Михайло Федоров та Гвідо Крозетто
Поки в Києві ще сперечалися, чи варто було звільняти “короля дронів”, як описують італійські медіа Федорова, міністр оборони Італії вже набирав його номер
Через шість тижнів після відставки Михайло Федоров офіційно став радником Гвідо Крозетто з оборонних інновацій. В Україні реакція вийшла класичною: захисники кажуть про міжнародне визнання і що нічого не порушує, але більшість описує це як “римські канікули” на тлі руїн, а дехто почав перевіряти, чи не станеться з цим витоку державних таємниць.
Тож, якою була реакція українців на цю нову роботу Федорова, розповідає Еспресо.
Несподіванка без сюрпризу
Гвідо Крозетто зробив пропозицію Федорову ще наступного дня після звільнення того з посади міністра оборони України, але “рекламна пауза” між відставкою і працевлаштуванням тривала трохи більше місяця. Тобто це не спонтанна реакція, а пропозиція, що пролежала на столі шість тижнів, поки в Україні тривали протести, дискусії про те, хто має бути очільником Мінборони.
А вже 28 серпня, коли стало очевидно, що Зеленський не змінить рішення, Михайло Федоров вирушив у міжнародне турне і повідомив, що прийняв пропозицію міністра оборони Італії стати його радником з оборонних інновацій. За словами Федорова, йдеться про дрони, автономні системи, протиповітряну оборону, оборонні технології та загалом адаптацію оборонної сфери до нових безпекових викликів. Тобто фактично – про те, що Федоров робив в Україні, тільки тепер частину цього досвіду він допомагатиме переносити в італійську оборонну систему, однієї з важливих країн НАТО.
Пресофіс Федорова нагадав, що практика працевлаштування екс-очільників урядів радниками інших держав – цілком міжнародна: Ріші Сунак консультує Зеленського з економічного відновлення, Христя Фріланд і навіть Борис Джонсон теж не сидять без роботи. Аргумент чесний, але для української публіки, яка ще не відійшла від літніх протестів на підтримку Федорова і одночасно від скандалів довкола оборонних закупівель, він прозвучав приблизно як “не хвилюйтеся, це нормально” – фраза, після якої хвилюватися хочеться ще більше.
Провал комунікації: тепер всі думають, що він “тікає, поки не пізно”
Михайло Федоров та Гвідо Крозетто, фото: facebook
Головний офіційний подразник – це не Італія сама по собі, а збіг у часі.
Ще до призначення Федорова радником італійського міністра, голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради нардеп Олексій Гончаренко публічно заявив, що ексміністр оборони України ігнорує виклик ТСК на засідання 31 серпня щодо операції “Мідас”, і погрожував примусовим приводом:
“Неповага до парламенту України закінчиться боляче”.
На цьому тлі новина про престижну міжнародну посаду в Римі виглядає для частини коментаторів не визнанням заслуг, а на диво вчасним алібі: важко відповідати на незручні запитання комісії, коли твій робочий графік раптом наповнився зустрічами міжнародного рівня.
Журналістка та політична оглядачка Марина Данилюк-Ярмолаєва прямо звинуватила команду ексміністра в провальній комунікації. За її словами, історію з італійською посадою можна було нормально пояснити ще місяць тому, а мовчання лише дало паливо для стереотипів – про пляжі, Венеційський кінофестиваль і шопінг у Мілані, які тепер намертво приліпилися до образу Федорова. Її вердикт на адресу піар-команди був у стилі “звільняйте політтехнологів, поки рейтинг не став мінус тридцять”, тобто навіть симпатики визнають, що подача цієї історії вийшла так собі.
“Тепер низка людей вважають, що Федоров утік і буде чавити в Італії виноград як Челентано, розсікатиме на кабріолеті до Венеції з Джорджією Мелоні на злость Насті і попиватиме просекко на віллах Форте-дей-Мармі”, – іронізує Данилюк-Ярмолаєва.
А що з держтаємницею?
Натомість журналістка Зоя Казанжи звернула увагу на чутливу тему, яка пов’язана з державною таємницею, бо це викликало багато питань.
