засвоювати інновації, розроблені Україною, та втілювати їх відповідно до мети своїх збройних угруповань. Американські військові присутні щоденно у понад сотні країн світу, і обставини їхнього призначення відрізняються.
Збройні сили Сполучених Штатів не є чисельно великими. В піхоті налічується менше мільйона солдатів, готових до бою, і багато з них виконують інші завдання. Маємо перевагу у технологічних розробках, але не пропонуємо відповіді на всі питання, тож спираємось на союзників, таких як Україна.
Які конкретні інноваційні рішення та тактичні настанови з дій України мають розглядатись збройними силами світу? Які доробки ви звиважаєте найбільш визначальними для змін?
Доцільно аналізувати це крізь різні військові функції – атака, оборона, маневр, авіаційна підтримка, артилерійський вогонь, мінно-вибухові справи чи медичний захист. Найбільше мого досвіду стосується медичної сфери. Наша організація працює в Україні з початкових місяців після вторгнення 2022 року, переважно у галузі медичного забезпечення – доставляємо хірургічне обладнання, тренуємо медиків з травматологічної допомоги, а також займаємось знешкодженням небезпечних зон.
Методики, техніка та процедури, які військові США застосовують для медичної підтримки поранених та їх вивезення, не працюватимуть належним чином у такого типу війні. “Золота година” – період, необхідний для евакуації травмованого бійця з передової до наступного рівня допомоги – не є гарантією виживання без повної переваги у повітрі. Америка зазвичай володіє авіаційною перевагою, що дає свободу дії начальникам та політичній владі.
Проте цей механізм не спрацює, якщо зіштовхнемось із Росією чи Китаєм, або навіть деякими менш розвиненими державами, через загрозу із боку ППО або тактик, засвоєних у Сомалі при використанні РПГ. Медична евакуація є вагомим обов’язком командирів та керівників держави. Ми залучаємо Україну до вдосконалення методів вивезення для порятунку поранених бійців, що є значним чинником бойового духу та нашим боргом.
Після припинення активних бойових дій, що критчии військові здібності має зберегти Україна для стримування подальшої агресії РФ? Як держава має збалансувати демобілізацію та довгострокову готовність?
Коли поглянути на досвід Штатів після Другої світової, американці були знервовані війнами, як і теперішні українці. Ніхто не прагнув продовження воєнних дій. Проте вже за п’ять років розпочалася війна в Кореї. Ми зневажили підготовкою до подальших загроз – скоротили армію, зупинили закупівлю нових озброєнь, не розвивали технології. Північна Корея застала нас непідготовленими.
Аналогічна картина повторилась після В’єтнаму. Суспільство відкидало саму ідею війни, ми опинилися в колі інформаційного протистояння та пропаганди. Америка потрапила у смугу неприйняття військових. Потім настав період скрутних часів. Підготовка була мінімальною. Військова тема перетворилася на табу. Ми знову були нездатні на адекватний відсіч наступним викликам. Ситуацію покращив президент Рейган.
Коли Україна досягне певних узгоджень з Росією, не варто розслаблюватись. Україна мусить побудувати потужну основу для призову та підготовки людського ресурсу. Навіть якщо громадяни пройдуть військовий тренінг, а потім повертаються до цивільки, вони повинні бути готовими до миттєвого виклику. Україні мало б дотримуватися досвіду Ізраїлю через наявні загрози. Потрібні навчені люди, готові відразу приєднатися до військової служби. Коли почнеться загроза, часу на нарізання заплутаної системи мобілізації вже не лишиться.
Якщо досягнуто припинення вогню, неминуче виникнуть його порушення. Імовірно, Путін влаштує тактичну паузу. Проте Україна має залишатися в стані постійної готовності до опору на суходолі, воді та в небі, використовуючи внутрішні ресурси, можливий внесок партнерів, та те, що може виробляти самостійно.
Для цього треба турбуватися про воїнів, чи повертаються вони після служби до громадянського життя чи ні. Важливо забезпечити постійну підтримку з першого дня служби до відставки, включаючи ветеранські центри медичної допомоги для протезування, лікування посттравматичного синдрому, а також допомогу для родин військових. Без цієї системи піклування в бійців не буде мотивації чи бажання повертатись до лав за потреби.
Коли Україна отримує зброю, її треба постійно обслуговувати та проводити регулярні навчання з обслуговчого персоналу. Перевага України полягає в оборонній позиції, яка завжди легша за наступальні дії. Боронити свою землю – свої поля сонець та жита, міста та села. Ви маєте непереможну волю захищати свою територію.
