Росія може тестувати нові політичні проєкти, які маскуватимуть проросійські наративи під образ “незалежних” і “правдорубних” діячів. Особливу роль у цьому процесі можуть відігравати популярні інфлюенсери, які активно говорять про мобілізацію, ТЦК, владу та нібито “концтабір” в Україні. Така риторика здатна формувати запит на нові політичні обличчя серед аудиторії, яка раніше не цікавилася виборами.
Про це в ефірі Еспресо сказала журналістка та ведуча Марина Данилюк-Ярмолаєва.
На думку журналістки, поява в українському інформаційному просторі нових “героїв” та інфлюенсерів, які активно говорять про політику, мобілізацію, ТЦК та нібито “концтабір” в Україні, не є випадковою. Особливо активно такі меседжі поширюються у TikTok та Threads — соціальних мережах, де значну частину аудиторії становлять молоді люди, які ще жодного разу не брали участі у виборах.
“Абсолютно неспроста зараз, коли ти заходиш у TikTok або Threads — це такі дуже популярні соцмережі, де масово сидять різні аудиторії. Зокрема, дуже активно їх використовують молоді люди, які ще жодного разу не ходили на вибори. І вони дуже хочуть уже влитися в цей політичний процес, наскільки він їм цікавий і зрозумілий”, — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.
За її словами, саме на цю аудиторію можуть бути розраховані публікації про нових політичних “героїв” та інфлюенсерів, до думки яких нібито варто прислухатися. Серед таких людей журналістка назвала Анну Алхім, Наталку Холоденко та Ольгу Полякову.
“Дуже невипадково, коли там з’являються пости про нових героїв, про нових інфлюенсерів, до яких варто прислухатися. Наприклад, Анна Алхім — це досить відома ватниця з дуже сумнівними наративами про галичан, про те, що Путін молодець. Наталка Холоденко — це теж телеперсонаж, якого свого часу виростили на каналах рівня СТБ. І, безумовно, Ольга Полякова”, — сказала вона.
Данилюк-Ярмолаєва звернула увагу, що паралельно в соцмережах уже формується запит на те, щоб такі медійні персонажі переходили безпосередньо в політику.
“Їх називають жінками зі сталевими яйцями. І вже навіть починаються записи в тому ж самому Threads від таких обивателів, які знаходять підтримку, що, мовляв: “А може, Оля хай іде в політику? Може, це наш наступний президент?” Тому що вона і смілива, і харизматична, і так же ж вона озвучує всі ці речі”, — розповіла журналістка.
Водночас вона наголосила на контрасті між реальним досвідом українців, які пережили російський полон, і твердженнями про нібито “концтабір” в Україні. За словами журналістки, особливо важливо говорити про реальні злочини Росії на окупованих територіях і в місцях утримання українських полонених.
“Я рада, що в нас є такі портали, як, наприклад, Музвар, які не посоромилися піти в книжковий магазин, купити книжку Асеєва про те, що таке реальний концтабір на нині окупованих територіях. І це написана книжка від першого автора, який пробув у російському полоні кілька років, відгріб за свої переконання і тепер дуже чесно розказує, що таке полон”, — сказала вона.
Журналістка зазначила, що тривалий час працювала з темою українських військовополонених і спілкувалася з їхніми родичами. За її словами, історії людей, які пережили російський полон, свідчать про систематичні катування та приниження.
“Я тривалий час займалася питанням полонених, і в мене була величезна кількість інтерв’ю з родичами полонених. Ми постійно вишукували історії, і настільки вони були тяжкі, коли в концтаборі на території ОРДЛО чи на території Російської Федерації ґвалтували, катували, видирали нігті. А було дуже багато історій, коли жінок позбавляли ідентичності як жінки. Наприклад, коли вже почалося повномасштабне вторгнення, то, коли поверталися наші полонені жінки, їх дуже часто голили наголо і вдягали в сірі роби. Це для того, щоб принизити українську жінку і знищити її ідентичність”, — наголосила Данилюк-Ярмолаєва.
