Чи варта чудова ідея роздутого бюджету?
Це питання я ставила щоразу, коли оцінювала роботи в рамках проєкту “Тисячовесна” від Міністерства культури України. Бачила неймовірний художній задум, пропрацьовані образи та глибоку ідею, але водночас – космічно роздутий бюджет.
Я не готова ставити свій підпис під легковажною роздачею бюджетних коштів, тому витратила майже місяць життя на те, щоб усе ретельно прочитати, написати кожному проєкту не менше 1500 знаків коментарів (прим.: можна вже було книгу написати) і тепер готова дати кілька порад тим, хто планує подаватися наступного року.
А як сказав Президент, проєкту «Тисячовесна 2.0» бути. Отже, це має комусь стати у нагоді, щоб наступного разу я побачила більше крутих та сильних заявок.
1. Дистрибуція контенту.
Держава не займається просуванням та розміщенням диджитального відео. Тому у мене було чимало запитань до проєктів, де не було жодного рядка про те, де саме буде розміщуватися це відео? Чи є розуміння, як працює платформа, на якій має виходити проєкт? А чи є маркетинговий бюджет на просування врешті-решт.
Мій «улюблений» кейс: “Дайте 10 млн грн на виробництво, і я зроблю вам 10 коротких відео”. На жаль, у діджиталі це так не працює. Не може бути проєкт, де 95% витрат становлять витрати на виробництво і лише 1-2% – на дистрибуцію та просування. Відео мають побачити хоча б тисячі, а в ідеалі – мільйони людей.
2. Роздутий бюджет.
Коли ти маєш практичний досвід зйомки контенту для соцмереж, ти знаєш реальну вартість кожної програми. Не може вартість одного рілсу становити 500–700 тис. грн, навіть якщо це вертикальний серіал на 7 серій.
Програма готова виділяти кошти на ВИРОБНИЦТВО відео, а не на оренду ваших офісів, ремонт дахів, зарплати всім співробітникам на рік або закупівлю техніки. Часом складалося враження, що автори скопіювали свої бюджети з грантових заявок на відкриття власної продакшн-студії, а не на створення відео.
3. Команда.
Лише невелика кількість проєктів могла презентувати тих, з ким планує реалізувати формат. Решта – “ноунейми”, порожні рядки, за якими немає імен. І як оцінити, чи зможе автор взагалі реалізувати проєкт – це дуже велике питання.
Чимало заявок мали професійний склад режисерів, сценаристів чи акторів, проте невідомо, чи є у них експертиза, як саме просувати контент в YouTube чи TikTok. І чи знайде свого глядача цей контент.
4. Телевізійний ≠ діджитальний.
Часом складалося враження, що великі продакшени вирішили “підкорити” YouTube своїм розмахом, тому на виробництво вертикального відео в бюджети закладали дорогі декорації, студії, бюджетували команду з 40 людей, а на SMM вже не вистачило грошей та часу, або скромно вписували суму в 100 тис. грн внизу бюджету як додаток. Краще збалансована команда, виробництво та дистрибуція, ніж перегін в один із боків.
5. Відсутність KPI.
Кількість виробленого контенту – не є вимірюваним показником. Коли ви просите грошей на створення відео, будьте готові гарантувати, скільки ж людей зможе побачити цей продукт.
І якщо ви просите багатомільйонний бюджет на суперчудову ідею, то я як експерт очікую, що цей продукт побачать мільйони, і у вас як автора є розуміння та бачення, як ви зможете залучити цю аудиторію. А не розміщувати відео на каналі зі 100 підписниками і очікувати, що його знайде глядач самостійно.
Давайте пам’ятати, що нам треба не лише кількісно створити чимало українського контенту, але й створити умови, щоб його побачили мільйони українців. Щоб у наших мам не тягнулася рука вмикати російські мультики, а українського пса Патрона.
Дякую Тетяні Бережній та команді “Тисячовесна” за такий неймовірний проєкт.