Продовжуйте вдосконалювати технологічний потенціал, розбудовувати армію та наголошувати на посиленні сил оборони, як це роблять країни Балтії, Польща, Словаччина, Угорщина та Румунія. Військова готовність не може припинитись – ви існуєте у складному геополітичному середовищі.
Які економічні та державні реформи є ключовими для підтримки оборони України на довгій дистанції? Де ви бачите головні перепони для побудови самодостатньої бази оборонної промисловості?
Важливо створювати державно-приватні альянси між бізнесами та армійськими інституціями. У США ми це активно практикуємо, незважаючи на труднощі – бюрократичні процедури надто повільні для нинішніх реалій.
Розбудова міцної промислової основи є пріоритетом. Для України, яка не є членом НАТО, життєво важливими є двосторонні угоди із Штатами, Британією та іншими партнерами.
Україна має серйозні можливості для глобального партнерства. Сполучені Штати не можуть підтримувати свою військово-промислову силу без експлуатації сировинних ресурсів, а Україна має найбагатші в Європі поклади мінералів та рідкісноземельних металів. Важливо невідкладно заключати стратегічні угоди зі США, застосовуючи обережний підхід – приймати доступні сьогодні пропозиції та встановлювати партнерські зв’язки. Ці ресурси критично необхідні США та Європі для створення всього: від мобільних пристроїв та комп’ютерів до супутників та військових систем.
Необхідно терміново працювати над залученням закордонних інвестицій і технологій на терени України, як під час війни, так і після її завершення. Економічне відродження є пріоритетним. Хоча в країні існують бюрократичні шлагбауми, як у ЄС, а також проблеми зі зловживаннями, властиві багатьом країнам, саме вони відштовхують інвесторів. У переговорах з членами Конгресу та сенаторами постійно обговорюються питання корупційних ризиків, неефективності та надлишкового регулювання, що ускладнюють співпрацю компаний з Україною. Цю ситуацію терміново потрібно змінити.
Оскільки Україна протистоїть наймасштабнішому у світі виклику розмінування, які дії є найкритичнішими, і яким чином міжнародне співтовариство має пріоритезувати підтримку цього питання?
Це питання особливо для мене важливе. Я безпосередньо працював над розмінуванням у Боснії та Герцеговині після балканського конфлікту. Схожі проблеми існують у Камбоджі, багатьох місцевостях Близького Сходу та Африки, проте Україна зараз зіткнулася з наймасштабнішими викликами в цій сфері.
Завдання має декілька рівнів складності: по-перше, це сільськогосподарські землі – поля сонець і жита з величезними мінними полями, що вимагають спеціальної техніки та зовнішньої підтримки; по-друге, це специфічні загрози у вигляді мін, саморобних вибухових пристроїв та пасток у населених районах, школах і дитячих ігрових зонах, встановлених групою “Вагнер”, чеченськими формуваннями та іншими російськими структурами, знешкодження яких може потребувати досвіду та відповдальної кваліфікації саперів.
Зволікання лише поглиблює проблему. Коли в пошкоджених артилерією чи ракетами районах відбувається відновлення рослинності, процес розмінування суттєво ускладнюється. Міни зміщуються в ґрунті через погодні явища, замерзання та розмороження, повені. Терміново мусять бути активізовані процеси очищення територій.
Багато міжнародних партнерів планують надати допомогу Україні в цьому питанні лише після припинення вогню, але це помилковий підхід. Розмінування має розпочатися негайно. Це завдання виходить на перший план поряд із відбудовою критичної інфраструктури – електрики, води та палива.
Необхідно розширити програми підготовки та збільшити кількість контрактів з іншими країнами та міжнародними організаціями для підтримки протимінної діяльності. Отримання міжнародної допомоги для гуманітарної складової проблеми розмінування значно легше, ніж для бойових операцій, через її неконфліктний характер. Наша організація, незважаючи на мініатюрність, продовжує давати допомогу в межах цього виклику.
Ви стали членом наглядової ради “Авіакомпанії Константа” у квітні 2024 року, на піку війни. Що вас спонукало прийняти це рішення? Як компанія реалізовує наміри світового рівня та підготовку до відновлення України?
Мені треба було серйозно усвідомити цю пропозицію. Участь у складі наглядової ради іноземної компанії регулюється суворими правилами в США. Я був змусений переконатися у відсутності ризику конфлікту інтересів, тож провів самостійне дослідження, щоб переконатися в бездоганності колективу і високому рівні управління компанії.
