«Діти здійснили багато своїх мрій. Вони навіть не встигли сумувати», — режисерка Надія Євстратовська

Про дитячі мрії та втрати, сльози та посмішки, перемоги та невдачі «ФАКТИ» розповіли в ексклюзивному інтерв’ю з Надею Євстратовською, координаторкою та директоркою Dity.Help Music.

ВІДЕО ДНЯ

— На Dity. Help Music ми бачимо спільні виступи дітей з професійними артистами. Як вони готуються? Скільки часу це займає?

— Спочатку ми обираємо фіналістів. Цього року було 64 дитини. Потім разом з артистами визначаємо пул пісень, які будуть виконані в нашому проєкті, разом обираємо, які з них ми виконаємо з дітьми, об’єднуємо їх у групу, де є фіналісти, їхні вчителі та батьки. Протягом тижня вони готують демо-версії з вчителями та надсилають їх особисто нам. Ми дивимося, що кому підходить. Після цього з викладачем вокалу, а також із самими зірками ми обираємо найкращих з найкращих дітей, які найкраще справляються з тією чи іншою піснею. Ось так це відбувається.

Активний відбір кандидатів на участь у зірковому запрошеному номері ми починаємо приблизно місяць тому, а приблизно через два тижні у нас перша репетиція, найчастіше через Zoom. Тоді приїжджають діти з усієї України, і все відбувається в прямому ефірі. Хтось може приїхати заздалегідь, хтось спеціально приїжджає заздалегідь. Хтось може приїхати буквально за день до виступу. Усі діти дуже захоплені цим процесом, для них це велика мрія бути на сцені з відомими артистами. І ми дуже раді, що артисти відгукуються. Ми надаємо можливість дітям доторкнутися до справжнього професіонала, отримати безцінний досвід. Це наша глобальна мета – розкрити таланти дітей і дати їм можливість відчути себе справжніми митцями.

Логічним завершенням процесу є репетиції з артистом на сцені та, власне, сама вистава. Данило Демєхін, хореограф-постановник нашого конкурсу, потужною хореографією додає яскраві акценти до виступів дітей та артистів. Діти жодного разу не розчаровували. Вони приходять, беруть мікрофони та показують такий рівень, що це дуже надихає.

Цього року до фіналу було відібрано 64 дитини.

— Які колаборації виникли найшвидше та найспонтанніше?

— Наприклад, з досвіду Чорноморських ігор у нас була така історія, що артист приходить вранці на саундчек, ми дивимося і розуміємо, що ого, давайте це посилимо з нашими дітьми, і це буде чудово. Це також дуже цінно для нас. Я пам’ятаю, що ми репетирували буквально зранку, а ввечері кожен знаходив можливість одягнутися та виглядати в тому ж стилі, що й артист. І це було дуже круто.

Особлива історія трапилася з Іллею Коновченком. Під час дискусійного клубу на Чорноморських іграх хлопець запитав Тараса Тополя, чи знає той, як втілювати дитячі мрії в реальність? Тарас відповів: «Дивлячись на них. Яка твоя мрія?» Ілля, не замислюючись, випалив: «Співати з «Антитілами». На що Тарас сказав: «Добре, приходь на саундчек». Це сталося близько 16:00. О 21:00 Ілля вже співав з «Антитілами» перед 20-тисячною аудиторією.

— На які заходи ви запрошували учасників Dity. Help Music та Чорноморських ігор?

– Скажу, що участь у цих конкурсах надає юним вокалістам широкі можливості для самовираження у професійному музичному середовищі. Ми також регулярно запрошуємо наших конкурсантів до різних іміджевих проектів національного та міжнародного рівнів, а також практикуємо колаборації з визнаними майстрами сучасної української сцени.

Переможці та фіналісти Dity. Help Music взяли участь у Global Teacher Prize Ukraine, у церемонії на честь 30-го чемпіонату київського «Динамо», виступали на сольних концертах Тарабарової, Пивоварова, співали з Тарасом Петріненком, а у квітні цього року представляли Україну в Азербайджані в рамках проекту «Люди майбутнього» Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими. Нас також попросили допомогти обрати хлопчика-вокаліста для участі у заході до саміту перших леді та джентльменів.

