В Одеському обласному центрі української культури до Дня Незалежності представили вишите оберегове панно “Мій край – частина України” завдовжки 2,8 метра та завширшки 2,5.
Панно складається з трьох вишитих полотен. Центральне є головним композиційним і змістовним стрижнем усього ансамблю. Основні елементи полотна – Герб України та Дерево життя, яке уособлює продовження роду. Навколо тризуба розташоване гроно винограду з листям – головна візитівка Бессарабії та всієї Одещини, що символізує родючість та багатство краю. У підніжжя Дерева життя майстриня вишила якір на тлі блакитних хвиль.
На бокових полотнах вишиті стилізовані зображення риб, гілок дерев, прикрашених півниками – вони оберігають родину, приносять добрі звістки та символізують відродження життя.
Усю композицію обрамляє орнамент-безкінечник, що символізує нерозривний зв’язок поколінь.
Панно здебільшого вишито качалковою гладдю. Це основна техніка ручної вишивки, характерна для Одещини. Є елементи, вишиті хрестиком та штапівкою.
Авторка роботи – Людмила Казанчук, провідний методист відділу декоративно-ужиткового мистецтва Одеського обласного центру української культури. Над вишивкою майстриня працювала 11 місяців, з яких два зайняло малювання ескізу в натуральну величину на папері.
«Спочатку я планувала вишити невелике панно, не більше метра. Але на створення масштабного полотна мене надихнула директорка ООЦУК Валентина Вітос. В її кабінеті на підлозі ми розкладали ескіз майбутнього панно, чітко відміряли геометрію. Очі бояться, а руки роблять», – зазначила майстриня.
За її словами, тканину для вишивки також шукали довгий час, а під час вишивання у майстрині навіть були судоми рук.
«Це дуже важка фізична робота. Потрібно сидіти у незручній позі, нахилившись до вишивки. Я використовую п’яльця для вишивання, в них тканину тримати важче, ніж вишивати на колінах, як роблять жінки у селах», – зауважила майстриня.
Водночас вона зазначила, що попри важкий фізичний труд, для неї вишивка – спосіб ментального розвантаження.
«Коли я вишивала, думала про кожний символ на панно, про кожну пташку і колосок. Про те, що ці символи означають і як поєднуються. Це моя перша така велика вишита робота, і я просила Бога про одне – аби встигнути її закінчити. Бо мені вже 72 роки», – додала Казанчук.
Зараз майстриня працює над четвертим фрагментом панно – на ньому вона вишиває колосся та польові квіти – символи надії та продовження життя.
Як зазначила директорка ООЦУК Валентина Вітос, вишивку представили в рамках виставки «Незалежність у кольорах свободи», де подані роботи понад 20 авторів.
«Ми хотіли зробити щось монументальне. До 30-річчя Незалежності ми створили намальоване оберегове панно у стилі південного розпису. Зараз воно прикрашає наш Центр», – зазначила Вітос.
Вона додала, що за час повномасштабного вторгнення інтерес людей до української культури стрімко зріс.
«Приходячи до нас на виставки, людина бачить, що подібні півники були на вишиванці в її бабусі, чи такий одяг носили люди старшого віку в її селі, чи так проводили жнивування у тому регіоні, звідки вона родом. Багатьох стала захоплювати українська пісня, інші йдуть за натхненням і тим, щоб через засоби мистецтва зігріти душу у важкий час і зцілитися духовно», – додала Вітос.