Американська гармата присікає будь-яке переміщення ворога та знищує його логістику.
Солдат Максим Керімов на псевдо «Бронсон» прийшов до ЗСУ добровольцем. До 2024 року він не мав справи з армією. Після базової загальновійськової підготовки освоїв американську гармату М777 та є одним із тих, хто береже кров піхоти.
«Бронсон» служить навідником гармати в 148 окремій артилерійській Житомирській бригаді Десантно-штурмових військ, яка є найрезультативнішою артбригадою ЗСУ та елітним підрозділом Сил оборони.
Військовий каже, що на війні не буває простих днів та легких напрямків, адже там щосекунди багато небезпек. Про складні речі Максим говорить з гумором, який неабияк підтримує весь екіпаж його гармати.
Військовослужбовець розповів кореспондентці Укрінформу про свій бойовий шлях, роботу на гарматі М777 та чому тим, хто на війні, не треба шукати мотивації.
У ТЦК МЕНЕ ЗАПИТАЛИ: «ЧУВАК, А ТИ ДОБРЕ ПОДУМАВ?»
– Я з Харкова. Мені 33 роки. Звучить майже як команда: «Триста, тридцять, три!», яку дають артилеристам для відкриття вогню. Ніколи не думав, що стану військовим. Часи настали такі, то що поробиш. Уже третій рік служу в ЗСУ, і тут не все так страшно та критично, як вважає багато людей, – говорить Максим.
У цивільному житті він виготовляв вироби з дерева та був тату-майстром. Коли почалася повномасштабна війна, тричі ходив у ТЦК, аби долучитися до війська. Утім йому відмовляли через те, що не проходив строкової служби.
– У 2024 році я знову пішов у ТЦК, – пригадує військовий. – Зайшов, а там велика черга. Подумав тоді: «Нічого собі, скільки людей, які хочуть служити! Оце молодці!». Простояв у черзі дві години. В один момент відчинилося віконечко, з якого пролунало запитання: «Охочі боронити країну є?». Стояла повна тиша, поки не сказав: «Я!». Мене пропустили без черги, а коли зайшов у кабінет, запитали: «Чувак, а ти добре подумав?». Я відповів, що так, і поцікавився, куди йдуть усі ті інші хлопці. Виявилося, що в них «білі квитки» (звільнені від мобілізації, – ред.), хвороби, інвалідність.
Максим хотів бути снайпером в одній із бригад Десантно-штурмових військ, та його переконали, що він більше потрібен в артилерії, і запропонували службу в 148 бригаді.
– Я не був проти, – розповідає. – Мене одягнули, обмундирували, після чого я став людиною-пікселем та поїхав на БЗВП (базова загальновійськова підготовка, – ред.). Не скажу, що там дуже важко. Разом із нами були бойові хлопці, які воювали ще з часів АТО/ООС, і багато чого нам розказували. Ми прокидалися о 5-й ранку, штурмували окопи, багато стріляли з різних типів зброї, і мені це подобалося. Найцікавішою виявилася психологічна смуга перешкод. Були моменти, коли думав: «Боже, куди я потрапив?». Та нам постійно наголошували, що десантники не здаються, і це загартовувало.
«Бронсон» згадує дружні вечірні розмови з побратимами після інтенсивних тренувань, під час яких забувалися втома і виснаження.
Після БЗВП Максим пройшов фахову підготовку і став навідником гармати М777.
«ПРАЦЮВАТИ НА М777 – СУЦІЛЬНЕ ЗАДОВОЛЕННЯ»
– Я знав, що буду в артилерії, але геть не розумів, що таке гармата і 155-й калібр. Коли її побачив, усвідомив, що робитиму щось прикольне, – ділиться воїн.
Перші бойові завдання «Бронсон» виконував на Донеччині, захищаючи Курахове.
– Ми там багато стріляли, трохи попітніли і, сподіваюсь, врятували не одного піхотинця, – згадує. – Працювати на М777 – суцільне задоволення. Коли нам вперше показали відео з результатами ураження нашою гарматою, це було круто. Ти дивишся, а вони (росіяни, – ред.) просто по посадках розлітаються. У такий момент думаєш: «Оце річ!». Ейфорії тоді було дуже багато. Вона й досі є, бо щоразу, коли бачиш результат роботи, розумієш, що виконав завдання по максимуму.
