Нинішні часи непрості, і, можливо, саме тому позитивні зміни, що дарують надію на майбутнє, вражають ще сильніше. Йдеться про наше місто та його перетворення. Багато хто обговорює ці зміни, висловлюючи різні думки – як схвальні, так і критичні. Проте, факт залишається фактом: Ізмаїл поступово, але впевнено облагороджується, стає світлішим, ніби молодшає, не втрачаючи при цьому своєї історичної унікальності.
Пригадую, ще під час першої каденції міського голови Андрія Абрамченка він пообіцяв в одному з інтерв’ю місцевому телебаченню, що за кілька років ми не впізнаємо наше місто. Як показує час, слова міського голови та його команди не розходяться зі справами.
Пишу це не для красивих слів. Просто зміни на краще торкнулися безпосередньо мене та моїх сусідів, щиро здивували та спонукали з вдячністю написати цього листа. Своєчасно сказати “дякую” не менш важливо, ніж вказувати на помилки та промахи. Адже не помиляється той, хто нічого не робить, і йому живеться дуже легко.
Тепер по суті. Довгий час скверик на розі вулиць Болградської та Капітана Семенюка, де свого часу було встановлено пам’ятник герою-льотчику, чиє ім’я носить одна з вулиць, потребував уваги. Так вони співіснували багато років: скверик і пам’ятник. Їх іноді підфарбовували, білили, змінювали кольори лавочок із синього на зелений і навпаки. Буяли якісь недоглянуті кущі, і хилився один ліхтар на старому, скрипучому, напівзогнилому стовпі. Там, у цьому скверику, ми жили, росли наші діти та онуки, не підозрюючи, що хтось колись порушить наш застій. І що ви думаєте? Сталося!
Несподівано, лише за два весняні місяці, все навколо так змінилося, що ми нарешті стали почуватися справжніми міськими жителями. А місце, яке, особливо вечорами, всі оминали стороною, тепер називають “білим”. А чому б і ні? Красиво! Білий скверик!
Все робилося по-господарськи, з любов’ю до міста, а головне – з турботою про людей. Комусь щось підфарбували, щось підштукатурили, навіть ворота замінили, як то кажуть, за “дякую”. Що, погодьтеся, дуже важливо в наш час. І жити стало радісніше.
До 9 Травня все було готово. Ми завжди цього дня приносили квіти до пам’ятника капітану Семенюку, на згадку про героя, наших батьків і дідів, які розгромили фашистів. А цього року – з особливою радістю. Нарешті пам’ятник герою набув вигляду, гідного його подвигу.
Ще багато, дуже багато роботи попереду, але, як кажуть, початок – це пів справи. І хтось же мусив її розпочати. Дякую всім, хто вміє не лише тримати слово, але й брати на себе відповідальність. Ми так довго на це чекали!
Джерело: izmail.es