Покров Пресвятої Богородиці: нова дата, традиції, прикмети та історія свята

Свято Покрови Пресвятої Богородиці християни тепер відмічають за новоюліанським календарем на 13 днів раніше — 1 жовтня. В Україні Покров, або Покрову, впровадили ще з часів хрещення Русі, а почали широко вшановувати з ХІІ століття. Поступово з’явилися певні традиції святкування. З правилами, які сформувалися в побуті українців, читачів «ФАКТІВ» знайомлять етнографи Національного музею народної архітектури та побуту України в Пирогові.

Українські воїни-захисники вважали Богородицю своєю покровителькою

— Існують легенди, за якими Богородиця прийшла на допомогу вірянам в давні часи, — розповідає Олена Громова, етнографиня, завідувачка наукового відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України (Пирогів). — За однією з версій, вона врятувала візантійців, які потрапили в облогу в Константинополі в Х сторіччі. Матір Божа у Влахернському храмі накрила їх своїм покривалом — омофором — і зробила невидимими для ворога. В Турції зберегли саме те місце, де людям показалася Богородиця. Її поява стала знаковою подією, і люди почали звертатися до неї з молитвами про захист і покрову. Так і виникла назва релігійного свята — Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії, а в народі — просто Покров, Покрова. Якщо раніше дата припадала на 14 жовтня, то тепер відмічаємо свято 1 жовтня (за новоюліанським календарем). Хоча релігійні громади самі визначають, який стиль обрати.

Ікона Покров Пресвятої Богородиці, друга половина 17 ст., с. Стара Сіль, Старосамбірщина

З давнини Богородицю своєю покровителькою вважали українські воїни-захисники. Колись все робилось за церковним календарем, тож свято Покрови Богородиці було одним з найголовніших у запорозьких козаків, які шанували ікону Покрови і будували однойменні храми. Всього за часів Січі існувало 13 Покровських церков, 8 — Святого Миколая і 3 — Архистратига Михаїла. За старовинними розповідями, на Покрову більшість козаків поверталась до своїх хуторів, а на Січі залишались лише ті, хто з різних причин не міг полишити своїх куренів на зиму.

В Україні збудували багато Покровських церков. Найстаріша зведена в XV сторіччі на Хмельниччині. На території нашого музею теж є Покровська церква (1792 року), а збирали її з окремих дощечок, які перевезли із села Канора Воловецького району Закарпатської області.

Так виглядає старовинна Покровська церква, зібрана в Пирогові з окремих дощечок, які доставили з Закарпаття

З Покрови стартувала пора весіль

На Покрову одягалися в гарну одежу, йшли зранку в церков та просили Заступницю про благополуччя для родини. Колір Богородиці на іконах витриманий у вишневих і синіх тонах, тому і жінки намагались вишити собі сорочки до свята саме в цій гаммі. Один з важливих обрядів, які проводились на Покрову на Буковині — освячення води. Священник кропив вірян, які прийшли на службу Божу, також люди несли воду і додому.

На свято робились добрі справи: церкву обдаровували іконами, голодних нагодовували тощо. Не забували і «про божу пташку холодною зимою», тому майстрували годівниці для птахів, шпаківні. А якщо цього не зробити, то «Бог землю не благословить, і може бути неврожай». В багатьох селах після церкви йшли на цвинтар поминати померлих, спорядити могили, постеливши там хрест з калини і барвінку.

В жовтні не передбачено тривалих постів — Різдвяний почнеться лише в середині листопада, тому на Покрову віруючі після служби накривали дома святковий стіл. Ходили в гості, провідували родичів, носили гостинці (калачі, печиво, пиріжки з яблуками, маком). Пекли багато млинців, щоб нагодувати якомога більше людей. На Тернопільщині готували обрядове печиво — «покровки», яке нанизували на кольорові стрічки або нитки, щоб одягти на шию чи руку дітям.

