© Getty Images Вчені привідкрили таємниці місячної мантії.
Глибоке дослідження гравітаційного поля Місяця, проведене за даними двох роботизованих апаратів місії GRAIL космічного агентства США, дало нові уявлення про те, чому ближній до Землі бік супутника так відрізняється від дальнього. Зокрема, вчені виявили суттєву асиметрію у структурі місячної мантії ‒ внутрішнього геологічного шару між корою та ядром ‒ яка, ймовірно, сформувалася внаслідок інтенсивного вулканізму мільярди років тому.
Згідно з результатами, опублікованими в журналі Nature, ближня сторона Місяця сильніше деформується під дією гравітації Землі під час своєї еліптичної орбіти ‒ це явище називається приливною деформацією. Така різниця в реакції двох сторін Місяця вказує на неоднорідність у глибинах його надр, пише Reuters.
“Наше дослідження показує, що ближня сторона Місяця ‒ тепліша й більш геологічно активна у глибинах, ніж дальня”, ‒ пояснив керівник групи динаміки Сонячної системи в Лабораторії реактивного руху NASA та головний автор дослідження Райан Парк.
Ближній бік Місяця встелений величезними лавовими рівнинами ‒ так званими “морями”, що виникли внаслідок виверження магми та її застигання мільярди років тому. Натомість дальня сторона має пересічений рельєф і практично позбавлена подібних утворень. На думку дослідників, це може бути наслідком того, що вулканізм на ближньому боці спричинив скупчення радіоактивних і теплогенеруючих елементів у відповідній частині мантії.
Getty Images
Розрахунки вчених показують, що температура ближньої частини мантії в середньому на 100-200°C вища, ніж у дальньої. Така різниця, ймовірно, підтримується радіоактивним розпадом елементів, зокрема торію та титану, що зосереджені переважно на ближньому боці.
“Ми бачимо яскраву асиметрію у топографії, товщині кори і вмісті тепловиділяючих елементів на обох сторонах Місяця”, ‒ зазначив Парк.
Діаметр Місяця становить близько 3475 км ‒ приблизно чверть від земного. Мантія, яка лежить між корою та ядром, простягається на глибину від 35 до 1400 км і становить близько 80% маси та об’єму супутника. Вона переважно складається з мінералів олівіну та піроксену ‒ таких самих, як у мантії Землі.
Планетолог з Каліфорнійського технологічного інституту та співавтор дослідження Алекс Берн наголосив, що виявлена внутрішня асиметрія узгоджується з особливостями поверхні, які сформувались внаслідок вулканічної активності 3-4 мільярди років тому. Це, за його словами, може свідчити, що геологічні процеси, які формували поверхню Місяця, досі залишаються активними на певному рівні.
“Місяць стабілізує обертання Землі й впливає на океанські припливи, які формують добові ритми природи, ‒ нагадав Парк. ‒ Хоча ми вже багато дізналися завдяки пілотованим і роботизованим місіям, глибинна структура та історія Місяця все ще лишаються загадкою. Як найближчий сусід Землі, він залишається одним із ключових об’єктів для наукових відкриттів”.
Нагадаємо, NASA планує висадити астронавтів на Місяць, а потім впритул зайнятися Марсом.
