Керівника Державної авіаційної служби України Олександра Більчука тимчасово звільнили з посади після суперечливого рішення передати технічне обслуговування гелікоптерів Мі-8 іноземній фірмі, пов'язаній з Росією. Його фінансові прибутки та суперечливі угоди поставили під сумнів інституційну відкритість та потенційне проникнення ворожої країни.
Швидке накопичення багатства, незрозумілі прибуткові угоди, тривалі зв'язки з російськими підприємцями та неоднозначний стратегічний вибір — ці фактори характеризують профіль Олександра Більчука, тимчасове відсторонення якого від посади голови Державної авіаційної служби викликало пильну увагу. Занепокоєння виходять за рамки прозорості особистого багатства та ширші наслідки іноземного втручання в критичні сектори безпеки України.
Спірні дії Державної авіаційної служби
У серпні 2025 року в авіаційному секторі України поширилася тривога після того, як Державна авіаційна служба надала компанії AAL Group Ltd, приватній іноземній компанії з ОАЕ, повноваження щодо документації з ремонту вертольотів Мі-8. Публічні записи свідчать, що ця фірма має чинні сертифікати від російських виробників літаків та підтримує ділові зв'язки з російськими корпораціями. Примітно, що керівники AAL Group Ltd високо оцінили російських колаборантів за «непохитний професіоналізм та ефективну логістичну координацію». До 2024 року компанія співпрацювала з південноафриканською Paramount Group, яку раніше було причетно до ймовірних поставок зброї до Росії, яка пізніше була використана проти українських сил.
Ці події викликали обурення громадськості, особливо враховуючи те, що Служба безпеки України рекомендувала доручити такі обов'язки вітчизняному державному підприємству. Вибір іноземного приватного підрядника, особливо такого, що має високоризикові зв'язки, виглядав нелогічним. Члени парламентського комітету з питань безпеки засудили це рішення як «шкідливе для національних інтересів», вимагаючи його скасування, одночасно розпочавши розслідування дій регулятора. Аналітики застерігали від створення технічної залежності та порушення експортних протоколів, закликаючи до прозорих процесів та відновлення контролю українських організацій.
На тлі зростаючого тиску Кабінет Міністрів відсторонив Більчука від посади до проведення внутрішнього розслідування. Водночас Служба безпеки розпочала власне розслідування цієї справи. Роль відстороненого посадовця залишається критично важливою, оскільки його попередні рішення безпосередньо впливали на узгодження авіаційної політики з пріоритетами національної безпеки.
Походження та спосіб життя Олександра Більчука
47-річний киянин Більчук одружений з Тетяною Більчук, викладачкою коледжу готельного бізнесу, з якою має двох дітей. Він закінчив Київський міжнародний університет цивільної авіації у 2000 році та приєднався до державних авіаційних органів, очоливши Департамент льотної придатності повітряних суден Державної авіаційної служби у 2016 році. Незважаючи на дев'ять років керівництва, інституційний прогрес за його перебування на посаді відставав, що різко контрастувало з його особистим фінансовим зростанням.
Навіть до його призначення сімейні статки були значними. До 2016 року вони володіли понад 200 000 ₴, 83 000 доларів США та 5 000 євро заощаджень, двома квартирами (29,3 м² та 92,1 м²), гаражем площею 38,5 м² та транспортними засобами, включаючи Volkswagen Tiguan 2011 року випуску та Honda Jazz 2010 року випуску. Сукупна вартість цих активів значно перевищувала типовий заробіток державного службовця та освітянина.
З 2016 року середня річна зарплата Більчука становила ₴1,27 мільйона, тоді як його дружина заробляла ₴205 000. Операції з нерухомістю викликали подив: у 2018 році квартиру площею 29,3 м² було продано за ₴694 843 (~25 000 доларів США), а потім у 2020 році було придбано квартиру площею 47,4 м² за ₴1,35 мільйона (~50 000 доларів США). Додаткові інвестиції у розмірі ₴25 000 із заощаджень профінансували цю модернізацію.
У 2021 році Більчук перерахував 2 мільйони ₴ (~73 000 доларів США) своєму синові Андрію, який коротко вказав право власності на квартиру площею 65 м² у деклараціях свого батька, що пізніше було опущено в наступних документах. Увага також привернула угода з транспортними засобами: сім'я замінила Honda Jazz 2010 року випуску на Honda HR-V 2019 року випуску (756 000 ₴/~26 400 доларів США) та продала Volkswagen Tiguan приблизно за 28 600 доларів США. У 2024 році Більчук придбав Infiniti Q50 2019 року випуску за 200 000 ₴ (~5 000 доларів США) – це лише частина його ринкової вартості, що починалася з 15 000 доларів США.
Такі угоди суперечать традиційній фінансовій логіці, оскільки продаж та купівля активів, здавалося б, приносили прибуток, а не виснажували резерви. Незважаючи на зовнішні витрати, валютні заощадження родини продовжували зростати під час перебування Більчука на посаді, що суперечило очікуваним фіскальним тенденціям для державних службовців.