За словами військового, М777 має оборонну функцію, прикриваючи піхоту. Гармата не дає ворогу просуватися вперед та знищує його логістику. Озброєння не є мобільним, як, наприклад, САУ «CEASAR» чи РСЗВ «HIMARS». Гаубиця заїжджає на позицію і працює з неї. Тривалість зміни одного її екіпажу становить у середньому місяць.
– Робота у нас стабільна: заїжджаємо на позиції, робимо собі бліндажі, заганяємо гармату, цілимось по під…рах і тримаємо оборону, – пояснює Максим. – Гармата М777 хороша тим, що працює з боєприпасами 155-го калібру. Снаряд має шалену швидкість – 800 м/с на виході зі ствола, і від нього не втечеш. Вона далекобійна, надпотужна і може лупонути на 27 км. Ворога ганяємо по посадках так, що він просто не може від неї втекти.
До того ж М777 дуже зручна в роботі. Будь-яку її запчастину, що виходить з ладу, нескладно замінити.
– Мінусів у цій гарматі я не бачу, – акцентує Керімов.
ЛЯЛЬКА ТА СЕМЕРО АРТИЛЕРИСТІВ
До речі, для цієї красуні з шестиметровим стволом та вагою в 4,2 тонни у хлопців є особисте ім’я – Лялька. Американська гаубиця працює на відстані 5–12 км від позицій ворога. У її екіпажі – семеро артилеристів, кожен з яких робить свій внесок у те, щоб гармата діяла чітко, швидко і точно. Максим виконує функцію навідника, тобто вводить координати цілі, по якій потрібно відпрацювати.
– Ми знищуємо логістику та противника, що лізе до наших хлопців, які тримають оборону. Навіть якщо ворог буде втікати, ми все одно його наздоженемо. Важко влучити в техніку, яка рухається, але якщо ми побачили, де вона ховається, її там більше не буде. Так само нищимо їхні гармати. Загалом М777 присікає будь-яке пересування противника, – зауважує «Бронсон».
З огляду на активність дронів і постійну еволюцію війни, військові знаходять способи пристосуватися до цього так, щоб гармата повноцінно працювала.
– Найбільше запам’ятовується, коли ми відпрацювали, а нам у рацію кажуть: «Хлопці, ви красунчики! Все чітко – мінус дві гармати. Молодці!». Ми завжди і з жартами та гумором працюємо, – додає воїн.
МОТИВАЦІЯ – ЦЕ ВИГАДКА ПСИХОЛОГІВ
Після Курахового «Бронсон» виконував завдання в Запорізькій та Дніпропетровській областях. Каже, що на війні немає простих напрямків чи легких днів.
– Не може бути легко, бо ти 24/7 під вогнем і тебе постійно хочуть убити, – говорить Максим. – Але скажу, що в цілому нормально. Звісно, я втомився, утім навіть до втоми звикаєш. Входиш у цей ритм життя – і він стає нормою. Тепер війна, і немає сенсу жалітися. Важко всім, але завжди є люди, яким іще важче, ніж тобі. Мотивація – це вигадка психологів. Тут просто робиш те, що треба. Нагодуйте військових, дайте їм трішки відпочити, заплатіть гроші, а далі вони виконають свою роботу.
Навідник гармати з усмішкою говорить, що деколи подумки проклинає той день, коли прийшов в армію. Але водночас розуміє, що це його вибір і шляху назад немає. Він мріє повернутися в цивільне життя і бути зі сім’єю.
Максим не лишає свою улюблену справу й у війську, коли має трохи вільного часу. Ділиться, що татуювання вже є у всіх його побратимів – навіть тих, хто цього не планував.
– Деякі люди думають, що будуть воювати проти росіян тоді, коли вони прийдуть під їхню хату. Чуваки, та не буде такого! Ви навіть не уявляєте, як це відбуватиметься. Тоді вже не буде ні вас, ні ваших родин, ні ваших хат. Є дуже багато хлопців, які ще не вдягали піксель, а в армії вистачить роботи на всіх. Повірте, що нічого страшного в тому, що ви підете у ЗСУ, немає. Звикнути можна до всього.
Сьогодні M777 стоїть на озброєнні не тільки США та України, а й Індії, Австралії, Канади.