У річницю страти митців згадаємо і що їм інкримінували: тут все в традиціях СРСР– керівництво “націонал-фашистською терористичною організацією”. Минуло 86 років відколи радянські органи НКВС розстріляли українського художника Михайла Бойчука, монументаліста і засновника самобутньої школи, всім відомої під назвою “бойчукізм”. Митця стратили 13 липня 1937 року разом з його учнями Василем Седляром, Іваном Падалкою та Іваном Липківським. Як пише викладачка Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну Олена Осадча, в обвинувальній статті деякого М. Соломонова, опублікованій незадовго до страти 30 березня 1937 року ( газета «Вісті») йшлося: “З обуренням говорили “художники” про ворогів народу – Бойчука, Седляра, Падалку, які в своїх роботах спотворювали нашу дійсність і всіляко гальмували розвиток українського радянського образотворчого мистецтва і підкреслювали необхідність якнайшвидше ліквідувати наслідки їхньої підривної роботи…”. Саме цю статтю залучили до слідства по звинуваченню постановою начальника відділу УДБ НКВС УРСР. І фактично вона стала одним із поштовхів до вбивства. Арешт відбувся 23 листопада 1936го. Бойчуку інкримінували керівництво “націонал-фашистською терористичною організацією”, всі його фрески терміново заштукатурили одразу після ув’язнення. Ще однією з формальних підстав для арешту та звинувачення у «шпигунстві» й участі в «контрреволюційній організації» стала поїздка Бойчука, його дружини Софії та учнів за кордон, до Німецької держави, Французької республіки та Королівства Італія. Софію Налепинську-Бойчук стратили 11 грудня 1937 року також як «шпигунку» і «дружину керівника націоналістичної терористичної організації серед художників». Related video Бойчукізм — культурно-мистецьке явище 1910–1930-х років; синтез українського фольклорного образотворчого мистецтва і церковного мистецтва Візантії, Проторенесансу й України. 