Окремо вона розповіла про умови утримання українців у російському полоні та навела приклад колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка.
“Розмови про те, як там людей годували, — це просто неймовірно. Варто піти на сторінку пана Володимира Миколаєнка, колишнього мера Херсона, який відсидів у російському полоні кілька років. І він там дуже добре описує, що він переживав у російському полоні, коли рідка манка на горілій олії — це ще вважалося лакшері-обідом”, — сказала журналістка.
Саме на цьому контрасті, за її словами, особливо показовим є поширення заяв про “концтабір” в Україні.
“І тут на контрасті нам показують розманіжених дамочок, які говорять, що в Україні концтабір”, — зазначила вона.
На думку Данилюк-Ярмолаєвої, поширення подібної риторики може бути частиною ширшої політичної технології, за допомогою якої Росія намагається зрозуміти, наскільки готове українське суспільство сприймати нові політичні проєкти.
“І це насправді дуже грамотна технологія, тому що таким чином РФ тестує, а наскільки вона може зайти сюди з політичними проєктами. Безумовно, у нас будуть такі лайтватні партії, але просто поставити знову Віктора Медведчука чи Женічку Мураєва на їх чолі вже не можна, тому що це максимально зашкварені особи з дуже негативним бекграундом. Навіть не можна, щоб цей проєкт, проросійський, очолювали, наприклад, Олег Царьов чи Віктор Янукович, той самий легітимний, якого нам нав’язують уже багато років як правильного президента, хоча у нас уже два змінилися в результаті демократичних виборів”, — пояснила журналістка.
Вона вважає, що замість відкрито проросійських політиків можуть шукати нові, значно менш очевидні форми впливу, які не викликатимуть у суспільства миттєвої підозри.
“Будуть шукати форми, як нам втюхати якусь “грузинську мрію”, але щоб у нас взагалі не було підозри, що це проросійський проєкт, мета якого — поглинути нашу державність із середини. В Росії дарма хліб не їдять і вміють працювати з таким матеріалом. Давайте подивимося на Грузію: як із перспективної країни, з європерспективами, вони перетворилися в якусь таку російську клоаку, де, на жаль, на довгий час закріпилися ці проросійські сили, які формально — грузинська партія, яка просто хоче бути нейтральною, мати економічні стосунки з Росією, але не хоче такої долі, як Україна. Дуже грамотно вивірені лекала для аудиторії”, — сказала Данилюк-Ярмолаєва.
У випадку з Ольгою Поляковою журналістка бачить саме таку модель — створення образу людини, яка нібито говорить те, що інші бояться сказати вголос.
“І коли дивишся на Ольгу Полякову, що ти бачиш? Таку розбітну жіночку, яка говорить правду, правду в лапках, про страшне ТЦК, про страшну мобілізацію, про концтабір і тарифний геноцид”, — зазначила вона.
За її словами, подібні меседжі можуть бути особливо ефективними для людей, які перебувають у постійному пошуку нових політичних облич і надії на зміни.
“І ти постійно перебуваєш у пошуку нових облич. Ти постійно перебуваєш у пошуку надії нації. Ти сам можеш інколи думати такими словами, але просто не озвучуєш їх. І тут ти бачиш, як пригламурена жінка з гарними нігтями, з гарним нарощеним волоссям, з прекрасним макіяжем, можливостями жити в Лондоні, це озвучує. Ти ж повіриш їй”, — сказала Данилюк-Ярмолаєва.
Водночас вона зауважила, що така риторика справді знаходить свою аудиторію. Зокрема, за її словами, йдеться про людей, які перекладають відповідальність за війну виключно на тих військовослужбовців, які пішли до армії у 2022–2023 роках.
“І, на жаль, є аудиторії, яким це справді заходить. Я провела поверховий аналіз, кому це заходить. Зазвичай це ті люди, які впевнені, що ці воїни, які потрапили до армії у 2022–2023 році, мають воювати до кінця. Навіть якщо у них не буде рук, ніг і взагалі там уже сил воювати далі. Мають бути вони. Тому що всі інші не народжені для війни”, — сказала вона.