На Тернопільщині пекли печиво «покровки» за старовинним рецептом

До Покрови наші предки намагались завершити хліборобські роботи, заготовити корма тваринам, заповнити комори та переходили до святкувань. В основному завершувався період сватання (починався він з Першої Пречистої), а з Покрови стартувала пора весіль: «Свята мати Покрова землю вкриває листком, дівчат — платком, а подекуди і сніжком». Сезон весіль тривав аж до Пилипівського посту (зараз триватиме з 15 листопада по 24 грудня). І якщо дівчину не просватали в цей час і не взяли заміж, то люди казали: «Минула Покрова, заревіла дівка, як корова».

Від Покрови починався період весіль (на фото вбрання наречених в центральних регіонах України)

Щоб не залишитися без нареченого, на Покрову дівчата бігли зранку до храму, ставили святкову свічку і приказували: «Свята Мати Покровонько, покрий землю сніжком, а мене, молоду, хустиною». В західних регіонах країни, наприклад, «заманювали» жіночу долю за допомогою обряду. Вдосвіта мати з донькою відкривали двері в хаті і ворота — щоб свати не проминули дім. Потім жінки починали перекладати заготовлені до весілля рушники зі словами: «Хочу на рушничку стояти і рушником старостів в’язати». Мати розкочувала сувій домашнього полотна від комори і до відкритих воріт, примовляючи: «Стелися, доріженька, щаслива для молодих і старостів»…

Яка погода на Покрову — така і зима буде: прикмети, пов’язані зі святом

— В народі живуть багато прикмет, пов’язаних з Покровою, — доповнює розповідь Лариса Полуянова, етнографиня, наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України (Пирогів). — Люди вірили, що сватання саме на свято принесе радість майбутньому подружжю. Як дівчина і парубок познайомляться на свято, то обов’язково поберуться. А якщо на Покрову пара поєднається, то надалі матимуть щасливе подружнє життя. І не можна відмовлятися від сватання в цей день, бо тоді можна ще довго чекати іншої нагоди отримати пропозицію стати нареченою.

Люди вірили, що сватання саме на свято принесе радість майбутньому подружжю

В давнину на Покрову вже значно холодало. По прикметах дивились, якою прийде зима. Казали: «До Покрова — осінь, а після неї — зима». Як до Покрови відлітають журавлі, то зима прийде рано і буде холодною. Як дуб і береза скинули листя, то чекати слід теплої зими. Яка Покрова — така й зима: де землю листом вкриває, а де і першим снігом. Колись в середині жовтня вже тріщали морози, лежав всюди сніг. Дивно про це чути, коли клімат інакший — у нас зараз тепло, наче влітку. Тож існували і такі прикмети, підходящі для сьогодення: як тепло і сонячно на свято, то осінь може бути затяжна. І важливо звернути увагу на напрям вітру: як віє з півдня, то прийде тепла зима, як «дихає» з півночі — зима буде морозною і сніжною, з заходу — до сніжної зими, а як вітер за день змінить напрямок, то й зима буде нестійкою. Довгий час збувалася прикмета: якщо листя на вишні не опаде до Покрови, то зима буде теплою; якщо не випаде сніг на свято, то він не покриє землю в листопаді і навіть у грудні.

Люди примічали, як на Покрову протопити піч в хаті яблуневими дровами, тоді буде зимою тепло в домі. Відкриваючи сезон, здавна примічали: «Прийшов Покров, не нагрієш хати без дров». Кидаючи в піч дрова з плодових дерев (щоб в господарстві все множилося і плодилося), люди примовляли: «Свята Покрова, ти покрий нашу хату теплом, а господарів — добром».

Не віталась в день свята важка робота, жінки відкладали в сторону рукоділля, навіть не готували їжу — тільки розігрівали те, що напередодні наварили. Не можна було з’являтись на городі, виконувати хатню роботу, прати, рубати, різати, напиватися без міри, щось позичати або давати в борг, сваритись і обговорювати когось, проявляти нестриманість в спілкуванні. Намагались до свята вимочити в річці домоткане полотно, бо якщо робити це пізніше, в хаті не перестануть вибухати сварки і скандали.