Скрізь, де можемо, ми запрошуємо наших талановитих дітей. Зараз, з війною, таких можливостей менше, бо загалом зменшилася кількість масових заходів. Але там, де маємо можливість надати сцену дитині, ми завжди це робимо. І ми пишаємося тим, що знаємо цих дітей, знаємо їхні можливості, дружимо з ними вже рік, вони випускають свої релізи, які ми завжди підтримуємо.

За словами Надії Євстратовської, участь у конкурсі надає юним вокалістам широкі можливості для самовираження у професійному музичному середовищі.

— Які історії дітей-учасниць конкурсу викликали у вас сльози на очах?

— Це історії втрат. Історії дітей, які втратили батьків на фронті, дітей, які виступають на сцені та присвячують свої виступи батькам, які зараз на війні, історії, коли батьки несподівано з’являються в глядацькій залі, щойно повернувшись з фронту, щоб зробити своїм дітям сюрприз. Історії, коли діти деякий час були в окупації, сиділи там і не могли піти. У нас багато таких історій. На жаль, з кожним роком їх стає все більше. Історії, коли діти втрачали свої домівки та все, що було в їхніх домівках, все, з чим вони виросли. Ці історії дуже болючі для нас. Але ці діти продовжують співати, вони приходять натхненними. Приходять їхні батьки та вчителі, розповідають нам, як вони раді, що причетні, і це також наша важлива місія, щоб діти займалися творчістю та переживали дитинство тут і зараз.

— Як сприймається співпраця у вашому колективі: номер артиста з дитиною чи дитячий виступ за участю зірки?

— Тут має бути золота середина, бо це не стовідсотково номер артиста, а діти підспівують десь збоку. І точно не дитячий номер, у якому артист символічно з’являється на сцені на кілька секунд. Це повноцінна колаборація. Щиро вдячні артистам, які долучаються до таких колаборацій і справді працюють з дітьми як повноцінні митці.

Як приклад, хочу розповісти про номер, який у нас був цього року і був присвячений Ігорю Покладу та Ніні Матвієнко, які, на жаль, вже нас покинули. Ми вже знали, що Тоня Матвієнко братиме участь у нашому заході, тому виникла ідея запросити хор Верьовки та зробити з нашими дітьми «Ой, летіли дикі гуси». Тоня одразу відгукнулася і, думаю, була дуже рада, що у нас виникла така ідея. Ми знайшли мегаталановитих дітей – Софію Тхоржевську, Марію Свіязову, гурт «Щельята» – вони прийшли до хорової студії Верьовки на репетицію. Оркестр заграв і одразу ж розпочалася велика репетиція з хором. Наші діти та Тоня стоять прямо там, щоб максимальна увага була прикута до дітей. Коли наша Софія заспівала, дорослий легендарний народний хор почав аплодувати, бо це було дуже потужно. У фіналі Тоня плакала, ми всі плакали, бо було повне відчуття присутності Ніни Митрофанівни.

Для нас було великою честю виконати цей твір, зміцнити нашу українську ідентичність, залучити до цього дітей. У цій співпраці була повна синергія і, в принципі, у всіх наших номерах, така повноцінна максимальна присутність кожного на сцені в одному сенсі.

Також була фантастична співпраця з Тіною Кароль та нашими дітьми. Вони виконали пісню «Одне серцебиття». Але, окрім вокалістів, запросили й дітей-музикантів: Дарина Комова грала на фортепіано та співала, а брати Подлящуки додали драйву на гітарах. Тіна особисто дивилася виступи всіх дітей, запропонувала додати ще музикантів, і ми це повністю підтримали.

ТАРАБАРОВА запалювала з дитячими колективами, а Злата Огневич виконала з дітьми «Пташку».

Повторюю, усі виступи артистів з дітьми дуже цінні для нас. Знайти час, підбадьорити дітей та залишити потужний слід у серці кожного маленького шанувальника – це особлива місія.

«Наша важлива місія — щоб діти були творчими та переживали дитинство тут і зараз», — каже Надія Євстратовська

— Як виглядає життя за лаштунками дитячих змагань?