Ще одна категорія, на яку звернула увагу журналістка, — українці, які давно перебувають за кордоном, але при цьому активно формують у соцмережах негативне уявлення про Україну.
“Більше того, є категорія людей, які давно живуть за кордоном. Заходиш до них на сторінку, а вони пишуть: “Давно кажу, що в Україні з 2022 року сплошной концтабір”. Але якщо ти з 2022 року не був в Україні, звідки ти знаєш, що у нас відбувається всередині?” — наголосила Данилюк-Ярмолаєва.
На її думку, особливо проблемним є те, що люди, які давно не живуть в Україні, однак мають право голосу, можуть впливати на політичне майбутнє держави через підтримку таких політичних проєктів.
“І знову ж таки, чому люди, які давно не ідентифікують себе з Україною і в них з українського є лише українська біометрика, яка дає переваги захисту для українців, чому вони будуть визначати наше майбутнє поширенням отакої риторики? Але найстрашніше, що це ж мільйони людей і вони мають право голосу”, — сказала журналістка.
Саме можливі майбутні вибори, за її словами, можуть стати моментом, коли нинішня медійна популярність окремих персонажів трансформується в політичну підтримку.
«Тому найстрашніше, коли ці люди підуть на виборчі дільниці в наші консульства і проголосують за проєкти, де обличчям буде Полякова і їй подібні. І це буде така партія типу правдорубів”, — зазначила вона.
Водночас Данилюк-Ярмолаєва вважає, що називати такі проєкти “правдорубами” неправильно, адже, на її думку, йдеться передусім про спробу монетизувати популярність і суспільний резонанс.
“Це неправдоруби, це чисті хайпожери, які просто хочуть монетизувати цей хайп, славу, тому що на інше вони не здатні. Тому що Ольга Полякова могла б співати пісні, трансформуватися, як багато представників українського шоу-бізнесу, але це труд, треба шукати матеріал, записувати кліпи, розкручувати всі ці свої нові твори. Але легше вийти і похайпувати на риториці, яка традиційно вважалася закріпленою, наприклад, за Олексієм Гончаренком”, — сказала журналістка.
Вона наголосила, що українське суспільство вже має досвід, коли популярність шоуменів та медійних персонажів трансформувалася у політичну владу. Тому повторення подібного сценарію, на її думку, виключати не можна.
“Тому всяке може бути. Здавалося, що ми не можемо наступити на ті граблі 2019 року і точно вже не виберемо клоуна, шоумена, учасника “Ліги сміху” собі як президента. Але такі історії з Реміною і Поляковою показують, що все абсолютно можливо”, — зазначила Данилюк-Ярмолаєва.
Окремо журналістка звернула увагу на те, що підтримку подібним медійним персонажам можуть надавати й професійні політики, зокрема люди, які раніше працювали в урядах Володимира Зеленського.
“Більше того, з’являються реальні професійні українські політики, які кажуть: “А я підтримую Полякову, а я вважаю, що вона сказала правду”. Причому люди роками сиділи в урядах Володимира Зеленського, і відповідальні за все те, що з нами сталося, але вони хочуть уникнути відповідальності і, відповідно, скочуються в таку дуже примітивну риторику про те, як же у нас все погано”, — сказала вона.
На завершення Данилюк-Ярмолаєва наголосила на ролі людей, які свого часу перебували поруч із президентом Володимиром Зеленським і завдяки цій близькості отримали значні медійні та політичні можливості.
“Усі ці люди з близького оточення Зеленського — Полякова, Потап, Арестович, Мендель. Це люди, яким близькість до Зеленського подарувала неосяжні можливості монетизувати цей досвід. Вони ще будуть ходити там три десятиліття і розповідати про те, як бухали з Зеленським у підвалі і які ж там були оргії. Навіть якщо їх і не було, і знайдуться вільні вуха, які це будуть слухати”, — резюмувала журналістка.
- Тепер про концтабори в Україні, про нібито утиски говорять люди, які за епохи Зеленського отримували ордени, міністерські посади і ставали заслуженими артистами.