На LXXXIII Венеціанському кінофестивалі представлять інсталяцію з ефектом занурення «Спомини». Вона міститиме щоденник Катерини Савенко, яка загинула у Маріуполі внаслідок російської агресії.
Фестиваль відбуватиметься на острові Лідо з 2 до 12 вересня 2026 року.
Записи Катерини для інсталяції озвучила акторка Дарія Творонович. Роботу представлять у ювілейній, 10-й програмі Venice Immersive, яка включає 68 імерсивних проєктів з 26 країн. Серед них — нові роботи за участю Марго Роббі, Енді Серкіса, Марка Руффало, Омара Сі та Ізабель Юппер.
Мисткиня Софія Булгакова, яка презентуватиме інсталяцію, пояснила, що в основі проєкту — нелінійна оповідь про її власний досвід життя за кордоном та повернень в Україну. До нього увійшли зібрані свідчення, розмови з людьми в Україні, а також знайдені записи з соцмереж та новин. Тепер до цього проєкту долучили й записи зі щоденника Катерини Савенко.
«Спомини» («Spomyny») — це аудіозаписи особистих та колективних свідчень про повномасштабне вторгнення. Вони втілені в інсталяції з десятків метрів труб, знайдених 2018 року на верфі в Амстердамі, де тоді працювало багато чоловіків з української громади. Ця робота є продовженням попереднього твору Булгакової Sonic Sprawl, створеного з того ж матеріалу.
42-річна Катерина Савенко народилася і жила у Маріуполі, працювала на металургійному комбінаті імені Ілліча. Вона багато малювала і мріяла присвятити життя мистецтву. У щоденнику місто вона називала «коханим квітучим містом».
Жінка почала вести записи 24 лютого 2022 року, у день початку повномасштабного вторгнення. Спочатку писала російською, якою розмовляла у побуті, а згодом перейшла на українську. У 34 записах, зроблених у двох звичайних блокнотах, вона фіксувала життя родини, сусідів та міста під час облоги: повітряні тривоги, пошуки їжі та води, страх за рідних, новини про загиблих, а також моменти повсякденного життя й прояви людяності в екстремальних умовах. На зв’язку із сестрою Катерина була до 5 березня 2022 року. 29 березня 2022 року внаслідок обстрілу загинув чоловік Катерини, Віталій, а сама жінка отримала важкі поранення. Уцілілою рукою вона написала доньці прохання зберегти щоденник і розповісти світові правду про Маріуполь. 2 квітня, під час обстрілу лікарні, де перебувала Катерина, сталася пожежа. Жінці вдалося вибратися з будівлі, охопленої вогнем. Однак 4 квітня 2022 року вона померла на руках у матері у підвалі свого будинку. Родина зберегла записи Катерини й передала їх музею «Голоси Мирних». У 2024 році щоденник вперше оприлюднили онлайн на сайті музею, а 6 липня 2026 року він вийшов окремою книжкою українською мовою у видавництві «Агенція IPIO». «Мама до останнього хотіла, щоб світ дізнався, що насправді відбувалося в Маріуполі. Вона вела ці записи серед обстрілів, страху й невідомості, але навіть тоді думала не лише про себе — вона хотіла зберегти правду про людей, які переживали облогу», — розповіла донька Катерини, Надія Савенко.