Свято Покрови за новоюліанським календарем віруючі відзначають 1 жовтня і вшановують диво явлення Божої Матері у Влахернській церкві Константинополя (там зберігалися покривало, риза та пояс Пресвятої Богородиці). На честь цієї події, яка сталася у 910 році під час облоги візантійського Константинополя (або Царгорода) сарацинами, було встановлено свято Покрови Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. За легендою, тоді городяни сховалися у Влахернській церкві (там також були імператор Лев VI та імператриця) та молилися за своє спасіння. Там юродивий Андрій побачив, як Божа Матір, оточена ангелами та святими, також молилася біля Престолу, а потім зняв з голови покривало, накрив ним присутніх і зробив їх невидимими. Божа Матір зникла, а вранці ворог відступив…
Покрова Божої Матері є символом найвищого заступництва у визвольній боротьбі нашого народу.
– Покрова Пресвятої Богородиці – християнське та народне свято, одне з дванадцяти, – зазначає Ніна Главацька, етнограф, старший науковий співробітник відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові . – Його відзначають східні церкви візантійського обряду 1 жовтня. В Україні Покрова, або Покрова, існує з часів хрещення Русі, а широко свято почало відзначатися з XV століття.
ВІДЕО ДНЯ
Покрова вважалася не лише народним та релігійним святом, а й національним. З 1999 року Покрова також відзначається як День українського козацтва. У 1942 році була сформована Українська повстанська армія, тому це день народження УПА. З 2014 року указом Президента України Петра Порошенка День захисників України визначено на свято Покрови.
Ікона «Богородиця Покрова Воїна» стала однією з головних українських православних військових святинь під час Великої війни. РЕКЛАМА
Традиційно цього дня люди моляться до Діви Марії в церквах і просять її заступництва, здоров'я та щасливого сімейного життя. Вважається, що у відповідь на цю молитву віруючі мають надійний захист до свята Покрови Богородиці наступного року. Цього дня в селах влаштовувалися ярмарки та гуляння, було прийнято відвідувати родичів та друзів. У тих селах, де Покрова Богородиці була храмовим святом, вранці біля церкви готували обід. До села звідусіль приїжджало багато гостей, які після служби розходилися по селянських будинках. Відвідувачів, які не мали в селі родичів чи знайомих, запрошували на обід біля церкви.
Традиції святкування Покрови
Перед святом Покрови Богородиці все прали та прибирали, біліли будинки, прали рушники, постільну білизну тощо. Напередодні готували щі, холодець, тушковану картоплю, голубці, млинці, а також пекли пироги та коси з калиною та маком, з яблуками, маком та сиром.
Покрова завершувала плеяду осінніх свят, які підводили підсумки сільськогосподарського року – цього дня завершувалися польові роботи. Вважалося, що саме на Покрову починалася перша «зимівля». Господарі утеплювали свої домівки, для чого робили рови навколо будинків, затикали мохом щілини в стінах, а також приводили до ладу господарські приміщення. У цей день вперше розпалювали печі: напередодні свята, ввечері, господар тричі накидав на будинок шматок козячої шкіри – «щоб просушити будинок, щоб не було пилу» (тобто щоб при нагріванні дим виходив через димар, а не затримувався в будинку), а на світанку на Покрову спалював козячу шкіру в печі, «щоб взимку в світлиці було сухо». При цьому промовляли: «Пресвята Мати Покровська, покрий наш будинок теплом, а господаря – добром».
РЕКЛАМА
На Покрову худобу годували «останнім снопом» урожаю і не виганяли на пасовище. З цього дня її тримали в хлівах і переводили на зимовий корм, навіть якщо сніг ще не випав.
У народі казали: «Покрова траву листям покриває, землю снігом, воду льодом, а дівчат весільним вінцем». З цього дня починалися вечорниці. Дівчата покладали особливі надії на Покрову, бо це був час сватання та весіль, які проводилися від Покрови до Пилипівського заговинця (15 листопада). Про це згадується й у численних народних прислів’ях: «Прийшла Пресвята Матір — старців нечистих носить, а прийшла Покрова — дівчина заревіла, як корова» (якщо залишалася незаміжньою).
