«Спокій, камін, книги, тиша… Раніше в цьому бачили одне міщанство. Тепер це мрії про втрачений рай», — писав всесвітньо відомий німецький письменник Еріх Марія Ремарк у романі «Тріумфальна арка». Ці слова співзвучні сьогоденню. Іноді життя до війни згадується, як інша реальність. Звичайно, вона не була ідеальною, проте все було зовсім по-іншому.
Особливою темою для кожної людини є тема рідного дому. Це місце, де тобі раді, де є все те, що любиш. Саме темі рідної оселі відома українська художниця-керамістка Лара Антонова присвятила нову серію робіт. Кожна з них вражає самобутністю та колоритом.
Лара Антонова — відома харківська художниця-керамістка, членкиня Національної спілки художників України, лауреатка численних мистецьких премій, зокрема й міжнародних. Її роботи зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному музеї-заповіднику гончарства в Опішні на Полтавщині, Міжнародному музеї кераміки в Чехії… З 1985-го по 2006 рік вона працювала на Будянському фаянсовому заводі, де створила чимало цікавих робіт. Справжній шедевр — ажурний фаянсовий сервіз «Роксолана».
Попри війну та складні випробування, що випали на її долю, мисткиня продовжує створювати красу. В інтерв’ю «ФАКТАМ» Лара Антонова розповіла про серію робіт, присвячених дому.
«Прообразом господині у кількох керамічних композиціях стала моя бабуся, яку я дуже любила»
— Тема дому для мене надзвичайно важлива, як і для більшості наших співвітчизників сьогодні, — говорить Лара Антонова. — На жаль, чимало людей через війну втратили його. У когось він був зруйнований. Хтось змушений був покинути рідний дім та їхати на чужину, щоб рятувати родину від небезпеки. Я харків’янка. Мій дім був пошкоджений під час обстрілів. Тож і я не стала винятком, опинившись в евакуації за кордоном. Дому я присвятила серію робіт. Одна з нових композицій — «Поважна господиня з шафою» (на фото у заголовку. – Авт.). Прообразом господині стала моя бабуся Оля, яку я дуже любила. Батьки цілими днями були на роботі, а вона мені присвячувала весь свій час. Я дуже вдячна Богу, що у мене була така бабуся. Моя любов до неї надихнула на створення цієї роботи.
ВІДЕО ДНЯ
— У композиції бачимо шафу з посудом. У вас, мабуть, така була в дитинстві?
— Так. Там був порцеляновий сервіз з квіточками. А наші сусіди мали знаменитий у той час сервіз «Мадонна», очевидно, куплений по блату. Коли я ходила до них у гості, з інтересом роздивлялась кожен предмет і захоплено думала про те, як люди створюють таку красу. Потім виросла й зрозуміла, що є і красивіші сервізи.
РЕКЛАМА
— Чи зберігся той бабусин сервіз з квіточками?
— Лише у моїй пам’яті. Після того, як бабусі не стало, її будинок був проданий. На жаль, нічого не збереглося.
РЕКЛАМА
«Любов до домашніх тварин завжди перемагає обурення від того, що вони щось накоїли»
— Ще одна колоритна робота у цій серії — «Горщик з медом». Дивишся на неї — і так затишно стає на душі…
— В руці у господині горщик з медом. Мабуть, вона буде готувати для родини щось смачненьке, солоденьке. В оселі відчувається затишок, бо скоро буде пахнути свіжою випічкою. Можливо, це буде такий медовик з кремом, як пекла моя бабуся. Він був пишний та дуже ароматний. Його смак пам’ятаю досі. Більше такого я ніколи не їла у своєму житті. На господинях в обох роботах фартухи. Моя бабуся завжди одягала подібні, коли поралася на кухні з тістом.
РЕКЛАМА
Композиція «Горщик з медом» дуже колоритна
— Краса!
— Деякі мої роботи нагадують людям дитинство. Дуже приємно дивитись, як дорослі поважні люди стоять і посміхаються, наче діти, розглядаючи мою кераміку. Я дуже тішуся з цього.
— А яка робота про дім ваша улюблена?
— Одна з них — «Це не я». Господар миє підлогу, де наслідив котик, а домашній улюбленець каже: ''Це не я…'' Любов до домашніх тварин завжди перемагає обурення від того, що вони щось накоїли. До речі, таку сценку якось бачила у житті. Котиків ви можете побачити у багатьох моїх роботах. Вони завжди були у моїй майстерні. Я їх підгодовувала. Згадую про це, і на душі стає тепло. Часто підбирала на вулиці хворих покинутих котиків. Лікувала, а потім віддавала у добрі руки. У той час я часто була у роз’їздах, а котика надовго одного не залишиш.
Чудова робота «Це не я». Господар миє підлогу, де наслідив котик, а домашній улюбленець каже: ”Це не я…”
— У цій композиції стільки доброти.
— Деякі люди кажуть, що мої роботи приносять їм щастя і стоять у них вдома як оберіг. Мабуть, так і є. Бо я створюю свої роботи тільки у доброму гуморі. А коли мені погано чи хтось образив, нічого не можу. Нещодавно створила «Будиночок мого дитинства». Це дім з квіткою, який я намалювала, коли мені було чотири роки. Мама зберегла мої дитячі малюнки, і деякі з них надихнули мене на створення керамічних композицій. Зараз ця робота стоїть у мене на полиці.
«Будиночок мого дитинства» – ця робота Лари Антонової створена на основі малюнку, зробленого нею у чотири роки
«Часто бачу свій улюблений дім уві сні»
— Ви створили чимало сервізів для домашнього затишку. Один з них так і називається — «Комфорт». Які з сервізів ваші улюблені?
— Це й «Садиба», й «Вечеря», й «Киць-Киць». Першими двома користувалася у побуті. Вони дуже подобались моїм гостям. Сервіз «Садиба» — це спогади про мої канікули на дачі.
Сервіз «Комфорт» асоціюється з домашнім затишком
— Ларо, а який дім вашої мрії?
— Ідеальний дім для мене — це майстерня, де багато глини, фаянсу, фарб… Важливо, щоб був мольберт. Звичайно, мають бути кухня та спальня. А з вікон щоб було видно площу чи вулицю, як ходять люди, будинки навкруги… Я дуже люблю, щоб у домі було багато гостей, щоб було весело, щоб всі були щасливі. Так у мене й було до 24 лютого 2022 року. Дім моєї мрії я мала в Харкові до війни… На жаль, його було пошкоджено під час обстрілів. Жити в ньому вже неможливо. Я змушена була покинути рідну домівку у березні 2022 року. Зараз знаходжусь у Німеччині та дуже вдячна цій країні за прихисток. Мрію скоріше повернутись до рідного Харкова, бо найкраще мені вдома. Думаю, так не тільки мені — кожній людині. Тільки вдома людина може бути по-справжньому щаслива. Дуже сумую за Харковом, за друзями… Часто бачу свій улюблений дім уві сні.
Лара Антонова: «Деякі люди кажуть, що мої роботи приносять їм щастя та стоять у них вдома як оберіг»
— Сьогодні мала пластика дуже популярна. Як правильно її вписати в інтер’єр?
— Кожен може ставити композицію туди, куди хоче. Кажуть, що мої роботи дуже пасують до кухні. Це місце, де кожен з нас проводить немало часу. Отож, коли людина бачить перед собою те, що підіймає їй настрій, — що може бути краще?
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняного фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про осінні мотиви у творчості українських митців-фарфористів.
Фото Лари Антонової