Додатково, я вивчив діяльність компанії за кордоном – в Африці, Центральній Азії та окремих країнах Європи. “Авіакомпанія Константа” успішно працює на глобальному рівні, застосовуючи власні літаки та екіпажі, має кваліфікованих пілотів та забезпечує відповідне технічне обслуговування, що є критичним де завгодно в світі, і тому вона здобула міжнародне довіру.
Після встановлення режиму спокою “Константа” здатна сприяти відбудові України, здійснюючи моніторинг вздовж лінії зіткнення чи визначених зон. Компанія здатна розпочати роботу миттєво завдяки світовому досвіду – вантажно-логістичні перевезення, медична евакуація, постачання продовольства, підтримка гуманітарних заходів з відтворення України, а також поновлення авіаліній між Україною та країнами Європи.
Для цього у компанії є всі необхідні складові: ресурси, професійний керівний склад та сумлінна репутація надійної організації. Вони на повну готові до запуску, і я гордий бути частиною цього колективу.
Авіаційний сектор України нині долає безпрецедентні виклики. Підкажіть статегії для збереження потенціалу невідкладно, і чому ви вважаєте авіацію ключовим компонентом як держбезпеки, так і економічного відродження майбутньої України?
Я б сказав те саме про судобудівну галузь, що й про авіаційну. Україна мусить функціонувати як повноцінна держава у повітрі, на суходолі та на воді. Кожна країна має повітряний суверенітет та територію, але не всі мають доступ до моря.
Коли буде оголошено припинення вогню, яку роль відіграватиме авіація? Україна має розпочати підготовку вже сьогодні. Важливо допомагати “Константі” в її світових операціях, щоб компанія була здатна негайно поновити активність в Україні. Конструювання нових повітряних суден та проходження сертифікаційних процедур потребує значного часу. Тож потрібно підтримувати тих, хто вже зараз показує свою готовність – це забезпечить належний рівень підготовки, коли повітряний простір знову відчиниться для нормального функціонування.
Бюрократичні процедури, що можуть обмежувати діяльність, повинні бути спрощені для авіації та морських перевезень. Колиб я був на чолі України, я би наполегливо наполягав на цьому, адже час настане, і ви мусите бути готові. Уряд відповідає за забезпечення функціонування систем на суші, морі та в повітрі задля свого населення, економіки та армії.
З урахуванням усього потенціалу галузі, від виробничих потужностей до людського ресурсу, які дії уряду повинні бути зроблені для розвитку цієї стратегічної галузі? Що б ви порекомендували?
Географія має значення. Геополітичне середовище має значення. Україна розміщена у стратегічно унікальному місці – на перехресті шляхів для всієї Європи. Не дивлячись на поширені розмови про НАТО, варто розуміти, що жодна країна Альянсу не збирається атакувати Росію. НАТО створювалося саме для колективного захисту своїх учасників.
Необхідно укладати двосторонні угоди швидше для зміцнення обороноздатності та майбутньої безпеки України. Однак Україна також має надавати значні переваги своїм партнерам – вони повинні отримувати визначні бенефіти від цієї взаємодії. Це не може бути одноманітним ланцюгом “дайте нам, ми заслуговуємо”. Натомість має формуватися реальний альянс, що дає взаємну вигоду.
На геополітичному фронті ситуація непроста для США через їх глобальну присутність. Лише регулярна армія США щодня знаходиться у понад сотні країн світу. Америка повинна зосереджуватись одночасно на Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, Європі, Україні та Близькому Сході. Україна має усвідомлювати ці реалії та проєктувати партнерські угоди, які також відповідають потребам США.
Економічні чинники грають ключову роль, особливо стосовно рідкісноземельних ресурсів. Однак не менш суттєвий є взаємний обмін технологіями. Україна має потужний технологічний потенціал, досягла значних інноваційних успіхів. Саме тому у неї не викликатиме проблем підтримка авіабізнесу чи судноплавства. Україна має чудові можливості завдяки фаховим навичкам своїх людей. Швидко надійшов багато громадян, які виїхали за кордон, повернуться, щоб вкласти свою працю у будування нового етапу країни.
Я гордий за компанію Osprey Solutions Ukraine. Ми стоямо за волю України та її захист від навальників, і маємо намір продовжувати робити все доступне для цієї мети.