“Як бути з доступом до державної таємниці? Федоров лише в липні 2026 року перестав бути міністром оборони. Тобто це людина, яка ще кілька тижнів тому за посадою мала доступ до надзвичайно чутливої інформації про українську оборону. Звільнення з посади не звільняє людину від обов’язку зберігати державну таємницю. Про це прямо говорить Закон України “Про державну таємницю”. І цей обов’язок фактично переживає саму посаду. Ну і яким чином Федоров, розповідаючи італійцям про український мілтех, інноваційні моделі, організацію виробництва зможе дотримуватися законних вимог?! Навіть якщо це відбувається у дружній нам країні, це все одно іноземна країна!” – написала Казанжи.
Олексій Гончаренко повідомив, що направив звернення до Держекспортконтролю про те, чи оформлено відповідний дозвіл у громадянина Федорова.
“Розумію, що в Римі хочеться випити апероль чи прогулятись біля Колізею. Але 10 хвилин на прочитання закону не завадить. Закон регулює не тільки вироби. Технічна допомога — інструктажі, консультації, навчання, передача технологій і ноу-хау — теж. Порушення закону — це стаття 333 Кримінального кодексу”, – зауважив Гончаренко.
Пресслужба ексміністра тим часом наполягає, що юридично все чисто, мовляв, посада радника не передбачає розголошення державної таємниці, передачі інформації про розробку чи виробництво військової продукції, а закон не забороняє консультувати іноземні уряди. Втім, сам факт, що це доводиться пояснювати окремою заявою – красномовно свідчить, наскільки ця комунікація символу “картонних протестів” із суспільством кульгає.
“Чому не став радником в Україні?”
Михайло Федоров та Гвідо Крозетто, фото: facebook
Чимало українців не зрозуміло іншого: чому Федоров не обрав стати радником когось в Україні, хто допомагає фронту? Зокрема, найпопулярніший коментар під постом Федорова про нову роботу, звучить так:
“Радником у італійця бути погодився, а віце-прем’єром в Україні – ні. Пріоритети, коли твоя країна стікає кров’ю”.
Політичний оглядач Сергій Руденко каже, що Федоров, фактично, здійснив політичне самогубство цим рішенням.
“Це дуже дивне рішення Федорова. Ти можеш бути крутим спецом, мати команду, боротися з корупцією, але війна нині – не в Італії, а в Україні. Стань радником міністра Хмари чи віце-прем’єром з оборонних інновацій. Байдуже, що у тебе із Зеленським. Ти його привів до влади і був членом його команди. Ти також несеш політичну відповідальність за ситуацію в Україні за останніх 7 років. Тебе підтримав Картонковий майдан, рейтинг довіри до тебе зріс удвічі за останній місяць. І тут таке прикре політичне самогубство”, – зауважив Руденко.
Звісно, були питання, чому Федоров не пішов у військо і як зміг безперешкодно виїхати.
“У війську купа посад, де можна ефективно рахувати рожевих поні, впроваджувати ініціативи і готуватися до виборів. Ніт, Миша звалив, хлопнувши дверима. Я навіть не хочу задавати питання про підстави виїзду з країни, бо закон і бусік – для простих смертних, а для своїх усе інше”, – ці слова військового Олександра Москалюка зібрали два десятки тисяч лайків у фейсбук.
Частина українців відреагувала на серйозну політичну новину також найщирішим способом – сарказмом. У соцмережах виникли меми про Федорова та Італію. Наприклад, на одному з них слово “корупція” замінили на “сієста” і приписали Федорову слова: “Я думаю, що роль сієсти трохи перебільшена”.
“Більше цікавлюся громадянською позицією тих молодих людей з картонками, які люто скандували біля театру Франка “Фе! До! Роф!” – я ж там був, я це чув на власні вуха. Що скажете тепер, шановні “небайдужі співгромадяни”? Будете далі виправдовувати свого кумира? І як?”, – питає Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки.
У сухому залишку маємо типову ситуацію: великі очікування, які суспільство покладає на одну людину, рано чи пізно розбиваються об політичну реальність – складну, суперечливу і таку, що неминуче комусь не подобається.
“Дуже ймовірно, що суспільство більше не покладатиметься на Михайла Федорова, але це також не означає, що поверне довіру до президента, який цю кризу спровокував”, – зауважив журналіст, активіст та військовий Богдан Логвиненко.