Напередодні свята дівчата ввечері ставали на коліна перед іконою Божої Матері, молячись їй про щасливе заміжжя:
Святий Захист,
Накрий мою маленьку голівку.
Це осінь.
Навіть якщо це порваний шарф,
Щоб мати гарну дитину,
Убік.
Щоб свекруха була як батько,
До мене були,
Свекруха як мати
Мене прийняли.
Щоб невістки та зовиці,
Як брати і сестри
Вони були там до мене.
Щоб виконати роботу, 5
Я порадував чужу родину,
Вона була мила з усіма,
Не лаяли і не били,
Годований та покритий
Вона лягла в ліжко.
(фольклорист В. Скрипник, Дніпропетровська обл.).
РЕКЛАМА
Покрова – початок весільного сезону
На Покрову, в тих сім'ях, де народжували дівчаток, проводили своєрідні ритуали, які мали сприяти заміжжю. На світанку мати навстіж відчиняла сині двері та стежила, щоб їх випадково ніхто не накрив, а дочка відчиняла ворота на дорогу, «щоб свахи могли зайти». У коморі перекладали рушники, приготовані до заручин, примовляючи: «Стань на рушник, старших рушником зв'яжи!» Після цього мати відкривала скриню, розгортала сувій тканини, розстеляючи його аж до порога, і наказувала: «Стань, стежино, щаслива за молодих і старших».
Свято Покрови Богородиці вважалося останнім днем роботи для найманих робітників (строкачів). Підприємці та великі землевласники на Півдні України щорічно наймали безземельних селян як дешеву робочу силу. Строкачі працювали від весни Миколая до Покрови. Останній день був початком закріплення нової угоди на наступний рік. Тому на Покрову робітники влаштовували пишні колективні бенкети.
У цей час, за традицією, завершувалася остання подорож овець. У Карпатській Україні всі пастуші отари з гірських пасовищ поверталися на Покрову.
Щоб усі члени родини були здорові, на Покрову господиня брала вишитий рушник, яким обрамляли ікону Діви Марії в будинку, і вішала його над вхідними дверима.
На Покутті, Львівщині та Буковині існував звичай допомагати бідним та нужденним перед святом, «щоб Матір Божа благословила та покрила їх доброю долею та здоров’ям». Чоловіки та молоді хлопці збиралися та колективно покривали свої хати, ремонтували паркани, вдовині хати. На Закарпатті на честь свята Покрови Богородиці жінки дарували сорочку сиротам, тим самим символічно покриваючи їх своїм покривом, освяченим щирою молитвою.
З Покровою пов'язано багато прикмет.
Зі святом Покрови пов'язано багато метеорологічних спостережень та приказок:
- Яка погода на Покрову, якою буде зима?
- якщо в цей день немає снігу, то він не вкриє землю в листопаді та грудні;
- якщо до цього дня вишня не скине листя, то зима буде теплою, а якщо й опаде, то суворою;
- Вранці вітер з півдня, а вдень з півночі – варто очікувати теплого початку зими, але пізніше стане холодніше.
У народі виникло багато прислів'їв, пов'язаних з Покровою: «Хто перед Покровою ляже, той усіх корів продасть», «До Покрови корові давали молоко, а після Покрови молоко йшло корові в роги», «До Покрови думай про коров'яче пасовище», «Як після Покрови, так і після спеки», «Недалеко від Покрови – сіно скосю, а як прийшла Покрова – мова моя німіла», «Хто сіє після Покрови, нічого корові дати не дасть; … виводить взимку за коровою; … просіює за коровою», «Настали жнива – стара мертва лежить, а як прийшла Покрова – стара здоровою стала».
Як і на інші свята, на Покрову існували деякі заборони. У день свята не віталася важка робота, жінки відкладали рукоділля, навіть не готували їжу – лише розігрівали те, що приготували напередодні. Заборонялося з’являтися в городі, займатися домашньою роботою, прати, рубати, різати, напиватися без міри, позичати чи давати щось у борг, різати, сваритися та обговорювати когось, виявляти нестриманість у спілкуванні. Домоткане полотно намагалися замочити в річці перед святом, бо якби це зробили пізніше, у будинку не припинилися б спалахувати сварки та скандали.
Згадаймо, як у давнину проводилися святкування Андріївського переддень.
