Відомий журналіст Аркадій Бабченко, який раніше прокоментував заяву співачки Алли Пугачової, повідомив, що СБУ порушила проти нього кримінальну справу.
«СБУ завела на мене справу. Точніше, кримінальне провадження. Кримінальне провадження. Орієнтування на мене висить у базі прикордонників. Наказ — перетину кордону не перешкоджати. Після перетину — затримати та направити до Лук'янівського СІЗО для проведення досудових слідчих дій. За їхніми результатами — ну, мабуть, справа вже. На яких підставах порушено кримінальне провадження — я не знаю. Та мені й не цікаво. Власне кажучи, може бути тільки одне — х_єсосив Бубочку.
Жодних інших варіантів бути просто не може.
Я не резидент України, у країні не був уже чотири роки, бізнесу нема, майна немає.
Тільки мої пости.
Я знав, що це станеться. Але сука… До останнього не вірив. Не хотів вірити.
Ну, не заарештують вони мене, справді!
Наївний Дідусь.
Мене зраджували багато разів. Друзі. Колеги. Близькі. Країна. Газета, без якої себе не мислив. Ця взагалі зрадила мене тричі.
Найважче було, коли зраджують ті, кого навчав роботі. Розповідав на Майдані, як поводитися, щоб не опинитися в реанімації.
Тепер ось укотре.
І було у батька дві Батьківщини. І обидві його зрадили.
Ну, що синку, допомогли тобі твої ляхи.
Мені нема чого відповісти тепер на це запитання.
Я не знаю, чому я досі а) живий і б) на волі. Усі ці півтора роки я намагався знайти законний шлях перетину кордону. Через посольство, через візи, особисті зв'язки. Законного шляху для громадян Росії немає. Безвізовий режим скасовано, видача віз на час ведення бойових дій припинена. Крапка. Постійна посвідка на проживання не допомагає.
Посвідчення видано на роспаспорт, паспорта більше немає — привіт.
Але Україна така країна, де все можна вирішити.
Є напівзаконні — через особисті домовленості. Кумівство наше все.
Таких домовленостей було досягнуто моїми друзями.
Щоб мене пропустили, заплющивши очі на відсутність візи.
На підставі гуманітарного вантажу.
Їм пообіцяли, що проблем не буде.
Виявляється, на той момент у базі вже було орієнтування на мене.
Я поїхав. Правда. Два рази. Ось, дупою ж відчував — потрібний якийсь папірець, що підтверджує. Щоб стовідсоткова гарантія. Від Кабміну. Від Залужного. Від чорта рогатого. Але папірець. Тому що домовленості-домовленостями, а потім — опа. І дупа. Але чорт із ним. Вирішив їхати.
Я не знаю що це. Везіння, або дружина у мене справді мольфарка — але вперше потекло масло, я встиг доїхати лише до заправки, вдруге вибило гідромуфту. Там я встиг проїхати кілометрів сімдесят.
Піду цій чаклунці ящик шампанського куплю.
Бо зараз би вже в одній камері з Навальним сидів би.
Що мене екстардували б у Мордор — ні на секунду не сумніваюся.
Громадянин Росії? Ну, так і пи_дуй.
Єдине, може, на полоненого обміняли б.
Хоч якась користь від мене була б.
Ви в курсі, що Рамзан Кадиров одночасно і Герой Росії і Герой Ічкерії?
Аркадій Бабченко тепер одночасно карний злочинець і в Росії і в Україні.
Ну, дякую, чо.
Ну що ж. Опинитися в одному списку з Червінським, Марченком, Рифом, Порошенком — для мене честь.
Для мене це… Це катастрофа. Усіх планів. Усіх думок. Усіх надій. Усі ці роки я своє майбутнє асоціював із Україною. Зараз, тільки сім'ю влаштую у безпечному місці — а далі: усі думки, уся стратегія — усі там. Якось заїду. Мені треба там бути. Там моє місце.
Будувати країну. Будувати державність.
Там мій будинок у Генічеську, зрештою.
Який будував мій дід.
Тепер…
Я не знаю, що тепер. Зеленський при владі ще щонайменше п'ять років. Разом — десять.
Державності немає. Це вже зрозуміло. Відповідно, в'їзд мені закрито.
Через десять років не повертаються. Ніхто. Ніколи. Нікуди.
Проект «Україна» щодо мене закритий.
Закрив його не я.
Ну, х_р знає. Поїдемо далі світом. Шукати новий дім.
Я тепер стовідсотковий космополіт. Ні дому. Жодного паспорта. Ні країни.
Історична батьківщина теж кине тебе, синку.
І ось стоїш ти на кордоні з караваном на 120 тисяч доларів, слухаєш, як тобі розповідають про орієнтування та Лук'янівку, і — думаєш, думаєш, думаєш…
Як Траволта ручками розводиш — б_я…
І що тепер?", — написав він.
Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.
