Проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року стало результатом процесу, який прискорився після провалу путчу в Москві. Водночас для багатьох учасників подій рішення про незалежність стало несподіваним за швидкістю його ухвалення
Журналіст Віталій Портников розповів, що хоча він і розумів рух України до державності, але не очікував, що це станеться так швидко, у 1991 році.
“Емоція була радість, що я це побачив, і була певна розгубленість. Тому що я не думав, що це відбудеться так швидко”, — пригадав журналіст.
Він зазначив, що після серпневого путчу 1991 року ситуація кардинально змінилася. Зокрема, 23 серпня президент Росії Борис Єльцин заборонив діяльність КПРС на території РФ.
На думку Віталія Портникова, це стало одним із ключових факторів, що вплинув на позицію українських комуністів.
“Для людей, які жили у Радянському Союзі, це була революція. Партія, яка була правлячою з 1917 року, не просто втратила владу, а була заборонена”, — сказав він.
За словами журналіста, вранці 24 серпня у Верховній Раді фактично зіткнулися дві мотивації. Представники Народної Ради прагнули проголосити незалежність України, тоді як депутати-комуністи намагалися убезпечити українську компартію від можливої долі КПРС у Росії.
“Це бажання націонал-демократів оголосити незалежність і бажання комуністів врятуватися — воно співпадало. І єдиним реальним виходом з цього вони бачили українську незалежність”, — пояснив Віталій Портников.
Водночас, за його словами, між політичними силами залишалися суттєві суперечності. Комуністи хотіли зберегти комуністичну Україну, але незалежну, тоді як Народна Рада прагнула позбутися впливу Компартії.
Віталій Портников також пригадав, як у Народній Раді обговорювали текст майбутнього Акта проголошення Незалежності. Спочатку пропонували назвати державу Українською Народною Республікою, однак від цієї назви відмовилися, побоюючись, що вона налякає комуністів асоціаціями з УНР та Симоном Петлюрою. Згодом відмовилися і від формулювання «Республіка Україна», зрештою залишивши просто — «Україна».
За словами журналіста, він особисто допомагав редагувати текст Акта перед його друком.
Після цього розпочалося пленарне засідання. Леонід Кравчук вагався, чи ставити Акт на голосування, однак зрештою ухвалив рішення зробити це.
Віталій Портников згадав, що в цей момент депутати Народної Ради блокували роботу парламенту, вимагаючи одночасного голосування за незалежність та заборону Компартії. Однак після того, як Кравчук оголосив голосування саме за Акт проголошення Незалежності, депутати припинили блокування.
“В момент, коли він оголосив, що голосується Акт незалежності України, всі покинули свою блокаду, свої мікрофони і побігли натискати на кнопки, бо кожен боявся, що відсутність його голосу призведе до того, що акт не відбудеться”, — розповів журналіст.
Віталій Портников назвав атмосферу в парламенті того моменту майже сюрреалістичною. За його словами, після голосування депутати почали співати.
Особливо запам’ятався йому момент уже після ухвалення Акта. Віталій Портников побачив першого секретаря ЦК Компартії України Станіслава Гуренка та голову КДБ УРСР генерала Миколу Голушка.
За словами журналіста, Голушко підійшов до Гуренка і сказав: “Стас, я вітаю тебе, нарешті ми вільні”.
Після голосування Віталій Портников одразу почав передавати інформацію за кордон та до Росії. Він зателефонував, зокрема, до латвійського, естонського радіо та «Еха Москви».
Однак у московській редакції спочатку не повірили його повідомленню про проголошення Україною Незалежності.
“Я сказав: Україна проголосила незалежність і виходить зі складу Радянського Союзу. Мене пустили в ефір”, — пригадав Портников.
У прямому етері він українською звернувся до українців, які перебували в Росії, із закликом повертатися на Батьківщину.
“Час, коли ми жили на чужині, закінчується”, — сказав тоді журналіст.