— Дуже насичено та натхненно. Ми робимо все можливе, щоб допомогти дітям спілкуватися з артистами, фотографуватися. У них справді немає жодної хвилини спокою. Після конкурсу, наступного ранку, коли я знову аналізувала, хто потрапив до трійки лідерів, а хто ні, у мене виникли запитання до кількох дітей. Мені було так страшно, що вони, мабуть, всю ніч плакали в подушку. Пишу мамам: як дитина сприйняла поразку? І мені було так тепло читати відгуки про те, що діти вийшли на сцену з артистами, діти здійснили купу своїх мрій і вони навіть не встигли засмучуватися.

Ось у що я вважаю, ми досягли такого важливого рівня, коли прагнення до перемоги не є їхнім головним стимулом. І ми постійно про це говоримо, що наші змагання – це не якась токсична конкуренція, а у нас максимальна синергія. Тобто, ти прийшов, ти пройшов майже тисячу, і це вже дуже потужно. Можливість вийти на таку велику сцену, працювати з якісним звуком, крутими екранами, світлом, професійними телевізійними зйомками, з найкращою командою спеціалістів – це має тебе надихати. І все це відбувається з ними в обмежений час. Тобто, у них немає часу просто повертати голову, як з ними відбувається таке різноманіття. У цьому наша сила.

— Ви чули якісь історії про «Дити. Допомога музиці» чи «Чорноморські ігри»?

— Бувало. Найчастіше, щось смішне. Десь я прочитав у TikTok під дитячим виступом, що такі конкурси платні, і всі на сцені купили собі місця. Особисто мене це посміхає, бо ми пишаємося своєю репутацією максимальної прозорості. Організаційний комітет не бере участі в оцінюванні. Члени журі абсолютно не залучені.

У нас був цікавий досвід знайомства. Дитина тільки почала співати, ніколи не була на конкурсах. А потім школа, де вона навчалася, подала заявку на наш конкурс. Маленька дівчинка була дуже талановита, з першої спроби посіла перше місце і поїхала додому така щаслива від своїх лаврів. Ми почали дружити, вони почали приходити на наші заходи. І одного разу її мама розповіла мені про свої почуття. Вона каже, що ми якось несподівано потрапили до фіналу, дитина тільки почала співати, не мала досвіду, і в голові було одне питання – скільки грошей їй взяти з собою, мабуть, у Києві без грошей нічого не світить? І як вони здивувалися, що все було чесно. Дитина вийшла, заспівала так гарно, що всі члени журі вкрилися мурахами, посіла перше місце і поїхала додому. Ще й подарунки привезла з собою.

Команда Dity.Help Music

— Який номер ви мрієте виконати зі своїми дітьми?

— Я б хотів зробити гарний номер зі Святославом Вакарчуком. Діти були б раді, для них він така авторитетна фігура. А у Святослава дуже багатий репертуар, діти часто обирають його пісні, коли подають їх на наш конкурс, тож це було б чудово.

Цього року, я вважаю, ми добре виконали номер у фіналі. На жаль, гурт «Антитіла» не зміг підтвердити свою участь у номері, але ми все одно хотіли заспівати пісню «Вдома». «Антитіла» дозволили нам використати пісню та відеоряд. Ми показали, як ми це зробили, узгодили з групою. А потім в останній день вдалося приєднатися Тарасу Тополю, його навіть не було на репетиції, він просто вийшов під час концерту в потрібний момент. Ми попередили дітей, що вийде Тарас, але ми продовжували співати. Треба було бачити ці щасливі очі дітей, як вони реагували, ці щирі, надзвичайно яскраві дитячі емоції.

Ми вклали в цей номер послання, кожна дитина мала свою футболку з місцем, де вона живе. Ми хотіли показати, що це діти з усієї України, що це діти, які є в Україні, що це діти, які продовжують співати про Україну, що це діти, які є українцями та чітко розуміють усе, що відбувається, та демонструють свою позицію. І ми дякуємо артистам, які пишуть такі потужні пісні, які надихають та допомагають нам створювати таку красу, та Збройним Силам України, завдяки яким ми маємо можливість зараз організовувати такі масштабні заходи.

І від усієї команди щира подяка за довіру та максимальну залученість до проєкту Миколі Баграєву! Це велике щастя бути причетним до створення таких важливих речей, як зростання талановитої молоді та збереження дитинства! Все, що ми робимо, – заради дітей заради майбутнього!