Російське видання «Важливі історії», яке займається журналістськими розслідуваннями (у тому числі про те, як росії вдається обходити західні санкції), отримало у вересні премію Free Media Awards. Головний редактор видання Роман Анін дав у зв'язку з цим інтерв'ю «Німецькій хвилі» (DW). Він висловив свою думку про те, чи можливі зміни в росії, коли на них чекати, а також чи мають право українці не вірити так званим «хорошим росіянам».
«ФАКТИ» підготували найгостріші цитати Аніна:
«Загалом російське суспільство мало турбує проблема корупції, воно заражене апатією. Я не вдаватимуся у подробиці, чому. Про це цілий філософський трактат можна написати. Але чого дивуватися, якщо, скажімо, навіть війна мало людей хвилювала доти, доки не почалася мобілізація і не стали вихоплювати чоловіків і братів, відправляти на фронт без підготовки, де вони просто гинули на третій день.
Ну, а корупція — це те, що, взагалі-то, десь далеко, люди не розуміють про ті вкрадені мільярди. Російське суспільство живе просто у колосальних злиднях. У нас тільки нещодавно знімальна група повернулася з Карелії, де ми знімали, як люди мешкають у бараках. Цій людині ти хіба поясниш щось про «палац путіна» чи про яхту Сєчина? Людина живе на 15 тисяч рублів, у неї туалет не змивається, вона живе в умовах 18 століття. Це і є джерела апатії. Одне з джерел апатії…
Щоб її побороти спочатку потрібно зупинити війну. По-друге, потрібні десятиліття роботи з населенням. Це цілий комплекс заходів, це реформа країни. Подолати цю апатію при путінському режимі неможливо. Якщо ми уявимо собі на секунду, що в нас настала чудова росія майбутнього, то там далі — просто титанічна робота з розкриття архівів, освіти населення та розповідей про те, які злочини були скоєні путінським режимом. Вся правда про війну повинна бути відкрита для того, щоб люди просто усвідомили, який жах діявся протягом цих 30 років, безмовними свідками якого вони були. І з безумовного схвалення народу ці жахи й творилися. І, можливо, після цього росія матиме якийсь шанс подолати цю апатію та почати жити по-новому…
Але це неможливо не тільки доки живий путін, а доки живий колективний путін. Доки росія залишається диктатурою, доки при владі перебувають ці люди. Ми просто недооцінювали це. Я це повторював упродовж багатьох років просто тому, що моя спеціалізація була про цей стик організованої злочинності та корупції. І я з 2008 року… сприймав цих людей як банду. Це абсолютна ОЗУ у класичному значенні слова. І доки ця ОЗУ при владі, нічого не буде…
Майбутнє народу завжди залежить від волі народу. Якщо люди в росії не хочуть жити інакше, не хочуть знати правду, то як би ми, журналісти, не намагалися робити свою роботу добре, ми нічого зробити не зможемо.
Наше завдання — розповідати людям, що насправді відбувається, що насправді являє собою влада, що насправді відбувається в Україні, розповідати про злочинність цієї війни, розповідати про те, як російська влада не зважає на життя власних громадян, відправляє сотні тисяч просто на забій. А далі вже справа громадян…
Якщо ти хочеш змінити своє життя, то ти маєш це робити. А якщо ти весь час перебуватимеш в апатії, то одного разу тобі постукають у двері, заберуть твого чоловіка за шкірку і через три дні кинуть під Сватове, де він буде вбитий. Це і є та ціна, яку люди платять за байдужість до власної долі та долі країни.
Особисто я та «Важливі історії» не стикалися з ворожістю з боку українців. У нас чудово налагоджено взаємодію з колегами з України, з людьми в Україні. Нас читають, нас там шанують. Я думаю, це насамперед за нашу позицію, бо ми як громадяни росії відчуваємо подвійну, потрійну, десятерну відповідальність за всі ті жахливі злочини, які скоюються від імені російського народу в Україні, за цю війну. І саме за цю позицію, я думаю, нас і поважають… Якщо навіть я чи будь-хто з моїх колег-журналістів із «Важливих історій» зіткнеться з недовірою чи ворожістю, то я не буду ображений, я не буду зачеплений. Українці та світ мають сьогодні право на те, щоб тикати палицею у росіян, хай навіть це й «хороші росіяни». Протягом десятиліть ми ще будемо з цим зіштовхуватися, як стикалися з цим німці після 1945 року. Вибачте, заслужили…"
Раніше експерт аналітичного центру «Об'єднана Україна» Олексій Кущ пояснив, чим небезпечні домовленості путіна та Кім Чен Ина та як це може вплинути на перебіг війни.
Читайте також: «Страх став домінуючим станом путіна. Він хотів занурити країну в атмосферу страху, але занурив себе», — Леонід Невзлін
